Решение № 106595704, 30.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Київ № 640/2861/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно обмежено його пенсію максимальним розміром, чим порушено його право на належне соціальне (пенсійне) забезпечення та отримання пенсії в належному розмірі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що на час виникнення спірних правовідносин він діяв з дотриманням вимог чинного законодавства. Представником відповідача зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено обмеження до 31.12.2017, тобто, рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/1016, яким ч.7 ст. 43 Закону № 2262-ХХІ визнає неконституційною не скасовує обмеження виплати пенсій, а тому дії органів Пенсійного фонду України є правомірними.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві та з 06.09.2005 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія позивача призначена з розрахунку 90% сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №640/33606/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, відповідачем здійснено з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020 №222/4/164/239/639 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення.

Згідно розрахунків пенсії вбачається, що виплата пенсії проводиться із обмеженням десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.04.2019 у розмірі 14970,00 грн., з 01.07.2019 - 15640,00 грн., з 01.12.2019 - 16380,00 грн., з 01.01.2020 - 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.01.2021 - 17690,00 грн., з 20.12.2021 - 19340,00 грн.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо виконання рішення суду від 23.06.2021 у справі №640/33606/20.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.12.2021 №2600-0202-8/204481 повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 640/33606/20 у грудні 2021 року Головним управлінням з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням, та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 в сумі 66991,00 грн. З 01.01.2022 розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений на виконання рішення суду, становить 19340,00 грн., з врахуванням ст. 43 Закону № 2262-ХІІ. Стосовно погашення заборгованості, обчисленої на виконання судового рішення, зазначено, що її виплата здійснюється в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Представником позивача подано відповідачу щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та виплати позивачу пенсії без обмеження максимального розміру.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.12.2021 №2600-0202-8/208907 відмовлено позивачу у перерахунку та виплаті пенсії без обмеження максимального розміру, зазначивши, що відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) з 01.01.2018 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Головним управлінням також зазначено, що пенсія ОСОБА_1 виплачується відповідно до норм чинного законодавства та наголошено, що рішенням суду від 23.06.2021 у справі №640/33606/20 не зобов`язано Головне управління проводити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які, зокрема, перебували на військовій службі.

Стаття 10 Закону № 2262-XII передбачає, що призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% сум грошового забезпечення за відповідною посадою.

З 01 січня 2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» без урахування додаткових видів грошового забезпечення, у розмірі 70% сум грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, у справі №640/21977/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині зменшення розміру пенсії, за рахунок виплати 50% суми підвищення до пенсії з 01 січня 2018 року та за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» №103 від 21 лютого 2018 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В подальшому, на виконання рішення суду у справі № 640/298/20, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» військовою частиною НОМЕР_1 виготовлено позивачу довідку про розмір грошового забезпечення від 27.10.2020 №222/4/164/239/639 для перерахунку пенсії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021, у справі №640/33606/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020 №222/4/164/239/639 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020 №222/4/164/239/639 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду від 23.06.2021 по справі №640/33606/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, основний розмір якої, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення, становить 30 798,90 грн.

Однак, згідно розрахунків пенсії вбачається, що виплата пенсії проводиться із обмеженням десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.04.2019 у розмірі 14970,00 грн., з 01.07.2019 - 15640,00 грн., з 01.12.2019 - 16380,00 грн., з 01.01.2020 - 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.01.2021 - 17690,00 грн., з 20.12.2021 - 19340,00 грн.

Як встановлено судом, у відповідь на запит представника позивача щодо виплати останньому пенсії без обмеження максимального розміру, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 28.12.2021 зазначено, що відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) з 01.01.2018 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд приходить до висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21.

Крім того, Конституційним Судом України неодноразово визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, по суті суперечить висновкам Конституційного Суду, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт протиправного обмеження права особи на отримання пенсії у належному розмірі.

Таким чином, обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, починаючи з 01.01.2018, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням вищенаведеного, проаналізувавши норми чинного законодавства, з`ясувавши усі обставини у справі, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2018, протиправними та такими, що не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, тому з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення повністю.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко