Решение № 106513733, 29.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/5613/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368, ел. пошта kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) (надалі відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають в обмеженні пенсії максимальним розміром ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату із 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 (у відповідності до рішення суду № 640/10670/21) без обмеження максимальним розміром із урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/5613/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалу суду від 08.06.2022 отримано відповідачем 01.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01051 0769772 8.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі та про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов та додаткові документи до суду не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704, що набрала чинності 01.03.2018, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовик (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.

На виконання вимог частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України № 704, починаючи із 01.01.2018 позивачу був проведений перерахунок пенсії в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 та продовжено її виплату за правилами встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто із урахуванням виключно трьох складових: посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, виходячи відсоткового її розміру до 70 % грошового забезпечення.

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними заявами і після набрання законної сили рішеннями Верховного Суду у зразкових справах № 240/5401/18 та № 160/8324/19:

- постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 826/5716/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок пенсії в розмірі 86 % грошового забезпечення;

- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 640/9367/19 зобов`язано Київський міський військкомат скласти та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача із 01.04.2019;

- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 640/24507/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок пенсії на підставі складеної на виконання рішення суду № 640/9367/19 довідки Київського міського військового комісаріату від 20.08.2020 № ВСЗ/4461.

Надалі, на виконання зазначених судових рішень:

1. Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві було проведено перерахунок пенсії позивача із 01.01.2018 в розмірі 86 % грошового забезпечення.

2. Київським міським військовим комісаріатом складено та надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві відповідну довідку від 20.08.2020 № ВСЗ/4461 до пенсійної справи позивача для перерахунку пенсії з 01.04.2019.

На підставі оновленої довідки виданої відповідним органом, Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві з 01.04.2019 було проведено перерахунок пенсії позивача згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 20 серпня 2020 року № ВСЗ/4461. При цьому розрахунок проведено із зменшенням основного розміру пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення зазначеного у цій довідці та не враховано оновлену довідку.

Не погоджуючись з викладеними вище обставинами, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із вимогою про перерахунок пенсії, а саме позивач просив пенсійний орган:

- провести перерахунок пенсії згідно оновленої довідки (де зазначено надбавку за особливості проходження служби 68 % в розмірі 7 548 грн) та в основному розмірі 86 % грошового забезпечення встановленого законодавством під час призначення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 17 березня 2021 року № 6291-6130/Д-02/8-2600/21 було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, в обґрунтування чого пенсійним органом було вказано, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 640/24507/20, виходячи з 70 % сум грошового забезпечення відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої необхідно провести перерахунок пенсії.

Пенсійним органом було вказано, що зазначеним рішенням суду не зобов`язано здійснювати перерахунок, виходячи із розрахунку 90 % сум грошового забезпечення, а також на підставі будь-якої іншої довідки про розмір грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі № 640/10670/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, вирішено:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із урахуванням усіх складових оновленої довідки про грошове забезпечення надісланої листом Київського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16 лютого 2021 року № ВСЗ/1084, із урахуванням максимального відсоткового її розміру встановленого законодавством на час призначення 86 %;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві із 01.04.2019 перерахувати пенсію ОСОБА_1 із урахуванням усіх складових оновленої довідки про грошове забезпечення надісланої листом Київського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16 лютого 2021 року № ВСЗ/1084, із урахуванням максимального відсоткового її розміру встановленого законодавством на час призначення 86 % та виплатити суму недоплаченої із 01.04.2019 частини пенсії.

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 06.01.2022 № 2600-03108/2828 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/10670/21 повідомило, що після проведеного перерахунку розміру пенсійної виплати з 01.02.2022 становить 19106,38 грн з 01.04.2019.

При цьому, розмір пенсії, що підлягав виплаті, обраховано виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, що втратили працездатність.

Не погоджуючись з обмеженням пенсійним органом пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ; Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-XII.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Цей висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.

Таким чином, з 20.12.2016 обмеження максимальним розміром пенсії на підставі частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII є протиправним.

Крім того, суд зауважує, що передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.

Відповідно до Закону №3668-VI, в редакції Закону №911-VIII, було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи тлумачення наведеним нормам Закону №3668-VI, статті 43 Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 справа №400/2085/19 указав, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

За висновком Верховного Суду, оскільки норми Закону №3668-VI та Закону № 2262-XII неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, відповідні положення цих законів України «явно суперечать один одному».

Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щокін проти України» від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 06.11.2018 у справі №812/292/18 та від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 щодо необхідності трактування норм законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, на користь особи, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 справа № 400/2085/19 висловив правову позицію, за якою застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI, тому обмеження органом Пенсійного фонду України максимального розміру пенсії особі, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Як установлено судом, позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2008 року отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону № 2262-ХІІ.

Судом встановлено, що відповідачем під час перерахунку пенсії розраховано її розмір виходячи з десяти прожиткових мінімумів, тобто з застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI.

З урахуванням наведеного правового регулювання, встановлених обставин, правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.12.2021 справа №400/2085/19, обґрунтованими є вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають в обмеженні пенсії максимальним розміром ОСОБА_1 , та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату із 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром із урахуванням виплачених сум.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у цій частині у відповідності до вимог статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають в обмеженні пенсії максимальним розміром ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368, ел. пошта kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) здійснити нарахування та виплату із 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без обмеження максимальним розміром із урахуванням виплачених сум.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя К.С. Пащенко