Постановление суда № 106799412, 11.10.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3801/22

Провадження № 2/0203/1277/2022

УХВАЛА

11 жовтня 2022 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ХанієваФ.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

Встановив:

04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, в якому просить суд:

- визнати поважною причину пропуску ним строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;

- визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини терміном у один місяць.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на належні йому грошові кошти (не отримана пенсія), які перебувають на його особистому рахунку у Ощадбанку та квартиру АДРЕСА_1 . Як зазначає позивач, на випадок смерті його батько заповіту не залишав, проте він є єдиним спадкоємцем за законом, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину. 10 серпня 2022 року державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він пропустив установлений законом шестимісячний строк для звернення з заявою про прийняття спадщини. Ним пропущений строк з поважних причин, оскільки він з батьком ОСОБА_2 у 2017 році переїхали з м. Донецька до м. Дніпро, у зв`язку проведенням АТО на території Донецької області, у зв`язку з чим були взяті на облік для внутрішньо переміщених осіб та зареєстровані за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . На передодні смерті його батько за сімейних обставин був змушений виїхати до м. Донецьк, де захворів та помер. За цих обставин, у нього виниклі певні труднощі з отриманням Свідоцтва про його смерть, без якого у нього не приймали у нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 . Документи, які посвідчували смерть батька на території ДНР не мають юридичної сили для установ України. У зв`язку з наведеним, факт смерті батька йому довелося вирішувати у судовому порядку і тільки 06 липня 2022 року він отримав Свідоцтво про його смерть.

З урахуваннямвикладеного,позивач просить вважати поважною причину недодержання ним шестимісячного строку для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та надати йому додатковий строк для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Суд, вивчивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність передачі цивільної справи за територіальною підсудністю до іншого суду.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, відповідно до статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно зчастинами 1,3статті 31ЦПК України,суд передаєсправу нарозгляд іншомусуду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, що здійснюється на підставі ухвали суду.

Як видно зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Так, суд зазначає, що відповідно до пункту 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (стаття 181 Цивільного кодексу України). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Також суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 грудня 2019 року, справа № 489/2055/19, відповідно до якої перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність установлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 1 статті 30 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають з приводу нерухомого майна.

З матеріалів позовної заяви видно, що спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 відноситься до територіальної підсудності (юрисдикції) Куйбишевського районного суду м. Донецька.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», м. Донецьк Донецької області є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 07 квітня 2014 року.

Проте, відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», територіальна підсудність справКуйбишевського районного суду міста Донецька змінена на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов виник із приводу нерухомого майна і позивач, на виконання приписів ст. 30 ЦПК України, мав звернутися до суду за місцезнаходженням нерухомого майна (будинку), тобто до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а тому справа підлягає передачі на розгляд за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (51400, вулиця Дніпровська, 135, Павлоград, Дніпропетровська область, Україна).

Керуючись статтями30частинами 1, 3 статті 31, 258 - 260 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини передати за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (51400, вулиця Дніпровська, 135, Павлоград, Дніпропетровська область, Україна).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Ф. М. Ханієва