Решение № 106435439, 22.09.2022, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/751/22

Провадження №2/173/502/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2022 року до суду звернулися позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора.

16.06.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 27.07.2022 року.

27.07.2022 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 22.09.2022 року в зв`язку із задоволенням клопотання позивача про надання строку для уточнення позовних вимог.

13.07.2022 року від відповідача надійшла заява, згідно якої останній не заперечує проти задоволення позовних вимог.

02.08.2022 року від позивача надійшла уточнена позовна заява.

22.09.2022 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 22.09.2022 року.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно поданої позовної заяви позивач ОСОБА_1 , просить визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких: ( Ѕ частина - частка в спільному сумісному майні подружжя і 1/6 частина - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , право власності на 1/6 частину, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним, після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік та батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

На день смерті ОСОБА_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_4 , залишилось спадкове майно, а саме:

- Ѕ частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ѕ частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0053;

- Ѕ частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0054.

Все вище вказане майно було придбане з померлим у шлюбі між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного округу Дніпропетровської області Зезуль Л.Я., 29.11.2000 року ОСОБА_4 придбав у власність будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Його право власності було зареєстроване у районному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації «Конкурент» 29.11.2000 року під номером 169. Але як було встановлено пізніше, дані відомості щодо його права власності на цей будинок не були внесені до архівної справи та реєстру.

В лютому 2022 року вони вирішили оформити спадщину належним чином та звернулись до державного реєстратора Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області із заявою про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Але їм було відмовлено в державній реєстрації, так як в поданих документах, а саме: договорі купівлі продажу № 1769 від 29.11.2000 року, зазначені постройки: літ. А-1 житлова прибудова, літ А-1 господарські будівлі: сарай літ. З -1, сарай літ Р-1, гараж літ. О-1, тобто збудовані 29.11.2000 року, таким чином, якщо будівництво було здійснене після 1992 року і було завершене до березня 2015 року необхідний документ на введення їх в експлуатацію.

При зверненні до КП «Верхньодніпровське БТІ», задля надання інформації щодо права власності померлого, їм було повідомлено, що по будинку за адресою: АДРЕСА_1 в архівній справі збереглися відомості лише по передньому власнику цього будинку, а саме ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17.03.1980 року виконавчим комітетом Верхньодніпровської міської ради.

16.02.2022 року вони знову звернулись до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене майно. Але нотаріусом була видана відмова у вчиненні даної нотаріальної дії, виходячи з наступного.

Між усіма спадкоємцями був укладений договір про поділ спадщини від 16.02.2022 року де:

- Ѕ частина земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0053 переходить на праві власності ОСОБА_6 (старшому синові померлого ОСОБА_4 ).

- Ѕ житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та частина Ѕ частина земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0054 переходить у власність ОСОБА_1 ,. ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 , в рівних частинах кожному.

Право власності на вищезазначені земельні ділянки між всіма спадкоємцями були оформлені належним чином.

Вказані вище обставини не надають можливості оформити їм право власності на житловий будинок після померлого ОСОБА_4 , що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивачі не з`явилися, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність, згідно яких позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач - представник Верхньодніпровської міської ради, в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої будь-яких заперечень щодо задоволення позовних вимог не має. Відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Письмові пояснення суду не надала.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, інших учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно та спадкування майна. Способом захисту порушених цивільних прав позивачами визначено визнання права власності на нерухоме майно, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , чоловік позивача ОСОБА_1 , і батько позивачів ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією свідоцтва про одруження та копіями свідоцтв про народження.

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ѕ частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0053;

- Ѕ частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0054.

Позивачі звернулися до державного нотаріуса першої Кам`янської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будиночок та видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя, але постановою державного нотаріуса першої Кам`янської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 16 лютого 2022 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок та видачі свідоцтва про частку у спільному сумісному майні подружжя, в зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на житловий будинок та в зв`язку з тим, що на даний час не можливо провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно. Що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно наданих документів судом встановлено, що ОСОБА_4 , за життя придбав у власність за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного округу Дніпропетровської області Зезуль Л.Я., від 29.11.2000 року, реєстровий номер 169, житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 , на даний будинок було зареєстроване у районному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації «Конкурент» 29.11.2000 року під номером 169, за реєстровим номером 169 про що зроблена відмітка на договорі, що підтверджується копією договору. Але як було встановлено пізніше, дані відомості щодо права власності ОСОБА_4 , на цей будинок не були внесені до архівної справи та реєстру.

Таким чином судом встановлено, що за життя у ОСОБА_4 , виникло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладеного правочину, що підтверджується правовстановлюючим документом. Право власності було зареєстроване належним органом, але з невідомих причин відомості про реєстрацію права власності не були внесені до реєстру.

Відповідно до ст. 392 ЦК України Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як не внесення до архівної справи та реєстру відомостей про реєстрацію права власності, органом, що здійснював таку реєстрацію.

Також судом встановлено, що спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний спадкодавцем ОСОБА_4 , в період шлюбу із позивачкою ОСОБА_1 . Оскільки згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_4 , і ОСОБА_1 , ( дошлюбне прізвище, ОСОБА_1 , прізвище після укладення наступного шлюбу, ОСОБА_1 ) уклали шлюб 24.10.1998 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України - Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, частка позивача ОСОБА_1 у спільному сумісному майні подружжя складає Ѕ частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_1 , права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку в спільному сумісному майні подружжя.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , була дружиною померлого ОСОБА_4 , на час його смерті, а позивачі ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 є синами померлого ОСОБА_4 .

Таким чином позивачі є спадкоємцями першої черги та звернулись із заявами до нотаріуса про визнання за ними права на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також проживали разом зі спадкодавцем на день його смерті, тобто є такими, що прийняли спадщину.

Також судом встановлено, що у померлого ОСОБА_4 , є ще один син, спадкоємець першої черги, ОСОБА_6 . Проте між позивачами та спадкоємцем ОСОБА_6 , був укладений договір про поділ спадщини від 16.02.2022 року. Згідно якого ОСОБА_9 переходить у спадщину Ѕ частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1221087700:02:005:0053.

А позивачам переходить у спадщину житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою з кадастровим номером1221087700:02:005:0054. Тобто спадкоємці добровільно розподілили спадщину між собою. І спадкоємець ОСОБА_9 , не претендує на спадщину у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 1267 ЦК України - Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Оскільки після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки кожного із позивачів буде по 1/6 частині даного спадкового майна.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, та свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідності із обраним позивачами способом захисту порушених прав.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за спадкоємцем - позивачем ОСОБА_1 , право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і сорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких: ( 1/2 частина - частка в спільному сумісному майні подружжя і 1/6 частина - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним, після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Понесені судові витрати покласти на позивачів пропорційно сплачених сум, оскільки суд не вбачає вини відповідача у порушенні прав позивачів.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких: ( Ѕ частина - частка в спільному сумісному майні подружжя і 1/6 частина - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 пропорційно сплачених сум.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.09.2022 року.

Суддя Т.М. Петрюк

Направлене до ЄДРСР: 26.09.2022 року

Дата набрання законної сили 25.10.2022 року