Решение № 106876554, 18.10.2022, Жашківський районний суд Черкаської області

693/528/21

2/693/30/22

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.10.2022 м. Жашків

І

Жашківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судових засідань Коломієць С.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Петренка О.В.,

представника відповідача - адвоката Райнова Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жашків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ПАТ «Страхова група «ТАС»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (відповідач) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася на автодорозі Золотоноша-Сміла-Умань, загинув її цивільний чоловік ОСОБА_3 .

З грудня 2010 року по 24 січня 2021 року позивач та ОСОБА_3 проживали однією сім?єю, були пов?язані спільним побутом, разом відпочивали, турбувалися один про одного, мали спільний бюджет та взаємні права і обов?язки, при цьому до відділу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу вони не зверталися.

Факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім?єю без реєстрації шлюбу можуть підтвердити свідки.

Крім того, даний факт підтверджується: довідкою виконкому Жашківської міської ради №36 від 17.02.2021р.; заявою від 22.02.2021р. про залучення позивача ОСОБА_1 в якості потерпілої у кримінальному провадженні №12021250000000088, внесеного до ЄРДР по факту ДТП її цивільного чоловіка ОСОБА_3 ; пам?яткою про процесуальні права та обов?язки потерпілої; договором страхування №010/0446/82/0381998 від 06.12.2016р., а також фототаблицею зі спільних світлин.

За приписами частин 2 та 4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Отже, проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав і обов?язків.

П.27.2 ст.27 Закону «Страховик (у випадках передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на у мовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку».

Ч.1 ст.1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується, зокрема чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.

Оскільки позивачу станом на 24.01.2021р. встановлено 2 групу інвалідності, а також приймаючи до уваги, що вона з ОСОБА_3 починаючи з грудня 2010 по день його загибелі, проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, керуючись положеннями ст.1200 ЦК України та п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вона має право на відшкодування страховиком (страховою компанією, що здійснила страхування цивільно-правової відповідальність транспортного засобу, з вини водія якого загинув її чоловік - ОСОБА_3 )моральної шкоди у рівній частці із матір`ю покійного її чоловіка - ОСОБА_2 .

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки

без шлюбу надасть позивачу можливість реалізувати своє право на відшкодування

моральної шкоди, спричиненої загибеллю її чоловіка ОСОБА_3 у порядку, передбаченому положеннями ст.1200 ЦК України та п.27.2 ст.27 Закону України «Про

обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних

транспортних засобів».

У зв`язку з вказаними вище обставинами позивач звернулася до суду з позовною заявою та просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 29 січня 2011 року по 24 січня 2021 року.

23 липня 2021 року на підставі ухвали Жашківського районного суду Черкаської області позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно зі ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

01 жовтня 2021 року відповідач подала на позовну заяву відзив з додатками та клопотання про виклик свідків, у прийнятті яких судом було відмовлено у зв?язку з пропущенням строків, встановлених чинним законодавством для їх подання.

У судові засідання 20.09.2022р. та 18.10.2022р. позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Петренка О.В. позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з?явилася, при цьому надіслала до суду заяви, в яких просить перенести судові засідання на інший день і час, оскільки вона не зможе прийняти участь через те, що хворіє. На підтвердження причин неявки доказів не надала.

У судове засідання представник відповідача адвокат Райнов Г.С. не з?явився по невідомих суду причинах, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення SMS-повідомлень. У судовому засіданні 19.08.2022р. просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - представники ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ПАТ «Страхова група «ТАС», в судове засідання не ?явився по невідомих суду причинах, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом відправлення повідомлення на їхні електронні адреси.

Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Це право стосується не лише позивачів, які вправі самостійно розпоряджатися наданими їм законом процесуальними правами, але й і відповідачів, які змушені витрачати свій час та кошти для захисту проти вимог позивача у суді.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Ч.1 ст.120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

На підставі ч.ч.1,2 ст.121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

З огляду на те, що відповідач та її представник на підтвердження повторної неявки в судове засідання не надали відповідних доказів, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки у судове засідання відповідача та її представника, та вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та в порядку ч.4 ст.223 ЦПК України постановити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частин 1, 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Положеннями ч.1 ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що, виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Встановлені обставини та докази.

Судом установлено, щоОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася на автодорозі Золотоноша-Сміла-Умань, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7).

З копії паспорта померлого ОСОБА_3 вбачається, що останній був зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.5-6), але тривалий час (більше 10 років) фактично не проживав за місцем реєстрації, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Жашківської міської ради Уманського району Черкаської області (а.с.9).

Згідно довідки №149 від 17.02.2021р., виданої ОСББ «Мрія-2», ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , починаючи з грудня 2010 року по 24 січня 2021 року та вели спільне домашнє господарство. ОСОБА_3 постійно проживав за даною адресою без реєстрації (а.с.8).

