Решение № 106450758, 14.09.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3736/21

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

До відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пятая Жемчужина» (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Жемчужна, жк. №3, код ЄДРПОУ - 39325557, електронна адреса: 373373v@gmail.com)

про визнання недійсним статуту об`єднання в частині, визнання недійсними та скасування рішень правління, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_2 .

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 , Карташов А.Г. - на підставі ордера серії АР №1071872 від 26.11.2021р.;

Від відповідача: Назаровець В.В. - на підставі ордера серії ВН №1097233 від 28.12.2021р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_3 - на підставі ордера серії АР №1071872 від 26.11.2021р.;

Від відповідача: Назаровець В.В. - на підставі ордера серії ВН №1097233 від 28.12.2021р.

Суть спору: Позивачка - ОСОБА_1 , звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі- ОСББ) «Пятая Жемчужина» про визнання недійсним статуту ОСББ »Пятая Жемчужина», затвердженого Рішенням загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформленого Протоколом №1 від 08.07.2014р. в частині пп. 3, 4, 5, 7, 8 п. 4.6., другого речення п.5.1., п.14.3.; визнання недійсним та скасування рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №1/п зборів Правління ОСББ від 18.12.2019р.; визнання недійсним та скасування рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №2/п зборів Правління ОСББ від 27.08.2020р.; визнання недійсним та скасування рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №3/п зборів Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» від 22.12.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.12.2021р.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2021р. відкладено підготовче засідання на 18.01.2022р. Ухвалою суду від 18.01.2022р. відкладено підготовче засідання на 01.02.2022р. Ухвалою суду від 01.02.2022р. відкладено підготовче засідання на 15.02.2022р. о 16:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2022р. у справі №916/247/22 (с. Желєзна С.П.) прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пятая Жемчужина» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Пятая Жемчужина», яке оформлено протоколом №3 від 08.10.2014р., відкрито провадження у справі №916/247/22, об`єднано справу №916/247/22 зі справою №916/3736/21 в одне провадження.

Ухвалою суду від 10.02.2022р. прийнято справу №916/247/22 до розгляду у межах справи №916/3736/21, справи об`єднано в одне провадження, присвоєно об`єднаній справі №916/3736/21. Вирішено справу №916/3736/21 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.02.2022р.

Ухвалою суду від 15.02.2022р. підготовче провадження розпочато спочатку, підготовче засідання призначено на 10.03.2022р Ухвалою суду від 17.03.2022р. призначено підготовче засідання на 05.05.2022р. Ухвалою суду від 05.05.2022р. відкладено підготовче засідання на 24.05.2022р. Ухвалою суду від 24.05.2022р. відкладено підготовче засідання на 07.07.2022р. Ухвалою суду від 07.07.2022р. відкладено підготовче засідання на 28.07.2022р. Протокольною ухвалою від 28.07.2022р. відкладено підготовче засідання на 11.08.2022р. Протокольною ухвалою від 11.08.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 30.08.2022р. Протокольною ухвалою від 30.08.2022р. відкладено розгляд справи на 14.09.2022р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії до 21.11.2022р., суд вважає, що у даному випадку справу №916/3736/21 було розглянуто у розумні строки.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив, що надійшла до суду 31.01.2022р. та у відповіді на відзив, що надійшла до суду 28.07.2022р.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 17.01.2022р., у відзиві на позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, що надійшов до суду 22.07.2022р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 10.08.2022р.

Позивач у справі - ОСОБА_1 зазначила, що Статут ОСББ «Пятая Жемчужина» було зареєстровано 08.07.2014р.

08 серпня 2014р., згідно протоколу №2 загальних зборів ОСББ, житловий будинок АДРЕСА_2 , будо передано ТОВ «Кадор» як замовником будівництва на баланс ОСББ «Пятая Жемчужина», яке прийняло його в обслуговування, затвердило кошторис об`єднання та розмір внесків співвласників.

23 вересня 2014р. позивачка набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 .

Позивачка вважає, що положення Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина» не відповідають ст.7, абз.8 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції Закону від 18.11.2012р. та після 01.07.2015р.), Типовому статуту, затвердженому Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003р. за №141 (в редакції від 25.11.2011р.) та Типовому статуту в редакції Наказу Міністерства розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015р. за №238.

Зокрема, Статут ОСББ «Пятая Жемчужина» у п.1.3 не містить посилання на Типовий статут; у п.4.5 Статуту не міститься повноважень загальних зборів щодо вирішення питань використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання, затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує визначену у статуті об`єднання, а також щодо прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним та юридичним особам. При цьому, вказані питання у п.4.6 Статуту віднесено до компетенції Правління, що, на думку позивачки, суперечить положенням Типового статуту та ч.9 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Крім того, позивачка зазначає, що п.14.3 Статуту містить положення про те, що після завершення ліквідації об`єднання його активи передаються іншій неприбутковій організації відповідного виду, у той час як положення Закону та Типового статуту передбачають необхідність розподілення майна між членами об`єднання у разі його ліквідації. Наявна станом на даний час редакції п.14.3 Статуту «Пятая Жемчужина» позбавляє позивачку прав співвласниці багатоквартирного будинку та законних очікувань на можливе розподілення майна між співвласниками для подальшої належної експлуатації будинку.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», згідно п.3 ст.13 «Прикінцеві та перехідні положення» якого статути об`єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Закону, та зміною редакції Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в ред. після 01.07.2015р.), враховуючи Наказ Міністерства розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015р. за №238, на думку позивачки, наявні підстави для визнання недійсним Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина», адже, у п.4.6 Статуту до компетенції Правління віднесено питання використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання, затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує визначену у статуті об`єднання, а також щодо прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним та юридичним особам.

Також, позивачка зазначає, що Статут не містить положення про можливість скликання загальних зборів ініціативною групою з не менш як трьох співвласників, як то передбачено ч.3 ст.10 Закону. Натомість п.5.1 Статуту передбачає, що позачергові збори членів об`єднання можуть бути скликані за вимогою членів об`єднання, які мають більше 20 відсотків голосів від їх загальної кількості або за вимогою ревізійної комісії (ревізора) об`єднання.

Враховуючи зазначене, позивачка вважає, що наявні підстави для визнання недійсним Статуту ОСББ »Пятая Жемчужина», затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформленого Протоколом №1 від 08.07.2014р. в частині пп. 3, 4, 5, 7, 8 п. 4.6., другого речення п.5.1., п.14.3.

Крім того, позивачка вважає недійсним та таким, що підлягає скасуванню рішення загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформлене протоколом загальних зборів від 08.10.2014р. №3, яким Правлінню ОСББ надано повноваження здійснювати коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків та споруд, та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОБСС у випадках збільшення /зменшення розміру ставок податків та зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів і зобов`язань.

В обґрунтування позивачка зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції від 18.11.2012р., що була чинною станом на 08.10.2014р.) визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання визначено виключною компетенцією загальних зборів членів об`єднання. До компетенції правління відноситься лише здійснення контролю за своєчасною оплатою членами об`єднання внесків і платежів, та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством.

Таким чином, позивачка вважає, що в силу закону правлінню чи іншому органу об`єднання або ж окремому члену об`єднання не могли бути делеговані повноваження щодо визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання.

Як зазначає позивачка, Статут ОСББ «Пятая Жемчужина» також не містить положень щодо можливості загальним зборам делегувати власні повноваження Правлінню ОСББ.

Щодо визнання недійсними та скасування рішень Правління ОСББ «Пятая Жемчужина»: Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №1/п зборів Правління ОСББ від 18.12.2019р.; Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №2/п зборів Правління ОСББ від 27.08.2020р.; Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №3/п зборів Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» від 22.12.2020р., позивачка зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення про визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників. Рішення вважається прийнятим якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень - більшістю голосів.

При цьому, посилання при прийнятті рішень на п.4.6 Статуту позивачка вважає безпідставним, адже вважає що цей пункт Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина» не відповідає чинному законодавству.

Розпорядження Правлінням виключною компетенцією загальних зборів ОСББ, на думку позивачки, порушує її інтерес, який кореспондується з визначеним у абз.6 ст.18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов`язком об`єднання забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Таким чином, на думку позивачки, зазначені рішення є такими, що підлягають визнанню недійсними.

Позивачка також зазначає, що враховуючи положення п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», п.2 ст.6 та ч.1 ст.9, ст.14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вона, як власниця квартири у будинку АДРЕСА_2 , має право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через свого представника, зокрема, шляхом участі у загальних зборах членів багатоквартирного будинку, до виключної компетенції яких закон відносить питання визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків та платежів співвласників будинку. Але, вона була позбавлена свого права, оскільки Статутом частину питань що мають бути віднесено до компетенції загальних зборів віднесено до повноважень Правління та Правлінням було прийнято рішення, яке не належить до його повноважень.

Зважаючи на все викладене, позивачка вважає що ефективним способом захисту її порушеного права є визнання недійсним Статуту в частині, що суперечить вимогам законодавства, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина» про надання Правлінню повноваження здійснювати коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків та споруд, та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОБСС у випадках збільшення /зменшення розміру ставок податків та зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів і зобов`язань, оформленого протоколом загальних зборів від 08.10.2014р. №3, та визнання недійсними та скасування рішень Правління ОСББ «Пятая Жемчужина»: Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №1/п зборів Правління ОСББ від 18.12.2019р.; Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №2/п зборів Правління ОСББ від 27.08.2020р.; Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №3/п зборів Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» від 22.12.2020р.

Обраний спосіб захисту, на думку позивачки, є ефективним, адже, у випадку задоволення позовну будуть відновлені її права на участь в управлінні багатоквартирним будинком шляхом участі та прийняття рішень на загальних зборах з питань порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку.

ОСОБА_1 також зазначила, що про порушення своїх прав внаслідок прийняття рішень, оформлених протоколами засідань Правління, та внаслідок змісту Статуту, вона дізналася лише після отримання позовної заяви ОСББ «Пятая Жемчужина» у червні 2021р., оскільки до цього жоден з цих документів їй для ознайомлення не надавався.

Про порушення своїх прав внаслідок прийняття рішення надано повноваження здійснювати коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків та споруд, та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОБСС у випадках збільшення /зменшення розміру ставок податків та зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів і зобов`язань, позивачка дізналася після отримання відзиву на позовну заяву у справі №916/3736/21, а саме у січні 2022р.

Як зазначає позивачка, протягом 2020р.- 2021р. вона вчиняла дії, направлені на можливість ознайомлення з оскаржуваними документами (листи від 20.01.2020р., 04.03.2020р., 15.02.2021р.), але у реалізації такого права їй фактично було відмовлено, у зв`язку із чим про наявність та зміст оскаржуваних протоколів вона не могла дізнатися раніше.

За таких обставин, позивачка вважає, що строк звернення до суду щодо заявлених нею вимог не є пропущеним.

ОСББ «Пятая Жемчужина» проти позову заперечує, посилаючись на те, що Статут ОСББ затверджений рішенням установчих зборів, яке оформлене протоколом №1 від 08.07.2014р., та зареєстрований державним реєстратором 30.07.2014р. відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». При скликанні та проведенні установчих зборів, затвердженні положень Статуту було дотримано порядок, передбачений ст.6 зазначеного Закону.

Відповідач вважає, що положення Статуту повністю відповідають ст.7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, що була чинною станом на той час), згідно ч.2 якої статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання.

За таких обставин, відповідач вважає, що установчими зборами правомірно віднесено до повноважень правління об`єднання питання щодо використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання (п.п.3 п.4.6 Статуту), щодо затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту (п.п.4 п.4.6 Статуту), щодо визначення розміру внесків та платежів членів об`єднання (п.п.5 п.4.6 Статуту), щодо прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним та юридичним особам (п.п.7 п.4.6 Статуту), щодо укладення договорів із суб`єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні та інші послуги, та здійснення контролю за їх виконанням (п.п.8 п.4.6 Статуту).

Відповідач також зазначає, що положення другого речення п.5.1 та п.14.3 Статуту відповідають п.14.3 типового статуту, редакція якого була чинною станом на дату затвердження Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина».

Крім того, на думку відповідача, позивачка не обґрунтувала яким чином положення другого речення п.5.1 та п.14.3 Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина» порушують її права як співвласниці багатоквартирного будинку.

Також, відповідач зауважив, що ОСОБА_1 не вживалося заходів щодо ініціювання внесення змін до Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина», зокрема, щодо скликання загальних зборів співвласників ОСББ «Пятая Жемчужина» з цього питання, адже внесення змін до Статуту є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ, що відповідає п.1 ч.9 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Щодо визнання недійсними та скасування рішень Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» відповідач зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом.

Відповідно до п.4.6 Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина» до компетенції Правління об`єднання віднесено визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання.

Крім того, рішенням загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформленим протоколом загальних зборів №3 від 08.10.2014р., визначено повноваження Правління об`єднання на здійснення коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОСББ у випадках збільшення / зменшення розміру ставок податків та зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів та зобов`язань. При цьому, відповідно до ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Також відповідач вважає, що не відповідає дійсності посилання позивачки на позбавлення її участі в управлінні багатоквартирним будинком через загальні збори, адже участь у загальних зборах або у письмовому опитуванні є правом співвласника. Доказів вчинення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні свого права на участь в управлінні багатоквартирним будинком через загальні збори позивачка до суду не надала.

Відповідач також зауважив, що рішення зборів Правління ОСББ є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. До визнання недійсним рішення борів правління необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів його члена (співвласника багатоквартирного будинку).

На думку відповідача, позивачка не надала доказів порушення її прав прийнятими рішеннями Правління ОСББ «Пятая Жемчужина», а скасування діючих на даний час Статуту та рішень Правління може призвести до порушення прав решти співвласників, які споживають та щомісячно сплачують повний комплекс послуг житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечує Об`єднання, метою створення якого було саме забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, як це передбачено ч.ч. 1,4 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідач зауважив, що всі рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про коригування розміру внесків і платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформлені оскаржуваними протоколами, приймались лише у зв`язку зі збільшенням гарантованого рівня прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, які збільшувались відповідно до Законів України №294-ІХ від 14.11.2019р. «Про державний бюджет України на 2020 рік», №822-ІХ від 25.05.2020р. « Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», №1082-ІХ від 15.12.2020р. «Про державний бюджет України на 2021 рік», а також у зв`язку із збільшенням фактичних витрат ОСББ. Коригування розмірів внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території дає змогу Об`єднанню своєчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з відповідними організаціями за виконані роботи та надані послуги, покриває економічно обґрунтовані витрати Об`єднання, що є необхідним для належного утримання спільного майна та добробуту співвласників багатоквартирного будинку, зв`язку із чим визнання недійсними та скасування рішень Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» може негативно вплинути на налагоджений порядок безперебійного та якісного надання всіх житлово-комунальних послуг, належного утримання та експлуатації спільного майна співвласників багатоквартирного будинку

ОСББ «Пятая Жемчужина» також вважає, що позивачка звернулась до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, адже, Статут ОСББ «Пятая Жемчужина» затверджено рішенням установчих зборів, що відбулися 08.07.2014р. та оформлені протоколом №1. Статут зареєстровано 30.07.2014р., про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Відповідно ж до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими та загальнодоступними.

Таким чином, на думку відповідача, позивачка могла самостійно отримати копію Статуту та інших документів реєстраційної справи ОСББ «Пятая Жемчужина», починаючи з дня, коли вона стала одним із співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п.11.1 Статуту ОСББ «Пятая Жемчужина» співвласник має право, зокрема, знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки, одержувати у встановленому порядку інформацію щодо діяльності об`єднання.

Відповідач також вважає, що ОСОБА_1 було відомо і про тарифи/розміри внесків, на підставі яких щомісячно здійснювалось нарахування за спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки щомісячно усім співвласникам багатоквартирного будинку виставляються та надаються рахунки на оплату спожитих послуг за відповідний календарний місяць. Позивачкою такі рахунки отримувались, оскільки ра розрахунковий рахунок ОСББ від неї надходили кошти в якості оплати за спожиті послуги.

В обґрунтування своєї позиції щодо застосування строків позовної давності відповідач послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.11.2019р. у справі №914/3224/16, та позицію Верховного суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі №487/10132/14-ц та у постанові Верховного Суду від 29.12.2020р. у справі №909/1165/19.

Виходячи з матеріалів справи, пояснень учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому, із змісту ст.16 Цивільного кодексу України та завдання господарського судочинства, викладеного у ч.1 ст.2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує: 1) чи існує у позивача право або законний інтерес; 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

В іншому випадку у позові слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

ОСББ «Пятая Жемчужина» створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , що вбачається з п.1.1 Статуту ОСББ, затвердженого установчими зборам від 08.07.2014р. (протокол №1).

Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Вищезазначений Закон визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Рішеннями загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформленими протоколом №2 від 08.08.2014р. вирішено прийняти житловий комплекс на баланс та обслуговування ОСББ «Пятая Жемчужина»; прийняти запропонований кошторис ОСББ «Пятая Жемчужина» та затвердити розмір членських внесків та платежів з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Пятая Жемчужина».

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.12.2021р. (довідка №288186644) вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 . Дата державної реєстрації - 04.09.2014р.

Як зазначає позивачка, 23 вересня 2014р. вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 .

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

Відповідно до ч. 2 та 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформленими протоколом №3 від 08.10.2014р. вирішено надати Правлінню ОСББ «Пятая Жемчужина» повноваження здійснювати коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОСББ у випадках збільшення /зменшення розміру ставок податків і зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів та зобов`язань.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 , з метою захисту свого порушеного права, звернулася до суду з позовом до ОСББ «Пятая Жемчужина» про визнання недійсним Статуту в частині пп. 3, 4, 5, 7, 8 п. 4.6., другого речення п.5.1., п.14.3 ; визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина» про надання Правлінню повноваження здійснювати коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків та споруд, та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОБСС у випадках збільшення /зменшення розміру ставок податків та зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів і зобов`язань, оформленого протоколом загальних зборів від 08.10.2014р. №3, та визнання недійсними та скасування рішень Правління ОСББ «Пятая Жемчужина»: Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №1/п зборів Правління ОСББ від 18.12.2019р.; Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №2/п зборів Правління ОСББ від 27.08.2020р.; Про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №3/п зборів Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» від 22.12.2020р.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Близькі за змістом висновки: постанови ВП ВС, 30.01.2019, справа №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18); 11.09.2019, справа №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19); 19.02.2020, справа №210/4458/15-ц (провадження №14-354цс19); 04.04.2020, справа №610/1030/18 (провадження №14-436цс19); 16.06.2020, справа №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19); 15.09.2020, справа №469/1044/17 (провадження №14-317цс19) та інших.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо

Суд вказує, що позивачкою при зверненні до суду з даним позовом не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування підстав в чому ж саме полягає порушення її прав, яке відбулось внаслідок прийняття рішення про затвердження Статуту у певній редакції, оскаржуваного рішення загальних зборів та рішень Правління ОСББ, отже, вона прагне відновлення становища, яке існувало до порушення її прав, але, нею не зазначено яким саме чином буде поновлено її права внаслідок задоволення позову, та чи взагалі призведе задоволення позовних вимог по справі до поновлення прав позивачки, та яких саме прав та інтересів.

Крім того, як вже зазначалося вище, діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Зокрема, оскаржувані позивачкою рішення загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» спрямовані на забезпечення утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, стосується питань платежів на утримання будинку та прибудинкової території у період 2019-2020 р.р.

На думку суду, за таких умов, важливим є також врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, були присутні на загальних зборах 08.07.2014, 08.08.2014р., 08.10.2014р. та висловили свою позицію шляхом прийняття певних рішень, протягом 2019- 2020 років виконували рішення Правління, прийняті у цей період, та інтересами позивачки, а також досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно ст.14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 р. по справі №918/964/20, у подібних правовідносинах.

Слід зауважити, що позивачкою д матеріалів справи не надано доказів вчинення дій, направлених на скликання та проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , з метою внесення змін до Статуту ОСББ. При цьому, посилання позивачки на неможливість отримання від Правління ОСББ копії установчих документів та рішень загальних зборів щодо встановлення розміру внесків та платежів, на думку суду, є безпідставними, адже, у випадку ненадання у добровільному порядку доступ до установчих та інших документів позивачка могла отримати у примусовому порядку, на підставі рішення суду, у тому числі, і до пред`явлення їй позовної заяви про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги.

З рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.08.2021р. у справі №509/1702/21 вбачається, що, як зазначила сама позивачка, вона з серпня 2019р. не здійснювала оплату за нарахуванням по внескам на утримання будинку та прибудинкової території та по нарахуванням за охорону спільного майна, та здійснювала лише оплату за технічне обслуговування та енергопостачання ліфтів, у зв`язку із тим, що вона не була згодна із положеннями Статуту ОСББ та з розміром тарифів.

Натомість, перші звернення до Правління ОСББ щодо ознайомлення з протоколом загальних зборів, на яких приймалися рішення про встановлення внесків та платежів, з повним реєстром співвласників, що проголосували за такі рішення, за матеріалами справи, було подано 20.01.2020р. Доказів відмови у наданні доступу до таких документів зі сторони ОСББ позивачкою не надано.

Дійсно, згідно ст.14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання.

При цьому, закон не зобов`язує ОСББ направляти копії протоколів загальних зборів та іншої інформації про діяльність на адресу співвласників.

Відповідно до положень ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пятая Жемчужина» про визнання недійсним статуту ОСББ «Пятая Жемчужина», затвердженого Рішенням загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина», оформленого Протоколом №1 від 08.07.2014р. в частині пп. 3, 4, 5, 7, 8 п. 4.6., другого речення п.5.1., п.14.3.; визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «Пятая Жемчужина» про надання Правлінню повноваження здійснювати коригування та затвердження розміру внесків (платежів) з утримання будинків та споруд, та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОБСС у випадках збільшення /зменшення розміру ставок податків та зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів і зобов`язань, оформленого протоколом загальних зборів від 08.10.2014р. №3; визнання недійсним та скасування рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №1/п зборів Правління ОСББ від 18.12.2019р.; визнання недійсним та скасування рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №2/п зборів Правління ОСББ від 27.08.2020р.; визнання недійсним та скасування рішення Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» про затвердження відкоригованого розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформленого Протоколом №3/п зборів Правління ОСББ «Пятая Жемчужина» від 22.12.2020р. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 26 вересня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога