Постановление суда № 106490476, 28.09.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3797/22

Провадження № 1-кп/185/438/22

У Х В А Л А

28 вересня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022052100000311 від 19 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, що свідчить та дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Також ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що останній розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших учасників.

На думку прокурора, існує також ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, який підтверджується тим, що вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання своїх службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим намагався самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ч. 4 ст. 408 КК України.

На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання. Захисник прохав застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Вказав, що всі свідки допитані тому він впливати на них не може. Також захисник вказав, що наказ був відданий з порушенням статуту.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст.178КПК Українипередбачений перелікобставин,що враховуютьсясудом привирішенні питанняпро запобіжнийзахід,серед якихвагомість наявнихдоказів провчинення обвинуваченимкримінального правопорушення,тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання винуватим,вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого,міцність йогосоціальних зв`язків,наявність постійногомісця роботи,навчання,його репутацію,майновий стан,наявність судимостей,дотримання ранішезастосованих запобіжнихзаходів таінше.

Уч. 7 статті 176 КПК України, законодавець визначив, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті ( ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ)

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 07 жовтня 2022 року.

Як встановлено, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років. ОСОБА_3 не одружений, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період. Доказів стійкості соціальних зв`язків сторона захисту не надала.

Дані обставини свідчать про наявність ризику залишення ним свого місця проживання, проходження служби (у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Щодо впливу на свідків, то суд констатує про відсутність такого ризику, бо свідки обвинувачення допитані. Щодо можливості перешкоджання з боку обвинуваченого кримінальному провадженню іншим чином, то заявлені прокурором обґрунтування не є таким, що можна вважати доведеним поза розумним сумнівом і зводиться до його припущень, та на посилання на попередні заявлені ризики.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик не має місце, оскільки ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, посилання на інші склади правопорушень без відповідної підозри та внесення відповідних відомостей до ЄРДР є передчасними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду, разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи (без врахувань положень ч. 7 ст. 176 КПК України ) на даний час не попередять вказаний ризик, тому з метою запобігання йому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно суд враховує, що під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України, що є логічним з огляду на те, що в разі внесення застави обвинувачений зобов`язаний прибути до місця несення служби. А проходження служби є підставою для зупинення судового провадження.

Тому розмір застави судом не визначається

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 25 листопада 2022 року в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 25 листопада 2022 року.

Відмовити захиснику в зміні запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1