Постановление суда № 106870071, 20.10.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13986/14-ц

Провадження № 6/521/228/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.

при секретарі Димитрової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2022 року приватний виконавець звернулася до суду з поданням, у якому просив тимчасово обмежити боржнику ОСОБА_1 право виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 13.11.2014 року по справі №522/11610/15-ц.

Клопотання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича знаходиться виконавче провадження ВП №63242449 з примусового виконання виконавчого листа№ 521/13986/14-ц виданого 05.02.2015 року Малиновським районним судом м. Одеси. Судом прийнято рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11035128000 від 05.09.2006 року в розмірі 167 369 (сто шістдесят сім тисяч триста шістдесят дев`ять) доларів США 52 центи, що за курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 1 950 790 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят тисяч сімсот дев`яносто) гривень 84 копійки, яка складається з: кредитної заборгованість у сумі 150 042 (сто п`ятдесят тисяч сорок два) долари США 60 центів, що за курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 1 748 835 (один мільйон сімсот сорок вісім тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 33 копійки; заборгованості по процентам у сумі 15 556 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) доларів США 98 центів, що за курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 181 325 (сто вісімдесят одна тисяча триста двадцять п`ять) гривень 81 копійка; пені за прострочення сплати кредиту у сумі 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) доларів США 43 центи, що за курсом НБУ станом на 21.07.2014року становить 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 27 копійок; пені за прострочення сплати процентів у сумі 890 (вісімсот дев`яносто) доларів США 51 цент, що за курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 10 3 79 (десять тисяч триста сімдесят дев`ять) гривень 43 копійки. З ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» стягнуто 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок - витрати по сплаті судового збору.

07.10.2020 року Приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63242449 та у той ж день надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом за адресою, вказаною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 .

Згідно ч.І ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Про те, що боржник знає про те, що відкрите виконавче провадження ВП № 63242449, свідчать заяви ОСОБА_1 від 07.10.2020 року та від 30.12.2020 року.

Після отримання інформації від ОСОБА_1 , що місце реєстрації проживання останньої є: АДРЕСА_2 , постановою від 16.10.2020 року було внесено зміни до АСВП щодо адреси боржника.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано надати декларацію про майно та доходи, у якій повинні бути зазначені достовірні відомості про доходи та місце роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо); достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо); достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки; тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», Боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо); про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, боржник не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника.

Приватним виконавцем на виконання вимог заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження про накладення арешту на все майно боржника з метою реального виконання вимог виконавчого документа в межах суми боргу було винесено постанови про звернення стягнення на. майно боржника та про накладення арешту на майно боржника ВП № 63242449 від 07.10.2020 року.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено запити до реєструючи установ з метою встановлення майнового стану боржника.

Згідно довідок ПФУ станом на 07.10.2020 року, боржник пенсію не отримував, працював у АТ «ОДЕСАГАЗ».

Згідно довідок ДФС за боржником відсутні відкриті розрахункові рахунки в банках (як ФОП або самозайнята особа), та він отримував заробітну плату у АТ «ОДЕСАГАЗ» та доходи за ознакою 128 «Сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів», на які не можливо звернути стягнення згідно до ст. 72 Закону України «про виконавче провадження».

09.10.2020 року до АТ «ОДЕСАГАЗ» було надіслано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 63242449 від 09.10.2020 року. Відрахування за цією постановою здійснювались до звільнення боржниці в грудні 2020 року (згідно до листа АТ «ОДЕСАГАЗ» від 20.01.2021 року).

Згідно до електронної відповіді МВС України, за боржником не зареєстровані транспортні засоби.

Відповідно до довідок Морської адміністрації, Головного управління Держпраці в Одеській області рухомого майна яке належить боржнику на праві власності не виявлено.

Згідно до довідки Держгеокадастру за боржником не значиться зареєстрованими земельні ділянки.

В результаті винесення постанови про арешт коштів боржника ВП № 63242449 від 07.10.2020 року, приватним виконавцем було виявлено та арештовано рахунки боржника у АТ «Універсал Банк» (на якому було 607,37 грн. та які було в подальшому списані), АТ КБ «ПриватБанк» (на яких виявились незначні кошти -4,95 грн.), АБ «Південний» (кошти на рахунках відсутні), АТ «МТБ БАНК» (арешт було знято, оскільки на цей рахунок боржник отримувала заробітну плату).

У зв`язку з тим, що боржниця ніде не працювала, було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 63242449 від 08.10.2021 року та направлено останню у АТ «МТБ БАНК», де виявилось лише 9,09 гри.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржник є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 105,4 кв.м., яка знаходиться у іпотеці у стягувана. Однак, приватний виконавець не може звернути стягнення на вищевказану квартиру, оскільки у ній значиться зареєстрованими неповнолітні особи: з 17.10.2012 року ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); з 03.07.2014 року ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . Неповнолітні особи були зареєстровані проживаючими у вищевказаній квартирі вже після укладення іпотечного договору від 05.09.2006 року з єдиною метою - утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, у п. 2.4.9 іпотечного договору від 05.09.2006 року міститься пряма заборона Іпотекодателю на реєстрацію будь-яких фізичних осіб без згоди Іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Відповідно до ч. 8 п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Однак, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 22.02.2022 року та Служба у справах дітей Одеської міської ради від 14.03.2022 року заперечили проти реалізації вищевказаної квартири.

Відповідно до довідки Головного управління ДМС України в Одеській області від 15.10.2020 року, боржник, документований двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії її, № НОМЕР_1 від 05.02.2018 року та НОМЕР_2 від 30.07.2009 року.

Згідно довідок Державної прикордонної служби України від 22.10.2020 року та від 17.08.2022 року, боржник у 2017 році 2 рази, у 2018 - один раз, у 2019 році - 2 рази, у 2021 році - 1 раз та 2022 році - один раз виїжджала за межі України. Таким чином, маючі боргові зобов`язання та знаючи про необхідність виконання рішення суду, боржник витрачає грошові кошти на поїздки за межі України у той час, коли він повинен виконати рішення суду.

В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа.

Станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення: не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про фактичне місце проживання, майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб; зареєстрував у іпотечній квартирі неповнолітніх дітей для того, щоб утруднити або зробити неможливим звернення стягнення на не нерухоме майно;

витрачає кошти на поїздки за кордон, замість виконання своїх грошових зобов`язань; тривалий час не здійснює жодних дій, направлених на виконання рішення суду. Все вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, встановлених судовим рішенням.

Враховуючи наведене, вважає, що застосування до боржника тимчасового обмеження у виїзді за межі України є єдиним дієвим заходом забезпечення виконання вимог виконавчого документа, а тому просить подання задовольнити.

В судове засідання приватний виконавець Цинєв А.О. не з`явився, у поданні просив суд розглянути питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа без його участі.

Боржниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, подала письмові заперечення.

Заслухавши пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до наданих до суду матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено.

07.10.2020 року Приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63242449 та у той ж день надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом за адресою, вказаною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем на виконання вимог заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження про накладення арешту на все майно боржника з метою реального виконання вимог виконавчого документа в межах суми боргу було винесено постанови про звернення стягнення на. майно боржника та про накладення арешту на майно боржника ВП № 63242449 від 07.10.2020 року.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено запити до реєструючих установ з метою встановлення майнового стану боржника.

Згідно довідок ПФУ станом на 07.10.2020 року, боржниця пенсію не отримує, працював у АТ «ОДЕСАГАЗ».

Згідно довідок ДФС за боржником відсутні відкриті розрахункові рахунки в банках (як ФОП або самозайнята особа), та він отримував заробітну плату у АТ «ОДЕСАГАЗ» та доходи за ознакою 128 «Сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів», на які не можливо звернути стягнення згідно до ст. 72 Закону України «про виконавче провадження».

09.10.2020 року до АТ «ОДЕСАГАЗ» було надіслано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 63242449 від 09.10.2020 року. Відрахування за цією постановою здійснювались до звільнення боржниці в грудні 2020 року (згідно до листа АТ «ОДЕСАГАЗ» від 20.01.2021 року).

Згідно до електронної відповіді МВС України, за боржником не зареєстровані транспортні засоби.

Відповідно до довідок Морської адміністрації, Головного управління Держпраці в Одеській області рухомого майна яке належить боржнику на праві власності не виявлено.

Згідно до довідки Держгеокадастру за боржником не значиться зареєстрованими земельні ділянки.

В результаті винесення постанови про арешт коштів боржника ВП № 63242449 від 07.10.2020 року, приватним виконавцем було виявлено та арештовано рахунки боржника у АТ «Універсал Банк» (на якому було 607,37 грн. та які було в подальшому списані), АТ КБ «ПриватБанк» (на яких виявились незначні кошти -4,95 грн.), АБ «Південний» (кошти на рахунках відсутні), АТ «МТБ БАНК» (арешт було знято, оскільки на цей рахунок боржник отримувала заробітну плату).

У зв`язку з тим, що боржниця ніде не працювала, було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 63242449 від 08.10.2021 року та направлено останню у АТ «МТБ БАНК», де виявилось лише 9,09 гри.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржник є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 105,4 кв.м., яка знаходиться у іпотеці у стягувача.

Документами наданими суду підтверджується, що виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеса по справі № 521/13986/14-ц від 13.11,2014р. зі сплати боргу ОСОБА_4 виконується з моменту набрання законної сили рішенням, боржницею частково сплачено солідарний борг.

Відповідно до копій квитанцій за жовтень 2022 року наданих суду, ОСОБА_4 сплачена грошова сума у загальному розмірі - 4000 гривень.

