Решение № 106567999, 03.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Київ № 640/10743/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справуу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994р. з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання та зобов`язати відповідача вчинити такі дії.

Підстави позову: після набуття 16 років позивач звернувся до відповідача для отримання паспорту громадянина України та просив видати паспорт у формі книжечки (зразок 1994р.), а не ID-картки; відповідач відмовив в оформленні і видачі паспорту, що не відповідає висновкам Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що відповідно до п. 3 постанови КМ України від 26.03.2015 №302 припиняється прийом документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, а відповідне рішення суду відповідачу подано не було.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій підтримала вимоги і зазначила про суперечливість наведених відповідачем у відзиві доводів щодо неможливості оформлення паспорту громадянина України у формі книжечки.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає про задоволення позову з таких підстав.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 01.12.2005. ОСОБА_2 є матір`ю позивача.

20 лютого 2021р., після досягнення 16-річного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою про оформлення і видачу позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, до якої додав копії: свідоцтва про народження позивача і паспорта матері; дві фотокартки позивача розміром 3,5 х 4,5 см. У заяві повідомив про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, про незгоду на збір та обробку персональних даних.

Відповідач листом від 26.02.2021 повідомив про відсутність підстав для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки належність особи до окремих соціальних груп не може бути законною підставою для увільнення від обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Також зазначено, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 є індивідуальним актом і стосується прав або інтересів визначеної у рішенні особи.

Спірні правовідносини стосуються правомірності відмови відповідача у оформленні і видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994р. у формі книжечки.

У подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, в якій сформульовано наступні висновки, які залишаються актуальними й згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення ст. 22 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", постанов КМ України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" і від 04.06.1994 №353 "Про затвер-дження зразка бланка паспорта громадянина України", постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", зазначила, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря; відсутність у позивач-ки дійсного паспортного документу суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд зазначає про безпідставність наведених в оспорюваній відмові заперечень проти врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові.

У відзиві відповідач вірно зазначив про те, що до заяви не було додано рішення суду про зобов`язання відповідача оформити і видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994р., можливість чого передбачена п. 3 постанови КМ України від 26.03.2015 №302 і прийнятим на її виконання Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 (п. 1 розд. ІІІ).

Разом з тим, вказана відповідачем обставина не свідчить про правомірність оспорюваної відмови, яка не містить підстав для відмови в оформленні паспорту, передбачених вказаним Тимчасовим порядком.

Враховуючи невідповідність оспорюваної відмови висновкам Верховного Суду, відсутність у ній правових підстав для відмови у задоволенні заяви позивача і порушення нею законних інтересів позивача в отриманні паспорту громадянина України зразка 1994р., суд дійшов висновку про задоволення вимоги про протиправність оспорюваної відмови.

З метою поновлення порушеного права належить задовольнити вимогу про зобов`язання відповідача оформити і видати позивачу паспорт громадянина України із проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання.

Позивач звільнений від сплати судового збору; інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправною відмову Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у Києві та Київській області у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України зразка 1994р.

3. Зобов`язати Голосіївський районний відділ Центрального міжрегіонального управ-ління Державної міграційної служби України у Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994р. із проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 .

Відповідач: Голосіївський районний відділ Центрального міжрегіонального управління

Державної міграційної служби України у Києві та Київській області;

03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 15; код ЄДРПОУ 42552598.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко