Постановление суда № 106834646, 12.10.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7461/22

Номер провадження 1-кп/201/810/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131370000681 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131370000681 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Разом з обвинувальним актом прокурором подане до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, а також можливість продовжити вчинення вказаного кримінального правопорушення, про що свідчить характер та суспільна небезпека інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки України під час введення воєнного стану в України та на території м. Сєвєродонецька Луганської область, де проводяться активні бойові дії, оскільки останній є прихильником військової агресії відносно України.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_5 .

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 вказано, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження. Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК Українипередбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

З 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, дія якого продовжена до 21.11.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зіст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставінаданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, під час розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, відповідно до ст. 615 КПК України, на підставі постанови керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області від 14.04.2022 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.05.2022 року.

Відповідно до ст. 615 КПК України, на підставі постанови керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області від 10.05.2022 року застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 10.06.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 10.07.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2022 року застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 03.09.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2022 року застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 13.10.2022 року.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років.

Поряд із цим, судом приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, направленого проти основ Національної безпеки України під час ведення воєнного стану в Україні та на території м. Сєвєродонецька Луганської області, де ведуться активні бойові дії, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та продовжити вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працевлаштований, не має нікого на утриманні, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnovav.Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватися від суду, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Більш того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

З 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, дія якого продовжена до 21.11.2022 року.

А тому, зважаючи на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КК України, жоден інший запобіжний захід не може бути застосований до останнього.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а тому звільнення з-під варти ОСОБА_5 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню і вважає за доцільне продовжити обвинуваченим тримання під вартою строком на 60 днів до 10 грудня 2022 року включно.

Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку про необхідність направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора, вважали за необхідне направити обвинувальний акт до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи питання про підсудність даного кримінального провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 34 КПК України передбачено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах територіальної юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду не пізніше п`яти днів з дня винесення такого подання, про що постановляється вмотивована ухвала.

З положень ч. 2 ст. 412 КПК України встановлено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Згідно ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Як встановлено з фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, інкриміноване діяння обвинуваченому ОСОБА_5 , а саме: надання незаконнимзбройним чивоєнізованим формуванням,створеним натимчасово окупованійтериторії та/абозбройним формуваннямдержави-агресорадопомоги уведенні бойовихдій протиЗбройних СилУкраїни таінших військовихформувань,утворених відповіднодо законівУкраїни,добровольчих формувань,що булиутворені абосамоорганізувалися длязахисту незалежності,суверенітету татериторіальної цілісностіУкраїни, вчинено на території м. Сєвєродонецька Луганської області, що відноситься до територіальної юрисдикції Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Враховуючи неможливість вказаним судом здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року, було змінено територіальну підсудність судових справ наНовомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

А відтак, ураховуючи вимоги ч. 1 ст. 32, ч. 9 ст. 615 КПК України розгляд вказаного кримінального провадження має здійснювати Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розгляд вказаного кримінального провадження не підсудний Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає направленню до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 369-372, 615 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 грудня 2022 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, є 10 грудня 2022 року включно.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131370000681 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України направити до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 00 хвилин 14 жовтня 2022 року.

Суддя: ОСОБА_1