№ 106892166, 21.10.2022, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/636/22

Провадження № 3/550/298/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2022 року смт Чутове

Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Оболєнська С.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Ковжоги О.І., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши справу, яка надійшла від СПД №2 ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта вища, розлученого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1

в с т а н о в и в:

24.07.2022 близько 22 год 00 хв ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , маючи намір навмисного вчинення дій психологічного характеру, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме вчинив сварку, ображав нецензурною лайкою останню, чим заподіяв шкоду психологічного насильства та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення заперечував. Вказав, що у зазначений час посварився у словесній формі з ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з якою в той час він не проживав, а лише зустрічався, тобто на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення близьких стосунків з потерпілою не мав. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що 24.07.2022 був тверезий, добровільно підписав вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні просив закрити дану справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, так як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час скоєння адміністративного правопорушення не проживали разом.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні у своїх показаннях зазначила про те, що вона не проживає спільно з ОСОБА_1 , спільного господарства не ведуть, і в зазначений час вони лише спілкувалися на підвищеному тоні, погроз чи насильства зі сторони останнього не було. При цьому ОСОБА_2 зазначила, що пояснення вона власноручно не писала, хоча і підписала їх.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його представника та потерпілої, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» (надалі Закон).

Відповідно до статті 1 Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашньогонасильства,насильства заознакою статі,тобто умисневчинення будь-якихдіянь (дійабо бездіяльності)фізичного,психологічного чиекономічного характеру(застосуваннянасильства,що неспричинило тілеснихушкоджень,погрози,образи чипереслідування,позбавлення житла,їжі,одягу,іншого майнаабо коштів,на якіпотерпілий маєпередбачене закономправо,тощо),внаслідок чогомогла бутичи булазавдана шкодафізичному абопсихічному здоров`юпотерпілого,а таксамо невиконаннятермінового заборонногоприпису особою,стосовно якоївін винесений,або неповідомленняуповноваженим підрозділаморганів Національноїполіції Українипро місцесвого тимчасовогоперебування вразі йоговинесення.

З вищевикладеного випливає, що однією з кваліфікуючих ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2КУпАП є вчинення, в тому числі, домашнього насильства в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення, його вина підтверджується сукупністю досліджених суддею доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 055464 від 24.07.2022 (а.с.1), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими при складанні протоколу (а.с.3), терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №294463 від 24.07.2022 (а.с.4).

Суддя критично ставиться до показань потерпілої ОСОБА_2 про те, що на дату вищевказаного конфлікту вона не проживала з ОСОБА_1 , оскільки дані показання суперечать наявним матеріалам справи, зокрема її письмовим поясненням від 24.07.2022, де вказано, що в ОСОБА_2 виникла сварка саме з співмешканцем ОСОБА_1 .

При цьому вищевказаним терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №294463 від 24.07.2022, оформленим у встановленому законом порядку та безпосередньо підписаним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується заборона вчинення ОСОБА_1 стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 вчинення наступних дій: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, що також свідчить про вчинення ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та те, що вказані особи на дату складання протоколу про адміністративне правопорушення проживали разом.

За таких обставин суддя дійшов висновку, що у вищевказаний час ОСОБА_1 дійсно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , що виразилися у скоєнні сварки, ображанні потерпілої нецензурною лайкою, та дані особи безпосередньо на дату вчинення адміністративного правопорушення перебували у сімейних відносинах в розумінні вимог статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того суд вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №055464 від 24.07.2022 відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою, і в матеріалах справи відсутні докази оскарження дій посадової особи, що його складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Водночас суд зазначає, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обраним способом захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

При цьому ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування своєї вини у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є доведеною повністю.

Адміністративне стягненняє міроювідповідальності ізастосовується зметою вихованняособи,яка вчинилаадміністративне правопорушення,в дусідодержання законівУкраїни,поваги доправил співжиття,а такожзапобігання вчиненнюнових правопорушеньяк самимправопорушником,так ііншими особами(ст.23КУпАП).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Обираючи вид стягнення правопорушникові, враховується характер вчинених правопорушень, особа правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, в тому числі те, що особа не працює.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням особи правопорушника і суспільної небезпеки скоєного, характеру вчиненого адміністративного правопорушення, ступеня вини особи, вважаю за необхідне, з метою виховання останнього та запобігання вчинення ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді громадських робіт.

Суддя вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу Українипро адміністративніправопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України"Просудовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 496,20 грн.

Керуючись ст.ст.40-1, 173-2, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді 30 (тридцяти) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (496,20 грн.) на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року.

Суддя С. А. Оболєнська