Приговор № 106530899, 29.09.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/2256/22

Номер провадження 1-кп/495/624/2022

29 вересня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР № 22022160000000014 від 03 лютого 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Єпурень Кантеміровського району Республіки Молдова,не працюючого,раніше не судимого,за національністю молдавана, який знаходиться в фактичних шлюбних відносинах та має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей,з середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332-1 ч. 1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області - ОСОБА_4

обвинувачений - ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення , передбачене ч.1 ст. 332-2 КК України при наступних обставинах:

12.03.2019 постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 заборонено в`їздна територіюУкраїни строкомна трироки,тобто до12.03.2022року тавидворено зУкраїни доРеспубліки Молдоваз проставленнямштампу впаспорті прозаборону в`їзду та ознайомленням останнього із вказаною постановою.

Незважаючи на обізнаність та усвідомлення заборони в`їзду на територію України, 09.01.2022 у обвинуваченого ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску в порушення встановленого порядку перетину державного кордону України.

З метою реалізації свого злочинного умислу, в ніч з 09.01.2022 на 10.01.2022 ОСОБА_8 , з метою здійснення перетину державного кордону України, в обхід пункту пропуску, достовірно знаючи про те, що він порушуватиме правила переходу кордону України, а також те, що йому уповноваженим державним органом України заборонено в`їзд на територію України, прибув до межі кордону між Республікою Молдова та Україною.

Того ж дня, обвинувачений ОСОБА_5 , завідомо знаючи, що йому заборонено в`їзд на територію України, продовжуючи переслідувати злочинний умисел, спрямований на незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску в порушення встановленого порядку перетину державного кордону України, здійснив пішохідний рух у напрямку межі кордону поблизу

с. Тудора, Штефан-Водського району (Республіка Молдова) с. Удобне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, Україна, до якого продовжив свій пішохідний рух.

Тієї ждати обвинувачений ROTARU(Ротару)DORIN(Дорін)Григоровичв районіінформаційного покажчика№ 0617 наділянці ВПС« ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загонуДержавної прикордонноїслужби України, перетнув державний кордон Республіки Молдова та України.

19.01.2022 обвинувчений ОСОБА_5 перебуваючи на південно-західній околиці АДРЕСА_2 , був виявлений співробітниками органів охорони державного кордону, а його протиправний рух територією України було припинено.

Таким чином громадянинРеспубліки Молдова обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,незаконно перетнув державногокордону Українипоза пунктомпропуску державногокордону України,будучи особоюякій забороненов`їзд натериторію України,тобто увчиненні кримінальногоправопорушення передбаченогоч.1ст.332-2Кримінального кодексуУкраїни.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив вимоги ч. 3ст. 349 Кримінального процесуального кодексу Україниі наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_5 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332-2 КК України визнав повністю та пояснив суду,що дійсно ,він є громадянином Молдова, але тривалий час проживав в Україні,де створив фактичні сімейні відносини з громадянкою України від яких він має спільних 4-х дітей,один з яких помер. Оскільки від порушив умови перебуваня в Україні ,йому був заборонений в*їзд в Україну. Він з метою відвіднання родини і дітей вирішив незаконно перетнути кордон України, для чогов ніч з 9 на 10 січня 2022 року він поза пункту пропуску перейшов кордон України ,але був затриманий співробіниками прикордонної служби . В скоєнному щиро розкаявся.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332-2 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочини. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об`єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.

Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_5 у інкримінованих йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст.332-2 КК України тобто умисне перетинання державного кордону України особою,якій заборонено в*їзд в Україну.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд відносить щире каяття , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані які характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо , знаходиться у фактичному шлюбі , має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, не працює ,його вік та стан здоров`я , те що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення,яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів його каяття у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 є не судимою особою, має постійне місце мешкання, посередньо характеризується, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його ставлення до скоєного, а саме те, що він розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину,суд приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченому покарання без позбавлення волі .

Суд уважає, що є підстави застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання,з урахуванням того,що він має в України родину та трьох неповнолітніх дітей,державний кордон України перетинав з метою їх відвідання ,не маючи іншої протиправної та незаконної мети,визнав вищевказані обставини виключними по справі та застосував у відношенні обвинуваченного іншу міру покарання, не передбачену санкцією ч.1 ст. 332-2 КК України- штраф,звернувши на корить ЗС України сумму застави,яка внесена за обвинуваченого ОСОБА_5 . При цьому суд враховує те,що заставодавець ОСОБА_10 не заперечує проти перерахування внесенної ним застави за обвинуваченого на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) .

Судові витрати та речові докази по справі відсутні, цивільний позов не заявлений , запобіжний захід обвинуваченому судом обирався 23 лютого 2022 року -тримання під вартою з внесенням застави, яку було внесено 23.02.2022 року та до набуття вироком законної чинності іншого запобіжного заходу суд вважає за необхідне не обирати.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332-2 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69,69-1 КК України у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,що становить 5100 гривень.

Суму внесенної заставодавцем ОСОБА_10 застави в розмірі 4965 гривень( квітанція від 23.02.2022 року № 0.0.2472336788:01) перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) (Банк: Національний банк України МФО 300001 код ЄДРПОУ 00032106, отримувач : Національний банк України).

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_9 до набуття вироком законної чинності не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.

Суддя : ОСОБА_1