На підставі заяви від 12.02.2021р. ОСОБА_1 було залучено до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021250000000088 по факту дорожньо-транспортної пригоди, під час якого загинув її цивільний чоловік ОСОБА_3 , як потерпілу (а.с.10) та вручено пам?ятку про процесуальні права та обов?язки потерпілого (?а.с.11).

06 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про надання банківський послуг та послуг у сфері страхування №010/0446/82/0381998, з якого вбачається, що адреса проживання останнього вказана по АДРЕСА_3 (а.с.12).

З фотокарток, наданих позивачем, вбачається, що на них зображені разом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як сім?я (а.с.13-16).

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006р. встановлено, щоОСОБА_1 є співвласником квартири по АДРЕСА_3 (а.с.19).

У ході судового розгляду були допитані свідки зі сторони позивача.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що проживає у м. Черкаси. ОСОБА_1 є її матір?ю. Мама з літа 2011 року проживала разом з ОСОБА_3 однією сім?єю. Свідок проживала разом з ними три роки з 2014 року по 2017 рік, а потім переїхала у свою квартиру. ОСОБА_3 допомагав їй у ремонті квартири. В даний час свідок живе в своїй квартирі в м. Черкаси. Приїжджала до них на вихідні. До них в гості приїжджали діти ОСОБА_3 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і вони до них їздили. З січня 2020 року син ОСОБА_4 проживав у них, так як свідок пішла на роботу. Потім у зв?язку із запровадженням карантину дитина залишилася проживати у них до вересня 2020 року, приїжджали до неї в м. Черкаси на вихідні і свята. Відносини сина свідка і ОСОБА_3 були як між внуком і дідусем. Дочка ОСОБА_3 також приїжджала до неї в гості. Мати свідка - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили разом, вели спільний побут, мали спільний бюджет, робили ремонт, купували продукти харчування, планували відремонтувати хату, щоб в старості жити в селі, оформляли кредит на телевізор, купували подарунки дітям і внукам. Ніяких сварок між ними не було. В с. Медувата в ОСОБА_3 був будинок, але в ньому ніхто не жив. З колишньою дружиною він розвівся і вона переїхала в інше село і живе там з іншим чоловіком. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проживає в Польщі, а дочка ОСОБА_6 поїхала вчитися. Мама їй повідомила про ДТП. Вони поїхали на місце ДТП. Там були брати і племінник ОСОБА_3 . Колишньої жінки не було. На похороні бачила маму ОСОБА_3 . В минулому році їздили на проводи.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що знає позивача ОСОБА_1 , вони живуть в одному будинку, в одному під`їзді і мають дружні стосунки. ОСОБА_1 познайомила її з ОСОБА_3 . У них був спільний город, вони разом закривали консервацію, ходили на природу. ОСОБА_3 дружив з її чоловіком, як треба було, то допомагав. Сиділи разом на лавочці і спілкувалися біля будинку, ходили один до одного у гості по сімейному, бачила його кожен день на подвір?ї або коли йшов на роботу чи в лікарню. Знає, що вони разом робили ремонт у квартирі, їздили на базар. Не раз бачила, як гуляв з сином ОСОБА_8 - дочки позивача. ОСОБА_8 проживала якийсь час у них. Спілкувалися до 2021 року. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не сварилися, між ними були відносини притаманні шлюбу. У 2021 році ОСОБА_3 помер. З 2012 року по день смерті ОСОБА_3 жив постійно разом зі ОСОБА_1 у квартирі в м. Сміла.

Обгрунтування та висновки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст.27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

У справі №204/6931/20 Верховний Суд висловився щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зазначивши, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно:

-свідоцтва про народження дітей;

-довідки з місця проживання, свідчення свідків;

-листи ділового та особистого характеру тощо;

-свідоцтво про смерть одного із «подружжя»;

-свідоцтва про народження дітей, у яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько;

-виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення;

-докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності);

-заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного;

-довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інші.

Отже, керуючись нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що наведені вище обставини та докази в їх сукупності вказують на сталі тривалі відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які носили характер сімейних відносин між чоловіком та дружиною; підтверджують їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного побуту та бюджету; проведення спільних витрат, на утримання та обслуговування квартири; купівлю майна для спільного користування в інтересах сім`ї; взаємність прав і обов`язків, піклування один про одного та рідних.

Як передбачено ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч.1 ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі ч.ч.2,3 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням всебічно з`ясованих обставин, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

На підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

З довідки МСЕК серії 12ААА №190729 виданої 31.05.2021р. вбачається, що ОСОБА_1 з 01.06.2015р. встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору у даній справі.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 272-273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ПАТ «Страхова група «ТАС» - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без шлюбу з 29 січня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене о 15 год. 00 хв. 21 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик