Решение № 106519679, 26.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61471/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання Луста В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Скригонюка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021р. позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди заданої незаконними діями посадових осіб Національної поліції України .В обґрунтування позову посилається , що 27.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідував внесені відомості по факту скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України присвоєно кримінальному провадженню № 1201510200001954.Згодом прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. З ст. 146 КК України та присвоєно номер №- 42017111200000270.

15.02.2018 року, ОСОБА_1 була визнана потерпілою в кримінальному провадженні № 42017111200000270 від 23.05.2017 року за попередньою правовою кваліфікацією ч. З ст. 146 КК України, про що було вручено пам`ятку потерпілого.

Спочатку, досудове розслідування проводилось прокуратурою Святошинського району, потім слідчими Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київської області, потім, у зв`язку із зміною районів - Фастівським РУП ГУНП в Київській області. На початку розслідування були проведені певні слідчі дії, зокрема, її поверхові пояснення у можливих свідків, потерпілих, проведено обшук, в ході якого вилучені як письмові так речові докази (мобільні телефони, блокноти ІЗ Записами, медикаменти і т.і.), направлені запити та отримані відповіді на них. Все це було здійснено 18.10.2017р. Після проведення вищезазначених слідчих дій і станом на момент подачі даного позову кримінальна справа не розслідується взагалі.

У зв`язку із такими обставинами нею, неодноразово направлялися клопотання про проведення слідчих дій слідчим, зокрема, оглянути і під час обшуку речі (мобільні телефони, медикаменти, письмові записи, відеозаписи; допитати/передопитати свідків, допит працівників швидкої допомоги та інших виїмку матеріалів кримінального провадження № 1201510200001954, в якому є відеозапис загибелі ОСОБА_3 та інші слідчі дії. Однак, вказані клопотання навіть не розглядались. У зв`язку із чим, мною та моїм представником подавались скарги до слідчого судді, який зобов`язував слідчого розглянути подані потерпілою стороною клопотання. Однак, навіть ухвали слідчого судді не виконувались. Зважаючи на таке, також зверталась до Прокуратури Київської області за фактом невиконання слідчою рішення суду. В матеріалах справи містяться вказівки прокурора Києво- Святошинської місцевої прокуратури Глущенко І. від 25.05.2018 року та від 1:І.03.2019 року, які слідча Касемчук Л.К. також не виконала.Також, у відповіді прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури від

09.12.2019 року № 37-729вих19 та від 13.01.2020 року було повідомлено, що у зв`язку із незадовільним станом досудового розслідування у кримінальному провадженні та безвідповідальним ставленням слідчого до виконання своїх службових обов`язків процесуальним керівником в межах компетенції перед слідчим управлінням ГУНП у Київській області ініційовано питання про зміну слідчого Касемчук Л.К. у даному кримінальному провадженні.Листами від 31.03.2020 року №№ 5832/1091008/20, 5833/109/1008/20 та 5834/109/1008/20 адвоката Фумельова І.О. було повідомлено про задоволення поданих клопотань від 02.10.2019 року та від 05.12.2019 року про проведення слідчих дій .Однак, жодної слідчої дії на виконання вищезазначених клопотань слідчі не вчинили.Потім, справа була передана до Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області, де справу доручили розслідувати старшому слідчому відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров`я особи слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області капітаном поліції Сич С.В.28.07.2021 року старшим слідчим Сич С.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року за попередньою правовою кваліфікацією ч. З ст. 146 КК України.Не погоджуючись із вказаною постановою, звернулась до суду із скаргою, за результатами розгляду якої слідчим суддею було ухвалено скасувати її.

В своїй ухвалі суд дійшов висновку, що в постанові слідчого про закриття кримінального провадження не надана оцінка всім речам та документам, які були зібрані в даному кримінальному провадженні, а також необгрунтовано на підставі яких доводів слідчий не прийняв до уваги інші зібрані докази в ході досудового розслідування і з даному кримінальному провадженні. Отже, при винесені постанови слідчий не повно, не всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження і вказані обставини в сукупної ті дають обґрунтовані підстави вважати, що висновок слідчого про закриття кримінального провадження необгрунтований, є передчасним, а постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.З викладеного вбачається, що працівники поліції неефективно проводять досудове розслідування кримінального правопорушення. Внаслідок таких дій (бездіяльності) працівників поліції ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яку оцінює в розмірі 100 000 грн.

В судовому засіданні позивачка , представник позивача позов підтримали , просили задовольнити.

Представник відповідача надав відзив, вказував, що НПУ не є належним відповідачем. Позивачка звертається з вимогами про відшкодування моральної шкоди та стягнення відповідних коштів з Національної поліції України в якості державного органу, посадовими особами якого або діями/рішеннями/бездіяльністю якого, на її думку, завдано моральну шкоду, а саме неефективним та тривалим здійсненням досудового

розслідування у кримінальних провадженнях № 1201510200001954 та

№42017111200000270.Національна поліція України є центральним органом управління поліції, який досудове розслідування у спірних кримінальних провадженнях № 1201510200001954 та № 42017111200000270 не здійснював. досудове розслідування у спірних кримінальних провадженнях здійснювалося слідчими підрозділами Головного управління Національної поліції в Київській області, зокрема Києво-Святошинським ВП, а в подальшому Фастівським РУП.ГУНП в Київській області було утворено постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 як юридичну особу публічного права територіальний орган Національної поліції (ЄДРПОУ ГУНП в Київській області - 40108616). Позивачка зазначила відповідачем лише Національну поліцію України, а не Державу Україна в особі її органів, які наділені повноваженнями саме у спірних правовідносинах та діями яких, на думку позивачки, їй завдано моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, які вона просить стягнути з НПУ. В судовому засіданні просив відмовити в позові.

Позивачка на дала відповідь на відзив, вказувала що Національна поліція відповідальна у нанесеному моральному збитку.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19.11.2021р. відкрито провадження в справі в порядку спрощеного з викликом сторін.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази , приходить до слідуючого.

27.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідував внесені відомості по факту скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України присвоєно кримінальному провадженню № 1201510200001954.Згодом прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. З ст. 146 КК України та присвоєно номер №- 42017111200000270.

15.02.2019 року, ОСОБА_1 була визнана потерпілою в кримінальному провадженні № 42017111200000270 від 23.05.2017 року за попередньою правовою кваліфікацією ч. З ст. 146 КК України, про що було вручено пам`ятку потерпілого.

28.07.2021 року старшим слідчим Сич С.слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року за попередньою правовою кваліфікацією ч. З ст. 146 КК України.

Ухвалою Фвстівського міськрайонного суду від 1.09.2021р. скасовано постанову про закриття кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом, - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи норми ст.ст.27,31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».

Окрім того, Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з інщими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (пункт 28), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач своє право на відшкодування шкоди, обґрунтовувала бездіяльністю працівників поліції, а Національна поліція як орган центральної влади зобов`язаний здійснювати заходи контролю за діяльністю усієї структури.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача, відсутні клопотання позивача щодо залучення у справі належного відповідача чи заміни неналежного відповідача на належного, того, що суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Відповідно до ст..141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223 , суд,розслідування у кримінальних провадженнях № 1201510200001954 таПозивачка на дала відповідь на відзив, вказувала що Національна поліція відповідальна у нанесеному моральному збитку.

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: Національна поліція України: 01601,м. Київ, вул.. Богомольця,10

Суддя Остапчук Т.В.