Постановление суда № 106796439, 18.10.2022, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 396/1713/19

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

"18" жовтня 2022 р. м. Благовіщенське

Ульяновський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Благовіщенське кримінальне провадження № 12017120230001075 від 17.11.2017 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст.366 та ч.4 ст.358 КК України,

встановив:

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення кимінальнго провадження до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого заявив до суду клопотання про закриття кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення щодо закриття провадження, зокрема, у випадку встановлення підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

На переконання захисника, після повідомлення його підзахисному про підозру у кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування, визначений у ст. 219 КПК. З огляду на зазначене, захисник просив суд ухвалити рішення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК та закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Прокурор заперечив проти заявленого клопотання за безпідставністю.

Вирішуючи клопотання суд керується положеннями ч. 3 ст. 26 КПК, відповідно до яких суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК.

Проаналізувавши хронологію запровадження та зміни норм, закріплених у п. 10 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, суд дійшов висновку, що КПК не віднесено до повноважень суду вирішення питання щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

До таких висновків суд доходить з огляду на таке.

16.11.2017 Верховною Радою України було ухвалено ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (далі - Закон № 2213-VIII), який у подальшому набрав чинності 07.12.2017.

За змістом Закону № 2213-VIII, до КПК, серед інших, внесені такі зміни:

1) ч. 1 ст. 284 КПК доповнено пунктом 10 наступного змісту:

«10) існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності»;

2) абз. 2 ч. 4 і 7 ст. 284 КПК після цифри «9» доповнено цифрою «10»;

3) пункт 2 ч. 3 ст. 314 КПК після цифр «4-8» доповнено цифрою «10».

Положення наведених законодавчих змін передбачали впровадження законодавцем двох нововведень, а саме: (1) норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, яка встановлювала додаткову підставу для закриття кримінального провадження та стосувалася випадку, коли провадження було розпочато, незважаючи на існування нескасованої постанови про закриття провадження щодо того ж діяння; (2) відсильних норм (абз. 2 ч. 7 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК), які надавали суду право ухвалити рішення щодо закриття кримінального провадження, у випадку встановлення вищенаведеної підстави під час судового провадження.

Далі, 03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 16.03.2018.

За змістом Закону № 2147-VIII, до КПК, серед інших, внесені зміни, згідно з якими, вдруге ч. 1 ст. 284 КПК доповнено пунктом 10 такого змісту:

«10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

Отже, 16.03.2018, тобто після набрання чинності положенням Закону № 2147-VIII, у тексті ч. 1 ст. 284 КПК з`явилося одразу два пункти під номером 10 та відповідний фрагмент ст. 284 КПК виглядав так:

«1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

10) існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того ж діяння, що розслідувалось з дотриманням вимог щодо підслідності (доповнено Законом № 2213-VIII);

10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (доповнено Законом № 2147-VIII)».

Водночас, під час регламентації питань, пов`язаних із закриттям кримінального провадження в інших статтях КПК, законодавець посилався на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК без будь-яких застережень з приводу того, про який саме із двох пунктів йдеться. Так, наприклад, у ч. 4 ст. 284 КПК було зазначено, що «слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 10 частини першої цієї статті»; у абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК було встановлено, що «якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового провадження … суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження»; у п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК передбачено, що «у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу».

Проаналізувавши відповідні законодавчі відсильні норми до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, з точки зору системності кримінального процесу та хронології законодавчих змін, суд доходить висновку, що такі норми охоплювали лише «перший» десятий пункт, внесений згідно з Законом № 2213-VIII та не стосувались «другого», внесеного згідно з Законом № 2147-VIII.

Так, застосування положення ч. 4 ст. 284 КПК (в редакції Закону № 2213-VIII), відповідно до якого «слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 10 частини першої цієї статті», було можливим лише стосовно «першого десятого пункту» (наявність нескасованої постанови про закриття кримінального провадження), оскільки закриття провадження за «другим десятим пунктом» стосувалося ситуації, коли у провадженні є підозрюваний, а відтак закрити провадження міг лише прокурор (ч. 4 ст. 284 КПК).

У свою чергу, посилання у відсильних нормах на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, як на підставу для закриття кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні (п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК) та загалом під час судового провадження (абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК (в редакції Закону № 2213-VIII), стосувалися лише «першого десятого пункту», принаймні, зважаючи на дві обставини.

По-перше, вбачається, що підстава, передбачена «другим десятим пунктом» (закінчення строків досудового розслідування), стосувалася лише стадії досудового розслідування, оскільки передача провадження до суду має відбутися в межах строків досудового розслідування.

По-друге, доповнення абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК і п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК вказівкою на «п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК» було здійснено Законом № 2213-VIII - тобто тим Законом, відповідно до якого у ч. 1 ст. 284 КПК з`явився «перший десятий пункт». Водночас Закон № 2147-VIII, що запровадив «другий десятий пункт», не стосувався абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК і п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК.

Відтак, суд доходить висновку, що положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, які містять посилання на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не могли застосовуватися буквально і мали тлумачитися з урахуванням системності приписів КПК, їх цільового призначення та хронології змін, внесених на підставі Законів № 2213-VIII та 2147-VIII.

Відповідний системний підхід до аналізу вищенаведених законодавчих змін переконливо вказує на те, що під час судового провадження, суд не був наділений повноваженнями щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у випадку, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Правильність таких висновків суду підтверджується подальшими законодавчими змінами.

Так, 18.09.2018 Верховною Радою України було ухвалено ЗУ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (далі - Закон № 2548-VIII), який набрав чинності 04.11.2018.

За змістом Закону № 2548-VIII, до КПК, серед інших, внесені такі зміни:

у статті 284 КПК:

1) абз. 11 ч. 1 замінено двома абзацами такого змісту:

«9-1) існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав".

2) в абз. 2 ч. 4 та 7 цифри «10» замінено цифрами «9-1».

Аналіз відповідних законодавчих змін, внесених згідно із Законом № 2548-VIII, указує на те, що:

1) у ч. 1 ст. 284 КПК залишився лише один десятий пункт, який стосувався випадку закриття кримінального провадження з підстав закінчення після повідомлення особі про підозру строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 цього Кодексу;

2) з відсильної норми абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК було виключено посилання на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тим самим з повноважень суду щодо закриття кримінального провадження під час судового провадження виключено випадок, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК;

3) до змісту ч. 7 ст. 284 КПК внесені посилання на пункт 9-1, який стосується випадку закриття кримінального провадження з підстав існування нескасованої постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Отже, слід дійти висновків, що ухвалюючи Закон № 2548-VIII, законодавець намагався усунути ті недоліки в юридичній техніці, які виникли після ухвалення Закону № 2147-VIII та стосувались визначених КПК підстав для закриття кримінального провадження, передбачених двома десятими пунктами ч. 1 ст. 284 КПК і норм, які мають посилання на ці підстави.

Після впровадження цих змін, абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК, який визначає повноваження суду щодо закриття кримінального провадження та правові підстави для ухвалення такого рішення на стадії судового провадження, вже не містив серед таких підстав випадку, передбаченого п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, за якого після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК. Як і раніше, повноваженнями щодо закриття кримінального провадження, з наведеної підстави, був наділений виключно прокурор (ч. 4 ст. 284 КПК).

Водночас, суд зазначає, що законодавчі зміни, впроваджені Законом № 2548-VIII не торкнулися положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, згідно з якими, суд, під час підготовчого судового засідання, має право закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Вище, суд вже зазначив, що відповідні положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК були включені до змісту цього Кодексу, згідно із Законом № 2213-VIII та надавали суду право закрити кримінальне провадження виключно у випадку, коли існувала нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження.

Разом із тим, після ухвалення Закону № 2548-VIII та зміни нумерації пунктів у абз. 11 ч. 1 ст. 284 КПК, виникла колізія двох правових норм, які запроваджувались різними нормативними правовими актами, проте мають один предмет регулювання, а саме: (1) між нормою абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК, з якої Законом № 2548-VIII було виключено посилання на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК і фактично виключено повноваження суду щодо закриття кримінального провадження з цієї підстави під час судового провадження, та (2) між нормою п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, яка була ухвалена згідно із Законом № 2213-VIII та уповноважує суд під час підготовчого судового засідання закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу).

Вирішуючи питання щодо розв`язання наведеної вище колізії, суд, посилатиметься на рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 справа № 18/183-97, згідно з яким, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

На підставі цих посилань органу конституційної юрисдикції, суд зазначає, що ухвалення нового Закону № 2548-VIII та як наслідок, внесення змін до абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК, спричинило автоматичне скасування положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, запровадженого згідно із Законом № 2213-VIII, в частині повноважень суду щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить наступних висновків:

1) з часу набрання чинності Законом № 2213-VIII і до набрання чинності Законом № 2548-VIII повноваження суду, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання з підстав, визначених у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, охоплювали виключно випадок, коли існувала нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності;

2) з часу набрання чинності Законом № 2548-VIII відбулось автоматичне скасування положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, в частині яка передбачала повноваження суду щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання з підстав, визначених у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК;

3) з часу набрання чинності Законом № 2147-VIII питання щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК) має вирішуватись на стадії досудового розслідування та виключно прокурором (ч. 4 ст. 284 КПК).

За таких обставин, положення, визначені у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у поєднанні з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК не підлягають застосуванню у цій справі, а клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження не підлягає задоволенню, оскільки порушене у ньому питання перебуває за межами повноважень суду.

З урахуванням цих висновків, суд не вдаватиметься до подальшої оцінки доводів захисника щодо закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Тому у задоволенні клопотання про закриття провадження повинноб бути відмовлено.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Обвинувальний акт складений відповідно до вимогКПК України. Кримінальне провадження підсудне Ульяновському районному суду Кіровоградської області.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК Українидо суду не надійшло.

Прокурор заявив клопотання про зобов`язання Благовіщенського відділу Голованівського РС № 5 філії ДУ «Центр пробації» у Кіровоградській області підготувати досудову доповідь відносно обвинуваченого.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання суд вважає необхідним задовольнити клопотання.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, -

постановив:

Призначити кримінальне провадження № 12017120230001075 від 17.11.2017 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст.366 та ч.4 ст.358 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово в приміщенні Ульяновського районного суду Кіровоградської області на 10 год. 00 хв. 29 листопада 2022 року.

Доручити Благовіщенському відділу Голованівського РС № 5 філії ДУ «Центр пробації» у Кіровоградській області скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, представника цивільного позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1