Постановление суда № 106479022, 27.09.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 126/320/22

Провадження № 1-кп/147/47/22

У Х В А Л А

іменем України

27 вересня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції з Державною установою «Вінницька установа виконання покарань № 1» кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020000000423 від 08.09.2021, про обвинувачення:

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2022 року за №12021020000000423 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК Українита ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.187 КК України.

26 вересня 2022 року прокурор ОСОБА_9 подав клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів. В обґрунтування клопотання зазначає, що термін утримання обвинуваченого під вартою спливає, у зв`язку з чим є необхідним та доцільним вирішити питання щодо продовження строку його утримання під вартою без зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, що обґрунтовується наступним. Так, обвинувачений вчинив злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі. Крім того, наслідками злочинних дій обвинуваченого настала шкода у особливо великих розмірах. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.08.2022 продовжено строк тримання під вартою до 02.10.2022. Сторона обвинувачення вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне ОСОБА_6 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч.1ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Всі з вище перерахованих ризиків та обставин, чітко відображені у відповідних матеріалах судової справи і продовжують мати своє місце на даний час.

Крім того, 27 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на заставу. В обґрунтування клопотання зазначає, що її підзахисний перебуває під вартою вже майже рік, за час знаходження у Вінницькому СІЗО погіршився його стан здоров`я. Йому був поставлений діагноз: артеросклеротичнй кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 стадія, скаржиться на головокружіння, носову кровотечу, періодичний головний біль. Оскільки ОСОБА_6 вже є досить не молодою людиною, тому перебування під вартою погіршує його стан здоров`я та створює ризики для життя. Крім того, підстави для обрання такого суворого заходу щодо ОСОБА_6 відпали, враховуючи погіршення стану його здоров`я, необхідність комплексу медичного обстеження у зв`язку з проведенням йому у 2020 році двох хірургічних операцій та продовження подальшого реабілітаційного лікування, а також з врахуванням його позитивної характеристики з місця проживання, сімейного, матеріального стану, наявністю постійного місця проживання, його віку, тривалість перебування під вартою майже рік, відсутність у сторони обвинувачення даних щодо наміру обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, впливу на потерпілих та свідків, знищення доказів та інше. Отже, є всі підстави для застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу. Захисник вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді грошової застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з підстав та доводів наведених у ньому. Разом з цим, просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо заявленого клопотання прокурора відносно нього та підтримав клопотання свого захисника - адвоката ОСОБА_8 . Зазначив, що не причетний до інкримінованих йому кримінальних проваджень, має міцні соціальні зв`язки є особою пенсійного віку, ухилятися від суду намірів немає та хотів би вийти з-під варти, оскільки через погіршення стану здоров`я потребує лікування. Зазначив, що його син та дружина проживають за кордоном, відтак зможуть йому допомогти з коштами на заставу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та зазначила, що вказані прокурором в клопотанні ризики вже неактуальні. Також зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та його стан здоров`я погіршується, через тривале перебування під вартою. Просила задоволити подане нею клопотання про зміну запобіжного заходу на заставу.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подані та заявлені клопотання та матеріали справи дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.3ст.331 КПК Українинезалежно від наявності клопотання суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як встановлено судом, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 02 жовтня 2022 року. Розгляд кримінального провадження до вказаної дати не може бути закінчено.

Тримання під вартою, за нормами ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризиками, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 177 КПК Українипередбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 даної статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу і свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення нових злочинів.

Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявлених клопотань оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні: тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років (ч. 1 ст.263 КК України) та особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 КК України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.06.2019 по справі №7-р/2019 констатував, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.

Суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_8 щодо неактуальності вказаних в клопотанні прокурора ризиків, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей. Зокрема, свідки та потерпіла судом не допитані, судом лише розпочато дослідження доказів, що не виключає можливості впливу на визначене.

Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Суд, перевіривши достатність доказів, доводи прокурора, зазначені у клопотанні та підтримані ним у судовому засіданні, враховуючи матеріали справи визначає, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Крім того, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_6 було встановлено слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За сукупності вказаних вище обставин, враховуючи дані про обвинуваченого та обставини обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики які слугували підставою для обрання такого виду запобіжного заходу свою актуальність не втратили, та більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

З урахуванням норми п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу, суд зазначає таке.

Відповідно до пунту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Доводи сторони захисту стосовно стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , з урахуванням медичної довідки від 08.09.2022 виданої Вінницькою міською медичною частиною №1 філії ДУ «Центр охорони-здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області, вказують на погіршення стану здоров`я обвинуваченого, однак не можуть слугувати, самостійною підставою, для пом`якшення запобіжного заходу, оскільки не містять відомостей медичного характеру, які вказують на неможливість обвинуваченого утримуватись під вартою та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.

Виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого хірургічного відділення №4672 судом не береться до уваги, оскільки вона вже була оцінена (предметом розгляду) судом раніше, та, на думку суду, повторної оцінки не потребує, так як не впливає на прийняття рішення на користь зміни запобіжного заходу в сторону пом`якшення.

Надана суду копія характеристики виданої старостою Сокиринецького старостинського округу 23.09.2021, судом оцінюється критично, оскільки з її змісту вбачаються відомості про адресу реєстрації місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 та відсутність скарг в його адресу за період проживання в громаді, що не свідчить про позитивну характеристику обвинуваченого, як одну із причин зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який.

Також, суд оцінює критично доводи обвинуваченого та сторони захисту щодо міцності його соціальних зв`язків, оскільки відповідно до довідки про склад сім`ї за місцем реєстрації громадянина ОСОБА_6 також проживає його син ОСОБА_10 та дружина ОСОБА_11 , однак ОСОБА_6 під час судового розгляду вказано, що його син та дружина проживають за кордоном.

Невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, не є підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу за наявності обгрунтованої підозри.

В силу змагальності сторін кримінального провадження захистом не спростовано тверджень прокурора, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на викладене, стороною захисту не доведено та під час судового засідання не встановлено обставин, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відтак клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу.

Клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задоволити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 25 листопада 2022 року включно.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1» для вручення обвинуваченому та виконання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено 28 вересня 2022 року об 11 год. 30 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3