Решение № 10688751, 04.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

04.08.10                                                                                           Справа№ 29/98

За позовом:           Приватного підприємства «Лата», с. Давидів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Львівські солодощі», м. Пустомити, про: cтягнення 12’092,54 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Гнатюк О.П. –директор,

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Лата»до Товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Львівські солодощі»про стягнення 12’092,54 грн. Ухвалою від 08.07.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.08.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору №47 від 03.01.2009р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриману продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 9’365,44 грн. Крім того, відповідачу нараховано 239,37 грн. –3% річних, 694,95 грн. інфляційних збитків, 1’792,78 грн. пені.

В судове засідання 04.08.2010 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення №4847000 від 12.07.2010 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №47 від 03.01.2009р. (надалі –Договір). За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виробник (позивач у справі) приймає до виконання виготовлення продукції: крій кор. торт (продукція згідно замовлення).

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони обумовили термін оплати за виготовлену продукцію протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар, про що свідчать видаткові накладні (є в матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача скеровувався лист-претензія від 04.06.2010 р. про погашення заборгованості у сумі 12’092, 54 грн.

На день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 12’092, 54 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за отриманий товар повинна бути здійснена на протязі 10-ти банківських днів.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов’язку в частині повної оплати прийнятого товару, вимоги позивача про стягнення 9’365,44 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати замовник самостійно нараховує і сплачує пеню в розмірі подвійну облікову ставку НБУ за кожен день протермінування. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1’792,78 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 239,37 грн. –3% річних та 694,95 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Львівські солодощі»(адреса: вул. Глинські, 56, м. Пустомити, 81100; код ЄДРПОУ 32060170) на користь Приватного підприємства «Лата»(адреса: вул. Львівська, 2А/корпус 9, с. Давидів, Пустомитівський район, 81151; ідент. код 238895213079) 9’365,44 грн. основного боргу, 239,37 грн. –3% річних, 694,95 грн. інфляційних збитків, 1’792,78 грн. пені, 120,92 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя