Решение № 106456433, 27.09.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 р. Справа № 120/4701/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), яка подана його представником адвокатом Колодійчуком О.В. (далі адвокат Колодійчук О.В., представник позивача) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 04.08.2016 був звільнений з посади лікаря-нарколога наркологічного кабінету Вінницької центральної районної клінічної лікарні Вінницької області у зв`язку із виходом на пенсію. Позивач зазначає, що після звільнення став на облік в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугу років. Також позивач вказує, що 28.10.2021 звернувся до відповідача із заявою щодо переведення його з пенсії по вислузі років на пенсію за віком, при цьому наступною заявою від 02.11.2021 просив здійснити обчислення його стажу в пільговому розрахунку у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, так як він з 01.08.1990 по 04.08.2016 працював лікарем-наркологом наркологічного кабінету Вінницької центральної районної клінічної лікарні. Однак листом від 29.04.2022 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивачу про відмову щодо зарахування стажу роботи з 01.08.1990 по 04.08.2016 у пільговому розрахунку посилаючись на відсутність документів, що підтверджують його роботу у структурному підрозділі з назвою Психоневрологічне відділення, Поліклінічне відділення та Наркологічний кабінет.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 24.06.2022 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 для їх судового дослідження.

На виконання вимог вказаної ухвали 05.07.2022 відповідачем подано до суду витребувані докази та 07.07.2022 - відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що відповідно до абз. 5 п. 3 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) страховий стаж враховується в одинарному розмірі крім випадків, передбачених цим Законом. При цьому, пунктом 4 вищезазначеної норми передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Вказує, що відповідно до абз. 3 п.4 ст. 24 Закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Отже, відповідно до Закону, що діяв раніше, а саме, статті 60 Закону Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Проте ОСОБА_1 скористався своїм правом на призначення пенсії за вислугу років та отримував її з 08.08.2016, поряд із тим з 28.10.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, який не передбачає можливості врахування спірного періоду роботи в пільговому обчисленні.

Відповідач зазначає, що Головне управління розглянуло звернення позивача від 02.11.2021 та від 06.04.2022 та надало відповіді на дані звернення листами №14860-13579/К-02/8-0200/21 від 26.11.2021 та № 3457-2899/К02/8-0200/22 від 29.04.2022. Водночас, відповідач вказує, що на звернення позивача з метою надання інформації щодо проведеної роботи по зарахуванню стажу в пільговому розрахунку, 07.12.2021 Головним управлінням було надіслано службову записку на проведення зустрічної перевірки факту роботи ОСОБА_1 в психоневрологічному диспансері та наркологічному кабінеті поліклінічного відділення Вінницької центральної районної клінічної лікарні. Згідно акту перевірки від 05.01.2022, позивачем для перевірки не надані документи, що підтверджують період його роботи у структурному підрозділі закладу з надання психіатричної допомоги Вінницької центральної районної клінічної лікарні, що передбачено статтею 60 Закону №1788. За таких обставин відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить суд відмовити.

Окрім того, 07.07.2022 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду передбаченого ч. 2 статті 122 КАС України.

Ухвалою суду від 12.07.2022 запропоновано позивачу висловити письмово свою позицію щодо доводів, викладених відповідачем у клопотанні про залишення позову без розгляду, а також уточнити власні позовні вимоги в частині визначення дати, з якої він просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії за віком.

18.07.2022 від позивача надійшли заперечення щодо заявленого клопотання ГУ ПФУ у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду. Так, позивач зазначає, що листом відповідача від 26.11.2021 йому було повідомлено про проведення перевірки щодо зарахування стажу роботи в пільговому розрахунку, однак дана відповідь не свідчила про будь-яку відмову, а тільки вказувала, що ГУ ПФУ у Вінницькій області продовжила розгляд його питання для з`ясування додаткових обставин. Водночас позивач стверджує, що лише з листа відповідача від 29.04.2022 він дізнався про те, що йому було відмовлено у зарахуванні стажу роботи в подвійному розмірі за період з 01.08.1990 по 04.08.2016. Відтак, на переконання позивача, строк звернення з даним позовом не пропущений та починається з моменту коли він дізнався про порушення його прав, тобто з 30.04.2022.

Окремо до цього 18.07.2022 позивач подав до суду заяву яка містить назву як «заява про зміну предмету позову». Втім, оскільки за змістом цієї заяви предмет позову позивачем не змінюється, а лише уточнюється дата, з якої позивач просить здійснити обчислення його пенсії, тому суд розцінює таку заяву виключно як заяву про уточнення позовних вимог. Отже, відповідно до цієї заяви позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 28.10.2021 з урахуванням стажу роботи у подвійному розмірі на посаді лікаря-нарколога Вінницької центральної районної клінічної лікарні Вінницької області з 01.09.1990 по 04.08.2016.

Таким чином, оскільки за вимогами цього позову ставиться питання про здійснення перерахунку пенсії позивача з 28.10.2021 (а не з 08.08.2016 як про те зазначає представник відповідача у своєму клопотанні) та враховуючи, що кінцевий результат розгляду звернення позивача від 02.11.2021 щодо обчислення його стажу роботи на посаді лікаря-нарколога в пільговому розрахунку був відображений органом Пенсійного фонду за наслідками проведених додаткових перевірок лише у листі-відмові № 3457-2899/К-02/8-0200/22 від 29.04.2022, тому суд доходить висновку про те, що наступне звернення позивача із даним адміністративним позовом до суду 21.06.2022 відбулось в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України, з моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав (тобто з 29.04.2022).

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 з 08.06.2016 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області де отримував пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров`я.

28.10.2021 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою щодо переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Як наслідок, з 28.10.2021 позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

02.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити обчислення його стажу в пільговому розрахунку відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, так як він з 01.08.1990 по 04.08.2016 працював лікарем-наркологом наркологічного кабінету Вінницької центральної районної клінічної лікарні, при цьому вказавши, що всі необхідні документи для обчислення стажу у подвійному розмірі містяться в пенсійній справі, оскільки були надані ще під час подання документів на пенсію за вислугу років.

За результатами розгляду такої заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 26.11.2021 за № 14860-13579/К-02/8-0200/21 повідомило позивача про те, що матеріали пенсійної справи розглянуто на засіданні робочої групи Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25.11.2021, а також вказано, що робочою групою рекомендовано зробити запит до комунального закладу ВОНД Соціотерапія на предмет уточнення суперечливих даних в трудовій книжці та наданих довідках щодо наявності окремого структурного підрозділу в складі поліклініки Вінницької центральної районної лікарні за період роботи позивача.

Надалі, за спливом певного періоду часу, 06.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо надання інформації про здійснення зарахування йому стажу в пільговому розрахунку.

Листом від 29.04.2022 за №3457-2899/К-02/8-0200/22 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача про відмову у зарахуванні стажу роботи з 01.08.1990 по 04.08.2016 у пільговому розрахунку посилаючись на відсутність документів, що підтверджують його роботу у структурному підрозділі з назвою Психоневрологічне відділення, Поліклінічне відділення та Наркологічний кабінет.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні стажу роботи з 01.08.1990 по 04.08.2016 у пільговому розрахунку, позивач з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення N 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі також - Закон № 1788) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі також - Закон № 1058).

У преамбулі Закону України від 05.11.91 N 1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058, який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В свою чергу, частина четверта статті 24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон № 1788.

Так, статтею 60 Закону № 1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 1 Закону України Про психіатричну допомогу від 22.02.2000 № 1489-III (далі - Закон № 1489), заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин (абзац 4 частини першої статті 1 Закону № 1489).

Пунктом 2 Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.2002 № 12, (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до психоневрологічних закладів охорони здоров`я віднесені в тому числі кабінети.

Враховуючи викладене, а також спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20, до психіатричних закладів охорони здоров`я відносяться наркологічні кабінети, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

За обставинами справи, позивач працював на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету Вінницької ЦРЛ з 01.08.1990 по 04.08.2016. Втім, відповідач не вважає за можливим застосувати до спірних правовідносин положення ст. 60 Закону № 1788 зважаючи на відсутності достатніх доказів щодо наявності у складі поліклініки Вінницькій ЦРЛ окремого структурного підрозділу (наркологічного кабінету, диспансеру, тощо де працював позивач). Відповідно, не зараховує такі періоди роботи в пільговому розрахунку.

Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зважає на таке.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із записів, які містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 23.08.1978, судом встановлено, що у період з 01.08.1990 по 04.08.2016 ОСОБА_1 працював лікарем-наркологом у Вінницькій центральній районній клінічній лікарні, а саме з 01.08.1990 - прийнятий на посаду лікаря-нарколога поліклінічного відділення, з 01.12.1993 переведений на посаду 0,5 ставки лікаря нарколога та 0,5 ставки лікаря психотерапевта поліклінічного відділення, з 01.08.2007 - переведений на посаду лікаря нарколога, де продовжував працювати по 04.08.2016.

Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок Вінницької центральної районної клінічної лікарні від 04.08.2016 №169 відповідно до якої ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету Вінницької ЦРКЛ з 01.08.1990 (наказ №1357 від 01.08.1990) по 04.08.2016 (наказ №429-к/тр від 04.08.2016). Окрім того відповідно до іншої довідки Вінницької ЦРКЛ б/н позивач був зарахований 01.08.1990 лікарем-наркологом Вінницької ЦРКЛ в психоневрологічному диспансері та проводив прийом хворих в наркологічному кабінеті №307 поліклінічного відділення. Також у вказаній довідці зазначено, що в штаті кабінету врахована одна посада лікаря нарколога та сестри медичної наркологічного кабінету.

Відтак вищезазначене в повній мірі підтверджує період роботи позивача з 01.08.1990 по 04.08.2016 на посаді лікаря нарколога наркологічного кабінету Вінницької ЦРКЛ.

Що ж до доводів відповідача про відсутність окремого структурного підрозділу в складі поліклініки Вінницької центральної районної лікарні (наркологічного кабінету чи диспансеру, тощо) за період роботи позивача, то з такими суд погодитись не може та зазначає, що згідно наявних у матеріалах справи доказів (які окрім іншого містяться і в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 ) зокрема копії штатного розпису Вінницької ЦРКЛ на 1990 рік вбачається наявність посади лікаря нарколога (1 одиниця) Психоневрологічного диспансеру лікарні, яку обіймав позивач на момент його призначення з 01.08.1990.

Надалі наявність окремого наркологічного кабінету поліклініки підтверджується копією Положення про наркологічний кабінет поліклініки, затвердженим головним лікарем Вінницького РТМО 07.10.1999; копією Положенням про наркологічний кабінет поліклінічного відділення Вінницької ЦРКЛ, затвердженого головним лікарем ВЦРКЛ 05.01.2016, відповідно до п. 2 Загальних положень якого наркологічний кабінет входить до складу поліклініки ЦРКЛ, як одне із структурних підрозділів спеціалізованого профілю; посадовою інструкцією лікаря нарколога наркологічного кабінету поліклінічного відділення № 1 Вінницької ЦРКЛ Карповича А.П.

В даному разі посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують роботу позивача у структурному підрозділі з назвою Психоневрологічне відділення, Поліклінічне відділення та Наркологічний кабінет, як на підставу для відмови в обчисленні стажу роботи на посаді лікаря-нарколога в подвійному є безпідставними, позаяк під терміном «заклад з надання психіатричної допомоги» який вжитий в ст. 60 Закону № 1788 та змістовно розкривається у відповідному визначенні, що міститься в абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про психіатричну допомогу від 22.02.2000 № 1489-III розуміється не виключний перелік таких закладів охорони здоров`я, до яких можуть відноситися центри, відділення, кабінети тощо, а й інші заклади, діяльність яких пов`язана із наданням в тому числі психіатричної допомоги.

При цьому відповідачем не доведено тієї обставини, що позивач перебуваючи на посаді лікаря-нарколога в наркологічному кабінеті Вінницької ЦРКЛ не виконував обов`язки з надання спеціалізованої допомоги в даному закладі (кабінеті) чи Вінницька ЦРКЛ (її наркологічний кабінет) не є тим закладом, одним із сфери діяльності якого є надання психіатричної допомоги.

Тому, на думку суду, період роботи позивача на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету Вінницької ЦРКЛ з 01.08.1990 по 04.08.2016 є тим періодом роботи, який згідно ст. 60 Закону № 1788 підлягає зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відносно інших викладених у відзиві доводів відповідача про те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно ст. 24 якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, то суд їх також відхиляє з огляду на наступне.

За змістом п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Прикінцевими положеннями Закону від 09.07.2003 N 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками N 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Вимогами п. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

В даному випадку суд враховує, що редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час, а ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV не скасовує та не зупиняє дію згаданої статті.

Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано стаж роботи позивача за період з 01.08.1990 по 04.08.2016 на посаді лікаря-нарколога у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим такі дії ГУ ПФУ у Вінницькій області є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі N 689/872/17 від 04 грудня 2019 року, яка згідно ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при розгляді цієї справи.

Щодо іншої частини позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У рішенні від 16.09.2015 у справі N 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, з метою поновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за віком з 28.10.2021 з урахуванням стажу роботи на посаді лікаря-нарколога Вінницької центральної районної клінічної лікарні за період з 01.08.1990 по 04.08.2016. у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Що ж до клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення до суду, то суд зазначає наступне.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі N 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 N 340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Також Верховний Суд наголосив, що перебіг строку звернення до суду в спорах з ПФУ може розпочинатись з дня отримання відповіді на запит у винятковому випадку, а саме: коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Як свідчать матеріали справи з 28.10.2021 позивач почав отримувати пенсію за віком відповідно до Закону N 1058-IV. Відразу ж після призначення даної пенсії останній 02.11.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області зі зверненням щодо врахування його стажу роботи на посаді лікаря-нарколога в пільговому обчисленні.

При цьому розгляд такого звернення відповідачем та врахування можливості зарахування спірного стажу в пільговому розрахунку було відтерміновано з метою проведення додаткових перевірок та уточнень, про що свідчить лист ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.11.2021 № 14860-13579/К-02/8-0200/21.

Надалі про відмову у зарахуванні стажу роботи у пільговому розрахунку позивач дізнався лише із наступного листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 29.04.2022 №3457-2899/К-02/8-0200/22.

Отже, саме з часу отримання даного листа позивач і дізнався про порушення своїх прав та інтересів пов`язаних із відмовою відповідача провести зарахування пільгового стажу. А оскільки з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 21.06.2022, тому суд доходить висновку, що передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення в цьому випадку позивачем не пропущено, а тому відсутні передумови для застосування судом наслідків, визначених ст. 123 КАС України.

Відповідно до положень, закріплених статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 992,40 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи за період з 01.08.1990 по 04.08.2016 на посаді лікаря-нарколога Вінницької центральної районної клінічної лікарні у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 28.10.2021 з урахуванням стажу роботи на посаді лікаря-нарколога Вінницької центральної районної клінічної лікарні за період з 01.08.1990 по 04.08.2016 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.09.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович