Постановление суда № 106578500, 03.10.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1185/19

2-п/368/8/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І

при секретарі Лєвшин Н.О.

з участю представника заявника адвоката Матюшенкова Д.В.

та заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кагарлик цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, -

встановив:

18 липня 2022 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.11.2019 року, обґрунтовуючи заяву наступним.

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебували матеріали цивільної справи № 368/1185/19 за позовом ПАТ "КБ "Приватбанк", яке наразі іменується як Акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" до нього, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду позовних вимог суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, стягнувши із відповідача на користь позивача:

- кошти в сумі у розмірі 29 128 грн. 44 коп. за кредитним договором № б/н від 15.01.2016року.

В судове засідання, що було призначене на 19.11.2019 р. відповідач не з`явився з поважних причин, оскільки не отримував суду повістку про виклик до суду.

Рішення суду було отримано відповідачем, 07.07.2022 року після ознайомлення із матеріалами даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.2 ст. 284 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч. 3 ст. 284 ЦПК України).

В свою чергу, ознайомившись із повним текстом заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01.11.2017р. У даній справі, вважає його таким, що винесене передчасно, без врахування усіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовною заявою, посилаючись на те, що 15 січня 2016 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 100,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Відповідач

підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.07.2019 року має заборгованість - 80963,58 грн., з яких: 6840,73 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 798,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; 11693,21 грн. - нараховано пені за прострочене зобов`язання; 932,69 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100,00 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. правил; 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 1363,26 грн. - штраф (процентна складова).

Однак із заявленими позовними вимогами позивача неможливо погодитися, повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

В той же час, що в анкеті-заяві від 15 січня 2016 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено умовами та правилами надання банківських послуг.

Таким чином, позивачем не доведено укладення з відповідачем договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко зазначено умови надання кредиту та його погашення, а також відповідальність за несвоєчасну сплату заборгованості.

Слід зазначити, що в анкеті-заяві від 15.01.2016 року, відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодив, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Натомість зазначені умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є персональними та є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Таким чином позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа № 6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

За загальним правилом теорії держави і права, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом із цим, у своїй позовній заяві, позивач просить стягнути із відповідача: 932,69 грн. - пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму 100,00 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. правил; 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 1363,26 грн. - штраф (процентна складова), що суперечить ст. 61 Конституції України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 755/11168/15-ц, від 06.09.2018 року у справі № 0417/10430/2012, від 12.09.2018 року у справі № 647/1133/15-ц, від 20.09.2018 року у справі № 712/12031/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 711/8798/2012.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши до суду відзив на позов, де просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення, обґрунтовуючи наступним. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав (-ла) заяву б/н від 15.01.2016 року, згідно якої отримав (-ла) кредит у розмірі 2100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Стосовно перегляду заочного рішення зазначають. Згідно зі ст. 284 ЦПК, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. По-перше, що до процесуального бачення заяви. Аналізуючи зміст заяви, звертають увагу, що в ній обов`язково повинні бути зазначені процесуальні обставини для скасування заочного рішення (поважність причин неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду) та матеріальні обставини для скасування (посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення). Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягав скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Таким чином, для скасування заочного рішення повинні існувати як обставини процесуального характеру, так і матеріального одночасно. Виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань відповідач належним чином повідомлений та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Також доречно зауважити, що відповідачу надано ряд прав та обов`язків. Зокрема (ст. 43, 44 ЦПК України): після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. З огляду на вищевикладене, суд за наявності правових підстав та вимог ЦПК України, з урахуванням листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» та умов проведення заочного розгляду справ, а саме врахував: неявку відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, а тому суд правомірно провів заочний розгляд справи та виніс судове рішення, яке є законним, справедливим та обґрунтованим. Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, виписка по рахунку, довідки. Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору, а також доказів, які б підтверджували факт виконання зобов`язань за договором. Також, відповідач клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Відповідач не надав жодних доказів до заяви про перегляд заочного рішення, які можуть слугувати підставою для скасування рішення. Всі твердження відповідача зазначені з заяві є надуманими, повністю спростовуються доказами по справі та не впливають на зміст ухваленого рішення. Відповідачем не надано належних доказів, необхідних для скасування заочного рішення суду. Щодо форми кредитного договору. У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати після себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦПК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до розділу 1 загальних положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг. Згідно ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір обов`язковий до виконання сторонами. Згідно ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, ненею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати нені та штрафу. Правомірність стягнення пені. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки. Сторони встановили в п. «2.1.1.12.6.1.» Умов та Правил надання банківських послуг що, у разі виникнення прострочених зобов`язати, на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню. Розмір пені зазначається в тарифах. Формула нарахування пені: наказом СП-2013-6500941 от 28.01.2013 р. розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100 грн. 19.09.2013 року СП-2013-6776448 від 19.09.2013 р. внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн. Щодо нарахування штрафів: Сторони за договором передбачено у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів банком нараховується штраф за формулою: 500 грн. + 5 % від заборгованості за кредитом. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 550 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Постановою ВСУ № 6-2003 цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже: Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору. Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку. Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право банку передбачати у кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені. Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.

Суд, вислухавши відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

19 листопада 2019 р. було винесено заочне рішення по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким було вимоги позивача задоволено.

Відповідач до судового засідання не з`являвся.

Відповідно до п.2 ч. 3ст. 287 ЦПК Українисуд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно дост. 288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно зст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності зіст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК Україниякщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що відповідач повідомлялися про день та час судового засідання, проте суд розглянув справу у відсутності відповідача та виніс заочне рішення.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.. 280-289ЦПК України,суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - задовольнити.

Скасувати заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19.11.2019 р. у справі № 368/1185/19 та призначити справу до спрощеного позовного провадження.

Призначити справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Призначити судове засіданняна 20 жовтня 2022 р. о 10 год. 30 хв.в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області.

Повідомити учасників справи про судове засідання.

Запропонувати: відповідачевіу 15-деннийстрок з дня вручення даної ухвалинадіслати одночасно:

судувідзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачукопію відзиву та доданих до нього документів.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, відзив підписується відповідачем або його представником з додаванням довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До відзиву додаються:

1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Роз`яснити відповідачеві, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивач має право у триденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, в якій він викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів їх визнання або відхилення.

Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

До відповіді на відзив застосовуються вищезазначені правила, встановлені для відзиву.

Відповідач має право у триденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, в яких він викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Заперечення підписується відповідачем або його представником.

До заперечень застосовуються вищезазначені правила, встановлені для відзиву.

Роз`яснити відповідачеві,що вінмаєправо пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, тобтоу15-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 04.10.2022 р.

Суддя І.І. Шевченко