Решение № 106510936, 28.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року № 320/2035/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8а) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 із 29.10.2021 пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Заявлені вимоги мотивовані протиправною, за твердженням позивача відмовою відповідача у переведенні позивача із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Так, позивач зазначила, що вона є непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, з яким фактично проживала однією сім`єю, його пенсія була для неї постійним і основним джерелом існування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 є громадянкою України 22.01.1943 року народження, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про одруження від 20.04.1964 та свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у Київській області за №3 від 09.01.2019 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Щербашенецької сільської ради Богуславського району Київської області від 30.09.2020 р.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 08.09.2021 по справі № 358/305/21 встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 із 09 січня 2019 року до дня смерті чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та факт факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 у період шлюбу та після розірвання шлюбу із 09 січня 2019 року по дату смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою № 1778 про переведення її на інший вид пенсії - у зв`язку із втратою годувальника - на підставі ч.1 ст.36 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі Закон України №1058-IV).

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області листом від 02.11.2021 №932240109281 відмовило позивачеві у призначенні цієї пенсії, оскільки на день смерті годувальника вона не перебувала з ним у шлюбних відносинах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки й реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів у особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.85 у поєднанні з п.6 ч.1 ст.92 Конституції виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України №1058-IV.

Відповідно до його ст.5 він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить йому.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України №1058-IVвиключно ним визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України №1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків і жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

За п.16 «Прикінцевих положень» Закону України №1058-IV, до приведення законодавства у відповідність із цим актом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Згідно з положеннями абз.22 ст.1 Закону України №1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України №1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Статтею 36 цього закону (станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

Відповідно до частини другої цієї статті непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

3. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

7. Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Ужиті в Законі України №1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За ч.1 ст.21 Сімейного Кодексу подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.36 Сімейного Кодексу саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.21 Сімейного Кодексу, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Так, у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

Однак, попри цю схожість, вони не уподібнюються до них (не ототожнюються з ними), і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть уважатися членами сім`ї, проте це не є рівнозначним поняттям «чоловік» і «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

У законодавстві про пенсійне забезпечення безальтернативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника з-поміж інших категорій осіб мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без шлюбу, не належать.

У даному випадку, починаючи із 09 січня 2019 року до дня смерті ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу й перебувала на його утриманні. Ці факти за рішенням суду в порядку, передбаченому п.2 ч.1 ст.256 Цивільного процесуального кодексу, були визнані такими, що мають юридичне значення.

Водночас, у розумінні п.1 ч.2 ст.36 Закону України №1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім`єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу й визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

З урахуванням наведених норм суд дійшов до висновків, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення не передбачено право переходу на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто не були подружжям, а створили сім`ю на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 10.03.2015 по справі № 21-615а14, яка, в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для суду першої інстанції.

Також у даній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, відійшла від правових позицій висловлених раніше у справах №№К/800/2066/13, К/800/45195/11, К/800/7513/13, К/800/21182/13, К/9991/94144/11 відповідно) про те, що фактичне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, перебування одного з них (чоловіка або жінки) на утриманні померлого годувальника є підставою для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Крім цього, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17р.) також зазначила, що встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Також Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.03.2016 по справі К/800/25706/13, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовив у задоволенні позову та встанови, що жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім`єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених у справі обставин, дослідивши та оцінивши рішення відповідача, суд дійшов висновку про його правомірність.

З урахуванням наведеного, виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, системно проаналізувавши чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та оцінивши достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2022

Суддя Панченко Н.Д.