Приговор № 106548646, 28.09.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12599/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2022 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078030001071 від 09.09.2022, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Нагорний, Анадарського краю, Магаданська область, Чуковський автономний округ, Російська Федерація, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироками Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.03.2022 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин (покарання відбув 22.08.2022), від 22.06.2022 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадський робіт строком на 160 годин, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2022 ОСОБА_3 засуджений Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт. Вказаний вирок набрав законної сили 25.07.2022. Згідно з вимогами ст. ст. 36, 37 Кримінально-виконавчого кодексу України ОСОБА_3 зобов`язаний відбувати покарання у виді громадських робіт за місцем свого проживання в м. Ужгород Закарпатської області. Даний вирок направлений до Ужгородського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області для поставлення ОСОБА_3 на облік.

Після набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_3 у встановленому законом порядку 08.08.2022 на виконання до Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області надійшло розпорядження та вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2022 відносно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , в той же день був прийнятий до виконання.

Того ж дня, 08.08.2022 з метою постановки на облік вищезазначеного громадянина органом пробації був направлений поштовим зв`язком виклик, в якому днем явки було вказано 15.08.2022, про що свідчить корінець виклику.

22.08.2022 засуджений ОСОБА_3 з`явився до Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, де поставлений на облік, а також ознайомлений з вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2022 та умовами відбування покарання у виді 160 годин громадських робіт, одночасно він надав анкетні дані, від нього була відібрана підписка, розписка та проведена профілактична бесіда. ОСОБА_3 ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також попереджений начальником Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт за ч. 2 ст. 389 КК України.

Того ж дня ОСОБА_3 отримав направлення № 39/12/800-22 до КП «УККП» та повинен був приступити до відпрацювання громадських робіт з 25.08.2022, однак 29.08.2022 надійшло повідомлення з комунального підприємства «Ужгородський комбінат комунальних підприємств» Ужгородської міської ради, що засуджений ОСОБА_3 не приступив до відбування громадських робіт.

29.08.2022 поштовим зв`язком було надіслано виклик засудженому ОСОБА_3 для з`ясування причини неявки для відпрацювання громадських робіт, у якому було зазначено днем явки 05.09.2022, однак на вказану дату він не з`явився.

31.08.2022 при перевірці місця проживання засудженого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено вдома вказаного засудженого, від якого було відібрано пояснення про причини не виходу до місця відбування покарання у виді громадських робіт, та за безпідставний невихід до місця відбування покарання у виді громадських робіт, а також засудженому ОСОБА_3 винесено застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, 31.08.2022 засудженому ОСОБА_3 було видано під підпис нове направлення № 39/12/8239-22 до КП «УККП», за яким він повинен був приступити до відпрацювання громадських робіт з 01.09.2022.

06.09.2022 надійшло повідомлення з КП «УККП», що засуджений ОСОБА_3 не приступив до відбування громадських робіт з 01.09.2022, про що в ОСОБА_3 06.09.2022 відібрано пояснення щодо не виходу його до КП «УККП» для відбування покарання у виді громадських робіт, в якому він зазначив, що не відпрацьовував на вказаному підприємстві громадські роботи без поважних на те причин.

Отже, ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, систематично не виконував встановлені ст. 37 КВК України обов`язки щодо відбування призначеного йому вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2022 покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин, а саме, додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об`єктах і відпрацювати встановлений судом строк громадських робіт, зокрема, починаючи з 25.08.2022 жодного разу не з`явився до комунального підприємства «Ужгородський комбінат комунальних підприємств» Ужгородської міської ради для відбування покарання у виді громадських робіт. У подальшому ОСОБА_3 продовжив і надалі порушувати порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, що підтверджується листами КП «Ужгородського комбінату комунальних підприємств» Ужгородської міської ради від 29.08.2022 та 05.09.2022 про те, що ОСОБА_3 не приступив до відбування громадських робіт.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 не виконує вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2022, а саме неодноразово отримав попередження за неявку до КП «Ужгородського комбінату комунальних підприємств» Ужгородської міської ради з 31.08.2022, тобто допустив більше двох разів порушень трудової дисципліни протягом місяця та більше двох разів не вийшов протягом місяця на громадські роботи (загалом не відбув 160 із призначених 160 годин громадських робіт).

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Як встановлено судом, відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 в присутності його захисника ОСОБА_4 , прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_3 у заяві підтвердив роз`яснення йому вказаних положень та надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. При цьому у даній заяві обвинуваченим зазначено, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку за ч. 2 ст. 389 КК України, згодний та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згодний з розглядом обвинувального акта без проведення судового засідання у спрощеному провадженні.

Прокурором зазначено клопотання, згідно з яким просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному проваджені, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням його заяви щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути у порядку, визначеному ст. ст. 381, 382 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, дані про особу винного, який на обліку лікарів в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я», КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради та КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради не перебуває, раніше судимий.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7, зі змінами від 06.11.2009, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення проступку, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку, за наявності альтернативної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 389 КК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді обмеження волі на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тобто, застосовуючи правила ст. 71 КК України, за сукупністю вироків суд має визначити остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області міста від 22.06.2022 ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин, які обвинуваченим повністю невідбуто.

Зважаючи на те, що обвинувачений за цим вироком вчинив кримінальне правопорушення після ухвалення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, суд вважає за доцільне при визначенні остаточного покарання застосувати правила ст. 71 КК України і до покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області міста від 22.06.2022 з урахуванням правил ст. 72 КК України щодо складання покарань та їх співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та дані про особу обвинуваченого, суд, враховуючи вимоги ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку.

На думку суду, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Процесуальних витрат та речових доказів немає.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 375, 376, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2022, та з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 10 (десять) днів.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання у виді обмеження волі з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1