Решение № 106532008, 14.09.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5021/22

Провадження № 2/201/2571/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивача адвоката Буденка Ю.Ю.

відповідача- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2022р. ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (а.с. 2-4).

01.08.2022р. судом направлений запит до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відносно надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача. Згідно з відповіддю від 22.08.2022р. Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департамента відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

30.08.2022р. від відповідача ОСОБА_1 надійшла надана на його запит відповідь Шевченківського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України від 27.08.2022р. про те, що згідно архівної заяви про видачу паспорта громадянина України (Ф.1) у зв`язку з втратою паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року № НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВВС м. Дніпропетровська 25.04.1994р. ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 02.03.1998р. Станом з 02.03.1998р. пунктом 6 форми 1 місце проживання (реєстрації) зазначено за адресою: АДРЕСА_2 . По облікам ЄІАС УМП зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку не значитесь. Місце реєстрації відсутнє (а.с. 19-20).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 30.08.2022р. відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 21).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.06.2022р. між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір позики, у відповідності до якого позивач передав відповідач у позику грошові кошти в розмірі 1540800,00 грн., що є еквівалентно 45000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору, зі строком повернення до 07.07.2022р.

21.07.2022р. ОСОБА_1 нотаріальною заявою повідомив, що не має можливості виконати свої зобов`язання за договором позики.

На день подачі позовної заяви (28.07.2022р) курс НБУ складає 36,57 грн за 1 долар США, таким чином сума боргу складає 45000 дол.США х 36,57 грн. = 1 645650,00 грн.

З огляду на вищевказане, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 07.06.2022р. в розмірі 1 645650,00 грн., а також компенсувати судові витрати.

Представник позивача- адвокат Буденко Ю.Ю. (дієна підставіордеру від14.09.2022р. а.с.23) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Після оголошення судом перерви у судовому засіданні 14.09.2022р. надав заяву, у якій просив завершити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 27).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, підтвердив, що він дійсно укладав нотаріально посвідчений договір позики, зобов`язався у разі її неповернення передати належну йому на праві владності квартиру, даний правочин дійсно ним вчинений і відповідає його внутрішній волі. Також пояснив, що він дійсно проживає у Соборному районі м. Дніпра, у квартирі АДРЕСА_3 . Після оголошення судом перерви у судовому засіданні 14.09.2022р. надав заяву, у якій просив завершити розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с. 28).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку після перерви в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.06.2022р. між ОСОБА_2 (позикодавцем) і ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., зареєстрований за № 278 (а.с. 10- 11).

Відповідно до п. 1. договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає у власність позичальникові, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 1540800,00 грн., що є еквівалентом 45000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві отриману суму грошових коштів (позику) в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент повернення грошових коштів, в порядку і в строк, визначені цим договором.

Пунктом 2.2. договору обумовлено, що передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником свідчить про отримання ним усієї вказаної у п. 1 договору грошової суми готівкою та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.

Згідно із п. 2.3. договору грошові кошти (позика), отримані позичальником за цим договором, підлягають поверненню позичальником позикодавцеві в строк до 07.07.2022р. Позичальник, в мажах встановленого цим пунктом строку, має право повертати суму позики частинами.

Заявою від 21.07.2022р., посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., зареєстрованою за № 386, ОСОБА_1 підтвердив, що не має можливості виконати зобов`язання, що виникло у нього на підставі договору позики посвідченого 07.06.2022р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю. за реєстровим №278, та не заперечує проти переходу права власності на належну йому квартиру АДРЕСА_3 , згідно умов договору іпотеки, посвідченого 14.06.2022р., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., за реєстровим номером 311 (а.с. 12).

Відповідність договору позики, укладеного між ОСОБА_2 (позикодавцем) і ОСОБА_1 (позичальником), посвідченого 07.06.2022р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю. за реєстровим №278, а також заяви ОСОБА_3 від 21.07.2022р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., зареєстрований за № 386, оригіналам перевірена судом у судовому засіданні.

На день подання позову (28.07.2022р.) курс НБУ складає 36,57 грн. за 1 долар США. Таким чином сума боргу складає 45000 дол.США х 36,57 грн. = 1 645650,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такійсамій суміабо речі,визначені родовимиознаками,у такійсамій кількості,такого самогороду татакої самоїякості,що булипередані йомупозикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно доумов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

У постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Можливість виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті підтверджена правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019р. у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Оскільки договором позики обумовлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві отриману суму грошових коштів (позику) в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент повернення грошових коштів, а позивач просить повернути позику в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що не суперечить умовам договору, суд вважає за можливе повернути (стягнути) грошові кошти саме у національній валюті

За нормою ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги в першому судовому засіданні. За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позовних вимог у даному випадку не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку із чим суд приймає визнання відповідачем ОСОБА_1 позову.

Таким чином,суд вважаєза можливе стягнути з відповідача заборгованість по договору позики від 07.06.2022р. у розмірі 1 645650,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем судовий збір у розмірі 12405,00 грн. був сплачений на підставі квитанції № 0033110016 від 28.07.2022р. на рахунок UA498999980313141206000004629 отримувача коштів ГУК у Дн-ськiй обл./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), призначення платежу: *;101; НОМЕР_3 ; судовий збір за позовом ОСОБА_2 , Жовтневий р0ний суд м. Дніпро, без ПДВ, від ОСОБА_2 (а.с. 1).

У зв`язку з тим, що відповідач позовні вимоги визнав одразу в першому судовому засіданні, то ОСОБА_2 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що становить у розмірі 6202,50 грн.

З урахуванням того, що позов задоволено, то з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 6202,50 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за договором позики від 07.06.2022р. в розмірі 1645650,00грн. (один мільйон шістсот сорок п`ять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6202,50 грн.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 6202,50 грн., сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції № 0033110016 від 28.07.2022р. на рахунок UA498999980313141206000004629 отримувача коштів ГУК у Дн-кiй обл./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), призначення платежу: *;101; НОМЕР_3 ; судовий збір за позовом ОСОБА_2 , Жовтневий р0ний суд м. Дніпро, без ПДВ, від ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2022 року.

Суддя О.С. Наумова