Постановление суда № 106500404, 29.09.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1446/21

Провадження № 1-і/182/11/22

У Х В А Л А

Іменем України

29.09.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № №12018040590000091 від 19.02.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України,

за участю

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12018040590000091 від 19.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України.

Справа перебуває у провадженні колегії суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області під головуванням судді ОСОБА_7 , однак вона станом на 29.09.2022 року перебуває у відпустці, у зв`язку з чим у відповідності до пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України вказане клопотання розглядає суддя ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та обґрунтував його тим, що ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу не минули, а саме до теперішнього часу наявні ризики переховування від суду та впливу на свідків, оскільки останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину та він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод, перебував у міжнародному розшуку. Прокурор вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення заявленого клопотання та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 , зауваживши що він ніколи не перебував у розшуку.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання підзахисного і пославшись на практику ЄСПЛ, зазначив, що клопотання не мотивоване, не додані до клопотання докази на його обґрунтування, не доведена не можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Вислухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.

У п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

За змістом норми ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Судом приймається до уваги практика Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Крім того, суд приймає до уваги обставини, передбаченіст.178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, його поведінку після інкримінуємих подій.

У разівизнання обвинуваченоговинним вскоєнні кримінальнихправопорушень,передбачених п.1,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, йому може бути призначене максимально можливе покарання, передбачене діючим Кримінальним Кодексом, а саме у вигляді довічного позбавлення волі, що може спонукати його переховуватись від суду.

Суворість покарання, при оцінці ризику переховування від суду, узгоджується з позицієюЄСПЛ, зазначеною в рішеннях, викладених у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко протиУкраїни»,де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 зможе ухилитися від суду та не виконувати процесуальні обов`язки, а підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на вищевикладені обставини, суд не вбачає.

На підставі викладеного суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити не більш ніж на 2 місяця.

Раніше визначену заставу, а саме 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням відповідних обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, залишити без змін.

Керуючисьст.331 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання мід вартою - задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не більш ніж на 2 місяця, тобто до 29.11.2022 року включно.

Раніше визначену заставу, а саме 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням відповідних обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, залишити без змін.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя:ОСОБА_1