Постановление суда № 106572074, 03.10.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/556/22

Провадження № 1-кп/535/106/22

УХВАЛА

03 жовтня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів захисника кримінальне провадження, внесене 10.01.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221230000029 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Підготовче судове засідання призначено ухвалою судді від 01.07.2022 року.

У підготовчомусудовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник вважають за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Захисник заявила клопотання про виклик свідка в судове засідання.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до висновкупро можливість призначення судового розглядуз наступних підстав.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст.468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Котелевському районному суду Полтавської області. Під час підготовчого судового засідання з`ясовані питання, передбачені ч.ч.2-4 ст.315 КПК України.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 08.10.2022 року. Обвинувачений утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного та продовженого щодо обвинуваченого на шістдесят діб, оскільки ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні та продовженні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, зокрема з метою запобігання спробам останнього вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не здатні усунути вищевказані ризики.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечує, та пояснив, що не має наміру перешкоджати судовому розгляду будь-яким чином та ухилятися від суду, вважає кваліфікацію його дій за ч.2 ст.121 КК України безпідставною.

Захисник ОСОБА_5 у ході підготовчого судового засідання проти задоволення клопотання прокурора заперечує, та вказала, що прокурором ненадано будь-якихдоказів наявностіризиків,на наявністьяких посилаєтьсяпрокурор,у зв`язкуз чимвважає,що обранийщодо обвинуваченогозапобіжний західможе бутизмінений наінший,більш м`якийзапобіжний захід,в томучислі у виді домашнього арешту за місцем проживання матері обвинуваченого, яка проживає у квартирі брата обвинуваченого.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходуувигляді триманнямпід вартоюз наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Тому суд,враховуючи,що обставинипо справіз часуобрання запобіжногозаходу не змінилися,а ризики,передбачені ст.177КПК України,не зменшились,аналізуючи даніпро особу обвинуваченого, який відповідно до ст.89 КК України є раніше несудимою особою, враховуючи, що вінобвинувачується ускоєнні тяжкого злочину,відсутність належнихгарантій та підтвердження соціальнихзв`язків,які бпереважали наявніризики його ухилення від суду, оскільки судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, продовження обвинуваченомузапобіжного заходуу видітримання під вартою є таким, що відповідаєхарактеру татяжкості діяння,що інкримінується обвинуваченому,відповідності особіобвинуваченого та запобіганню можливостіперешкоджати інтересамправосуддя,зокрема іухиленню від суду, вчинення тиску на потерпілого та свідків.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням викладених обставин є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути вищезазначені ризики, а тому суд приходить до переконливого висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, за відсутності підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, при наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу та при продовженні строку тримання під вартою, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 01.12.2022 року включно.

Враховуючи місце судового розгляду справи, віддаленість м. Харків від смт Котельва Полтавської області, періодичної неможливості забезпечення участі обвинуваченого в судових засіданнях у режимі відеоконференції з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» через технічні проблеми, суд вважає за необхідне змінити подальше місце утримання обвинуваченого з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23».

Керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 199, 314-316 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у відкритому судовому засіданніоб 11.00 год. 11.10.2022 року у приміщенні Котелевського районного суду Полтавської області за адресою: вул. Полтавський шлях, 235, смт Котельва Полтавської області.

Розглядкримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подвірки Харківського району Харківської області, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, продовжити на строк 60 днів, тобто до 01.12.2022 року з подальшим утриманням обвинуваченого ОСОБА_4 у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23».

Про місце та час розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя