Решение № 106595168, 04.10.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6853/22

РІШЕННЯ

іменем України

04 жовтня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправними та такими, що підлягають скасуванню відповідь начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №4892-4793/Л-03/8-2200/22 від 17.06.2022 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.06.2022 та Рішення про відмову в перерахунку пенсії № 968250868845 від 17.06.2022, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на пенсію чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст. 37 та ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723, згідно із довідкою про суддівську винагороду (заробітну плату) судді Апеляційного суду міста Києва №9/0431/22 від 15.02.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

Ухвалою суду від 04.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що померлий чоловік позивачки, ОСОБА_2 , перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до дня смерті (29.11.2016) отримував щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено лише право на призначення пенсії за віком при дотриманні певних умов. Призначення пенсій у зв`язку з втратою годувальника та проведення перерахунків зазначеним Законом не передбачено.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відзив на позовну заяву не подавало.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , відповідно до змісту якої він заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1статті 263 КАС Україниоскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення та нарахування пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно із ч.3ст.263 КАС Україниу справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до дня смерті (29.11.2016) отримував щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідний стаж роботи ОСОБА_2 становив 40 років 3 місяці та 25 днів.

Відповідно до розпоряджень УПФУ у м.Хмельницькому, стаж судді становив 28 років 5 місяців та 10 днів, держслужбовця - 8 років та 18 днів, військова служба - 2 роки 1 місяць та 17 днів. Загальний стаж обчислено у 46 років 7 місяців та 22 дні.

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про укладення шлюбу була дружиною ОСОБА_2 і також перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

З 07.01.2011 по 06.12.2016 позивач отримувала пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723).

З 07.12.2016 ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

07.06.2022 позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переходу на пенсію за іншим законом - по втраті годувальника згідно Закону України "Про державну службу" №3723-XII. До заяви було додано, зокрема, довідку від 15.02.2022 № 9/0431/22 про суддівську винагороду судді Апеляційного суду міста Києва станом на 15.02.2022.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 17.06.2022 № 968250868845 ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію за іншим законом по втраті годувальника згідно Закону України "Про державну службу".

Зазначено, що відповідно до ст. 90 Закону України Про державну службу" № 889-VII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Перехід на пенсію у разі втрати годувальника за іншим Законом не передбачено.

Про вказане рішення позивача повідомлено листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.06.2022 №4892-4793/Л-03/8-2200/22.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» №889, пунктами 10 та 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до абз.5 ч. 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.

Аналогічні норми містяться і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч.13-14 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну службу» №3723 регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивач, остання має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вже розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723 у розмірі 70% від заробітної плати судді.

У постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону № 3723, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII».

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про помилковість доводів пенсійного органу про те, що норми ст. 37 Закону № 3723-XII розповсюджуються тільки на осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та не розповсюджуються на позивача.

Водночас, на час призначення довічного грошового утримання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) мав право на одержання пенсії державного службовця відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ (враховуючи наявність умов щодо віку та стажу).

Так, відповідно до ч.1 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання ОСОБА_2 ) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, оскільки годувальник ОСОБА_2 помер, його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачем), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII. Як наслідок, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №3723-XII.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 травня 2022 року у справі №409/2218/17.

Отже, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 17.06.2022 № 968250868845 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивач із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII звернулась до пенсійного органу 07.06.2022, призначення такої пенсії повинно проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 07.06.2022.

Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 07.06.2022 пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

У той же час, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування відповіді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №4892-4793/Л-03/8-2200/22 від 17.06.2022 слід відмовити, оскільки вказаний лист є лише повідомленням позивача про прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 17.06.2022 № 968250868845.

Щодо вимоги позивача здійснити виплату пенсії згідно із довідкою про суддівську винагороду (заробітну плату) судді Апеляційного суду міста Києва №9/0431/22 від 15.02.2022, суд зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки при розгляді заяви позивача пенсійний орган взагалі відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Спір щодо нарахування пенсії на підставі цієї довідки відсутній, висновків щодо відповідності чи невідповідності такої довідки статті 37 Закону України "Про державну службу" пенсійний орган не робив.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб`єкта оскарження, суд дійде помилкового висновку про можливість захисту прав у майбутньому, що не випливає із повноважень, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України

Отже, така вимога є передчасною, тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати на суму 992,40 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №968250868845 від 17.06.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 07.06.2022 пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 жовтня 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7,Вінниця,Вінницька область,21100 , код ЄДРПОУ - 13322403)

Головуючий суддя Д.А. Божук