Постановление суда № 106836775, 12.10.2022, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4539/22

Провадження № 1-кп/333/623/22

УХВАЛА

12 жовтня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про призначення та проведення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово за участю обвинуваченого, його захисника та потерпілого.

Також, прокурор звернулася із письмовими клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на 60 днів. Обґрунтовуючи своє клопотання, ОСОБА_3 зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено, що 20.01.2022 року, приблизно о 18-00 годині, ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої видiленi матеріали в окреме провадження та направлено клопотання до суду про поміщення його до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, маючи прямий умисел на напад, поєднаний з проникненням у житло, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, також з погрозою застосування такого насильства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, подзвонили у дзвінок квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та після того як власник квартири ОСОБА_4 відкрив двері, особа, відносно якої видiленi матеріали в окреме провадження, одразу нанесла удар в обличчя потерпілого, внаслідок чого останній впав на підлогу та втратив здатність опору. В цей час, користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_4 , особа, відносно якої видiленi матеріали в окреме провадження та ОСОБА_5 проникли у квартиру потерпілого, де продовжуючи свої злочинні дii, затягли його у кімнату та продовжили наносити удари по частинам тіла, а також відтягли потерпілого на балкон та погрожували застосувати насильство небезпечне для життя та здоров`я, а саме: скинути з четвертого поверху, вимагаючи назвати місце схованки грошей. Далі особа, відносно якої видiленi матеріали в окреме провадження та ОСОБА_5 з відділення морозильної камери холодильнику викрали та таким чином заволоділи грошовими коштами у сумі 3000 доларів США, що станом на 20.01.2022 відповідно до офіційного курсу НБУ, еквівалентно 84 960 гривень. Крім цього, ОСОБА_5 та особа, відносно якої видiленi матеріали в окреме провадження, продовжуючи застосовувати насильство відносно потерпілого ОСОБА_7 , з його сумки через плече, яка знаходилась в кiмнатi, відкрито викрали та таким чином заволодiли грошовими коштами у сумі 200 доларів США, що станом на 20.01.2022 відповідно до офіційного курсу НБУ, еквівалентно 5664 гривень, та 2000 гривень, а також трьома банківськими картками, а саме: двома банкiвськими картками «А-Банк» та однією банківською карткою «Приват Банк». З метою подальшого отримання грошових коштів та доступу до додатку електронного кабінету користувача « ОСОБА_8 », ОСОБА_5 та особа, відносно якої видiленi матеріали в окреме провадження, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_9 періодично втрачав свідомість та продовжуючи наносити йому тілесні ушкодження, отримали вiд нього код доступу до вищезазначеного додатку, пiсля чого ОСОБА_5 увійшов до системи банкінгу банку «А-банк» мобільного додатку та здiйснив транзакції на суму 19 230 грн. 00 коп. на карти № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 банку АТ «Універсал банк», що належать ОСОБА_5 та картку № НОМЕР_3 банку АТ «Таксомбанк», що належить ОСОБА_10 на суму 5000 грн. з карти потерпілого ОСОБА_11 за № НОМЕР_4 . Крім цього, також заволоділи одягом та взуттям потерпілого, а саме: двома куртками чорного кольору та кросівками. Після чого вказані особи разом з викраденим покинули місце злочину.

Злочинними діями ОСОБА_5 та особи, відносно якої видiленi матерiали в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_11 спричинено майнову шкоду на суму 116 854 гривень, та згiдно висновку експерта потерпілому ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження, які кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Прокурор зазначила, що під час проведення досудового розслідування у ОСОБА_5 встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від покарання у зв`язку з тим, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі за скоєння особливо тяжкого злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність у виглядi позбавлення волі вiд семи до дванадцяти рокiв з конфіскацією майна;

- незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_11 у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному ОСОБА_5 відомо фактичне місце мешкання потерпілого, тому підозрюваному ОСОБА_5 ніщо не заважає шляхом погроз або іншими засобами здійснювати вплив та залякування останнього з метою зміни показів, а також враховуюче те, що потерпілий підтверджує факт скоєння ним кримінального правопорушення;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, а саме: відповідно до вимоги про судимість підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово був засуджений за скоєння злочинів проти власності, судимість за які в установленому законом порядку не зняті та не погашені, наразі у Комунарського районному суді м. Запоріжжя на розгляді знаходиться обвинувальний акт відносно останнього за ч.2 ст.186 КК України.

Жоден iз більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язуються не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи обставини вчинення інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого, відповідно до вимоги про судимість є ризик того, що ОСОБА_5 буде переховуватися від суду. Особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні та до моменту подання даного клопотання до суду, прокурору не були представлені. Обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, вчинено із застосуванням насильства та погрозою його застосування, тому це унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи характер встановлених ризиків, а також обставини, що їх підтверджують, тому, на думку прокурора, її клопотання підлягає задоволенню.

Потерпілий ОСОБА_11 не заперечував про призначення кримінального провадження до судового розгляду та задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому. Додатково пояснив, що до нього чотири дня назад приходили незнайомі чоловіки, які зателефонували у домофон та запропонували вийти та з ними поспілкуватися. Коли він запитав, з якого приводу, то невідомі відповіли, що по ОСОБА_5 . Він категорично відмовився виходити та у подальшому спілкуватися з ними. На це останні почали йому погрожувати, що з ним можуть відбутися якісь неприємності і один з них повідомив: «Ходи та бійся!». Після цього він повісив слухавку домофону.

Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що потерпілий є особою, яка зловживає алкогольними напоями, тому все це вигадав: і обставини погрози і події, зазначені в обвинувальному акті. Потерпілий раніше був судимий, у нього з ним фактично є неприязні відносини. І після того як він був затриманий, потерпілий його знайомим розповідав, що він досяг своєї мети. Він проживає з цивільної дружиною, має на утриманні неповнолітню дитину, тобто маються соціальні зв`язки. Дійсно, у провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя мається кримінальне провадження, де він є обвинуваченим. У тому кримінальному провадженні до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 105000 грн. Після внесення вказаної суми, він жодного разу не порушував своїх процесуальних обов`язків. Також, відносно нього мається кримінальне провадження у Токмацькому районному суді Запорізької області, по якому суддя мав би винести виправдувальний вирок, але через війну не встиг цього зробити. Раніше він був судимий, після останньої судимості звільнився з місць позбавлення волі у квітні 2018 року. У нього мається ряд хронічних захворювань, які не лікуються в умовах СІЗО. Враховуючи вказані обставини, просить суд обрати запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі. Також, просить не призначати судовий розгляд, так як на стадії досудового розслідування не були допитані усі свідки сторони захисту. Клопотання про колегіальний розгляд цього кримінального провадження від обвинуваченого не поступило.

Захисник ОСОБА_6 повністю підтримав заперечення обвинуваченого ОСОБА_5 та просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому зазначив, що дійсно вина ОСОБА_5 у Токмацькому районному суді Запорізької області не була доведена. Прокурор по тому кримінальному провадженню сам ініціював зміну запобіжного заходу з тримання під вартою та нічний домашній арешт, який ОСОБА_5 виконував та не порушував свої процесуальні обов`язки. ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки, після зміни запобіжних заходів завжди не порушував свої процесуальні обов`язки.

Крім того, є обставини, які унеможливлюють розпочати судовий розгляд, а саме: на стадії досудового розслідування неповно були досліджені усі обставини кримінального правопорушення. Так, не перевірено алібі обвинуваченого, не допитаний свідок ОСОБА_13 , який підтверджує відомості, зазначені ОСОБА_5 .

За таких обставин, він просить суд застосувати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі та не призначати судовий розгляд по даному кримінальному провадженню.

Розглянувши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу обвинуваченому, а також питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

Частиною 3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.11.2017 року у справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Встановлено, що 16.05.2022 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_14 до обвинуваченого ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід тримання під вартою по 14.07.2022 року. У подальшому, ухвалами слідчих суддів вказаний запобіжний захід був продовжений по 09.09.2022 року та 13.10.2022 року.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане в обвинувальному акті.

При вирішенні питання про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності; обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (перебуває у цивільному шлюбі; має постійне місце реєстрації та проживання у м. Запоріжжі; має на утриманні доньку 2015 року народження, з якою фактично разом не проживає).

Також, судом враховується і тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна. Це дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, буде переховуватись від суду. Приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, суд вважає, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

Враховуючи показання потерпілого щодо впливу на нього з боку невідомих його чоловіків, суд вважає, що у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_11 , оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання останнього, який своїми показаннями підтверджує його причетність до скоєння кримінального правопорушення. В даному випадку, з урахуванням конкретних обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ризик незаконного спливу на потерпілого є досить суттєвим.

ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, при чому, востаннє звільнився з місць позбавлення волі у квітні 2018 року. Також, на цей час відносно ОСОБА_5 у Комунарському районному суді м. Запоріжжя та Токмацькому районному суді Запорізької області перебувають кримінальні провадження у скоєнні умисних кримінальних правопорушень (за ч.2 ст.186 КК України). Крім того, відсутні достовірні відомості щодо отримання обвинуваченими щомісячного постійного доходу. Таким чином, у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у першу чергу на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинуваченого, та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу.

Отже, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 3)незаконно впливатина потерпілого; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд розглянув можливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, у т.ч. домашнього арешту та застави.

В даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченого, суд вважає, що встановлені ризики є настільки вагомими, що домашній арешт, не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 при застосуванні вказаного запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

В даному випадку, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, вчинене із застосуванням насильства та погрозою його застосування, тому вважаю за необхідне не визначати обвинуваченому заставу як альтернативний запобіжний захід.

Розглянувши клопотаннязахисника ОСОБА_6 щодо фактичногоповернення обвинувальногоакту прокурору,заслухавши думкупрокурора,потерпілого таобвинуваченого,вивчивши матеріаликримінального провадження,суд дійшовдо висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у випадку, якщо цей акт не відповідає вимогам КПК України.

Статтею 291КПК України визначені вимоги, які висуваються до обвинувального акту.

Згідно вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експертів; дату та місце його складання та затвердження.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 підписаний слідчим і затверджений прокурором, в ньому зазначені всі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, та викладені всі ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначені анкетні відомості обвинуваченого та місце його проживання, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, до нього надані документи, передбачені ч. 3 ст. 291 КПК України.

Виходячи з положень КПК України під час підготовчого провадження суд не має права оцінювати певні докази з точку зору належності та допустимості, так як фактично суд вийде за межі повноважень, якими наділив його законодавець на цій стадії процесу.

Захисник ОСОБА_6 у своєму клопотанні не посилався на недоліки обвинувального акту, а фактично зазначив, що органом досудового розслідування не перевірено алібі обвинуваченого, а саме: не допитано одного із свідків, який мав би підтвердити показання ОСОБА_5 .

Отже, обставини, на які посилалися ОСОБА_15 не свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а тому не можуть бути підставою для його повернення прокурору.

Під час підготовчого судового засідання учасниками процесу не заявлялись інші клопотання про обрання, зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1,2,4 частини третьої статті 314 КПК України, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 182, 314-317, 372, 384, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, 7 на 12 год. 00 хв. 19.10.2022 року.

Судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 здійснювати суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 одноособово.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілий, обвинувачений, його захисник.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 11.12.2022 року (включно).

Копію ухвали вручити прокурору, потерпілому, обвинуваченому, його захиснику.

Ухвала в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст ухвали складено 13.10.2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1