Решение № 106615098, 04.10.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6156/22

Категорія 52

2/295/1814/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення суми франшизи, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме франшизу в розмірі 2500,00 грн; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн; судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що 13.01.2022 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), а саме - о 14-03 год., у м.Житомирі по просп. Незалежності, 122, відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на транспортний засіб «Renault 11», яким позивач згідно довіреності мав право розпоряджатися та експлуатувати.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 04.05.2022 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Страхові виплати, передбачені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.01.2022 року страховик виплатив позивачу 25.05.2022 року, однак сума франшизи в розмірі 2500, 00 гривень залишається невиплаченою відповідачем, останній ігнорує претензії позивача, а тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с. 23).

Від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги представник підтримав та просив задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, судові повістки повернулись на адресу суду не врученими адресату, з відміткою пошти «Адресат відмовився».

Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено,що 13.01.2022року о 14-03 год., у м.Житомирі по просп. Незалежності, 122, відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на транспортний засіб «Renault 11», яким позивач згідно довіреності від 27.01.2022 року мав право розпоряджатися та експлуатувати (а.с. 16).

Будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, відповідач залишив місце події, чим порушив п.2.10 а) Правил дорожнього руху.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована полісом серії АР №009952288 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, діючим на 13.01.2022 року ПАТ Страхова група ТАС. Відповідно до такого полісу франшиза, на яку зменшується страхове відшкодування, становить 2500, 00 грн (а.с. 15).

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 04.05.2022 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 12).

25.05.2022 року позивач отримав від страхової компанії виплати, що передбачені полісом серії АР №009952288.

Відповідач добровільно суму франшизи позивачу не відшкодував, на претензії позивача жодним чином не відреагував.

Крім майнової шкоди внаслідок спричиненої відповідачем ДТП, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у його моральних та душевних стражданнях, завданих пошкодженням автомобіля, неможливості користуватись пошкодженим транспортним засобом, обмеженості у фізичному пересуванні, ускладненні та порушенні сталого побуту, додаткових зусиль та фінансових навантажень, постійному пошуку грошей для ремонту автомобіля.

Розмір моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, позивач визначив в сумі 10000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV) зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Так, згідно полісу АР №009952288, діючим на 13.01.2022 року, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір франшизи становить 2500, 00 грн.

Відповідачем не спростовано вимог позивача щодо відшкодування суми франшизи.

Із зазначеного слідує, що якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, а шкоди заподіяно майну, то саме страхувальник має компенсувати позивачу суму франшизи в повному обсязі, таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума франшизи в розмірі 2500, 00 грн. на користь позивача.

Приписами статті 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, відповідно до постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Згідно ст. 76 ЦПК України докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.01.2022 року, не відшкодував позивачу суму франшизи, встановленої полісом обов`язкового страхування АР №009952288, позивачем надано до суду належні та допустимі доказів на підтвердження заподіяння/настання негативних наслідків, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для стягнення моральної шкоди, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 22, 23, 979, 999, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст.76, 78, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення суми франшизи, моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень матеріальної шкоди (франшизи), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство страхова група «ТАС», місце розташування: м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Повний текст рішення складено 04.10.2022 року.

Суддя Л.М. Чішман