На даний час ОСОБА_4 володію та фактично проживає в квартирі, яка є заставним майном по договору кредиту, що свідчить про те, що стягувач не реалізував своє право на звернення стягнення на майно та що свідчить про те, вона не ухиляюсь від сплати боргу, шляхом приховування майна.

Батьком, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , який також є боржником, сплачується борг, за цим рішенням суду, шляхом щомісячного стягнення коштів з його пенсії, у рамках виконавчого провадження відкритого Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_4 маю двох неповнолітніх дітей, доньок ОСОБА_6 , 2014 р.н та ОСОБА_7 , 2007р.н..

У своїх запереченнях на подання приватного виконавця Коцевич А.М. вказує, що у зв`язку з воєнною агресією РФ проти України та встановленням воєнного стану на території України, вона, як мати двох неповнолітніх доньок зобов`язана забезпечитизбереження їхжиття іздоров`я,та у разі необхідності виїзд їх за межі України за кордон. Право виїзду за кордон без обмеження для неї, в умовах повно масштабної війни на території України, є необхідністю, для того щоб зробити все можливе, щоб забезпечити збереження життя та здоров`я її дітей, а не для відпочинку чи розваг. Все, що стосується безпеки життя дітей є найголовнішим завданням кожної матері та всі мої дії та будь-які мої грошові кошти зараз спрямовані та витрачаються саме для цього.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно розділу XIII «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 з наступними змінами і доповненнями, до подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження. За необхідності до подань державного виконавця, приватного виконавця можуть додаватися копії інших документів.

Згідно із ч. 2 ст. 19Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов`язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Водночас судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про місце його знаходження в Україні, зокрема враховуючі введений у державі військовий стан.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України".

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

11 травня 2021 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі "Стецов проти України", яке набуло статусу остаточного 11 серпня 2021 року.

У цій справі Європейський суд констатував порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з втручанням у право заявника на виїзд з країни, яке не було виправданим та пропорційним з огляду на обставини справи.

У цьому рішенні Європейський суд зазначив, що "...у світлі принципу пропорційності намір боржника у разі несплати заборгованості, встановленої рішенням суду, (...) не може бути єдиною причиною, що виправдовує оскаржуване обмеження (...). Відповідний орган має пояснити, як заборона виїзду може бути використана для стягнення боргу, враховуючи індивідуальні обставини заявника та інші обставини справи. Однак у цій справі, на думку національних органів влади, які ініціювали цей захід та санкціонували його, ні суд, ні державний виконавець не були компетентними скасувати заборону або переглянути її доречність та нагальність. Відповідно до національного законодавства, яке діяло на той час, та рішення, прийнятого національними органами влади у справі заявника, якщо було застосовано заборону, її не можна скасувати до повної сплати заборгованості заінтересованою стороною. На думку Суду, таке регулювання суперечить статті 2 Протоколу № 4 Конвенції.

Суд бере до уваги реформу цивільного судочинства, яка дозволяє будь- якому боржнику розпочати провадження щодо зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (див. пункти 19 та 20 вище). Однак ця реформа відбулася після фактів, що стали підставою подання заявником заяви до Суду. Беручи до уваги ці міркування, Суд вважає, що до заявника застосовувались заходи, які не були достатньо обґрунтованими і які не могли бути переглянуті, або повторно розглянуті до повної сплати заборгованості. Суд дійшов висновку, що національні органи влади не виконали зобов`язання, що випливає зі статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, а саме не забезпечили обґрунтованість та пропорційність втручання у право заявника на виїзд зі своєї країни як з моменту виїзду, так і протягом всього періоду з огляду на конкретні обставини справи. Отже, у цій справі було порушено право заявника на свободу пересування, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції." (пункти 31-32 рішення).

З поданих до подання доказів про вчинення виконавчих дій, не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_4 за межі України.

Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Державний виконавець повинен довести факти умисного ухилення боржника від виконання, покладених на нього виконавчим документом, зобов`язань.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Громадянину України може бути відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо діють невиконані зобов`язання аж до виконання зобов`язань (ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України»).

Зважаючи на викладене, суд, вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, насамперед, повинен встановити факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду про стягнення заборгованості.

Факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись доказами, на які виконавець повинен посилатись в поданні, а належні та допустимі докази ухилення боржника слід безпосередньо надавати суду.

Так, під ухиленням від виконання зобов`язань слід розуміти як пряму відмову від виконання рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань.

Проте судом встановлено, що матеріали подання не містять доказів про те, що боржник ухиляється від явки до виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, тому суд вважає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника необґрунтованим та передчасним і таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, приватному виконавцю необхідно було надати суду належні та допустимі докази того, що боржник свідомо не виконує свої зобов`язання в повному обсязі або частково, зокрема докази того, що він має змогу виконувати такі у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.

Слід зазначити, що у поданні не наведено підстав, а також не надано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України з метою невиконання своїх зобов`язань.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 259, 265, 441 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2022 року

Суддя І.О. Поліщук