Решение № 106456438, 26.09.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 вересня 2022 р. Справа № 120/4433/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області по пенсійній справі №104450006046 від 31.01.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пільгових умовах з 04.01.2022.

Позов обґрунтовує тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №769-ХІІ від 28.02.1991, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, у зв`язку з відсутністю у позивача підтверджуючого факту постійного проживання чи постійної роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, адже вважає, що у неї є достатня кількість доказів для підтвердження проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

Ухвалою суду від 15.06.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк, представник відповідача направив відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки згідно наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача складає 33 роки 11 місяців 11 днів. Відповідно до Закону №796, право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з п. 2 ст. 55 Закону мають особи, які постійно проживали або постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що згідно довідок №3313 від 23.09.2021 та №3856 від 16.12.2021 підтверджено періоди перебування позивача в зоні посиленого радіологічного контролю смт. Брацлав з 13.08.1988 по 13.01.1990 та з 27.11.1991 по 31.12.1990. Тобто, станом на 01.01.1993 у позивача відсутній необхідної тривалості період постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше ніж 4 роки, як передбачено п. 2 ст. 55 Закону №796.

Крім того, відповідач зазначив, що рішення про відмову в призначенні пенсії №104450006046 від 31.01.2022 винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області.

Ухвалою суду від 28.07.2022 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області та встановлено строк для подання відзиву.

06.09.2022 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області надав відзиву, у якому просить суд у задоволенні позивних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи у цей період, однак у позивача відповідний період проживання у зоні радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 складає менше 4 років, тому право на зниження пенсійного віку не застосовується.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 25.01.2022 звернулася до відділу обслуговування громадян №14 сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №769-ХІІ від 28.02.1991.

У листі №0200-0216-8/23019 від 21.04.2022 відповідач повідомив ОСОБА_1 про наявність рішення щодо її зверненням.

Згідно рішення №104450006046 від 31.01.2022, територіальними органами Пенсійного фонду України відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку. Вказано, що оскільки заявниця, згідно довідок №3313 від 23.09.2021 та №3856 від 16.12.2021 працювала у зоні, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи у Вінницькій області, м. Брацлав з 13.08.1988 по 13.01.1990 та з 27.11.1991 по 31.12.2014, що на 01.01.1993 складає менше 4 років, тому право на зниження пенсійного віку не застосовується.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".

У рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Згідно із ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 11 Закону № 796-XII визначено осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, якими згідно пункту 4 частини першої цієї статті є: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, визначаються до категорії "4".

Згідно зі статтею 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону 796 -ХІІ.

Так, згідно із частиною першої вказаної норми, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Потерпілими від Чорнобильської катастрофи, за змістом абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закон № 796-ХІІ, вважаються особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. У цьому випадку зменшується вік для виходу на пенсію на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Таким чином, в даному випадку необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку, як для осіб, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю, є наявність саме факту проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993 для можливості виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та проживання на такій території ще протягом 9 років для додаткового зменшення пенсійного віку ще на 3 роки.

З наданих до справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) та є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 .

При цьому позивач вказує, що після укладення шлюбу із гр. ОСОБА_2 проживала і по даний час проживає у смт. Брацлав, Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, смт. Брацлав до 01.01.2015 відносився до населених пунктів четвертої зони потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом встановлено, що факт проживання в смт. Брацлав з 19.08.1985 підтверджуються актом обстеження по факту проживання особи на території смт. Брацлав в якому зазначено, що ОСОБА_1 з 19.08.1985 по 15.06.1992 проживала по АДРЕСА_1 ; довідкою виконавчого комітету Брацлавської селищної ради №669 від 31.05.2022 в якій зазначено, що в період з 19.08.1985 у по 15.06.1992 позивач проживала в домогосподарстві батьків чоловіка ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 .

Факт одруження із гр. ОСОБА_2 підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян №00034224164.

14.01.1992 у зв`язку із розірванням шлюбу позивач змінила прізвище чоловіка на дівоче Джуринська, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Згідно Диплома серії НОМЕР_3 від 29.06.1988, ОСОБА_3 з 1985 по 1988 рр. навчалася у Брацлавському сільськогосподарському технікумі у м. Брацлав.

У подальшому в серпні 1988 році я була прийнята на роботу бухгалтером в колгосп «Шлях Ілліча», який знаходиться в смт. Брацлав, що підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_4 та архівною довідкою №01-21-257 від 03.11.2021.

Таким чином, всі зазначені вище факти підтверджують постійне проживання та роботу ОСОБА_1 в смт. Брацлав, тобто в зоні посиленого радіологічного контролю.

У той же час, слід вказати, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст. 14 Закону № 796-ХІІ особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Системний аналіз положень статей 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ст. 65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Тобто, підсумовуючи вищенаведене, суд ще раз наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.1991 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є "посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю".

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.

Як уже встановлено судом, що на час звернення позивача до суду дане посвідчення серії НОМЕР_1 ніким не скасовано, не визнано недійсним, отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що вона протягом 4 років проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

За таких обставин рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №104450006046 від 31.01.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, статтею 26 Закону №1058 встановлено, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 31.01.2022 страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 роки 11 місяців 11 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

При цьому, визначаючись щодо дати, з якої позивачу підлягає призначенню пенсія, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 1статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії від 25.01.2022, в межах трьох місячного строку, а період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю дає їй право на зменшення пенсійного віку на 5 років, ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.01.2022, тобто з наступного дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку.

Відтак, позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.01.2022.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути 992,40 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №104450006046 від 31.01.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.01.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області (Майдан Свободи. 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344)

Повний текст рішення складено 26.09.2022.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна