Решение № 106435183, 26.09.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 р. Справа № 480/1952/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу "Центр надання адміністративних послуг" Миропільської сільської ради, Миропільської сільської ради, Миропільської сільської ради, Миропільської сільської ради, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого апарату Миропільської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до відділу "Центр надання адміністративних послуг" Миропільської сільської ради (далі - відповідач, відділ "ЦНАП" Миропільської сільської ради), третя особа - Служба у справах дітей виконавчого апарату Миропільської сільської ради (далі - третя особа), в якій просила:

1) скасувати рішення відділу «ЦНАП» Миропільської сільської ради від 10 січня 2022 року про відмову у реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) зобов`язати відділ «ЦНАП» Миропільської сільської ради зареєструвати місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що 10 січня 2021 року відповідач відмовив в реєстрації місця проживання дитини, ОСОБА_2 , з огляду на те, що відсутня письмова згода батька дитини, обов`язковість надання якої передбачена п.11 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою КМ України від 02.03.2016 року №207. Однак, позивач вважає, що відповідач у справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання малолітнього сина позивача за місцем проживання своєї матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою КМ України від 02.03.2016 року № 207, однак, без урахування інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства». Рішення відповідача не може вважатися правомірним, оскільки воно прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані.

Ухвалою суду від 14.02.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.07.2022 до участі у розгляді справи було залучено як другого відповідача Миропільську сільську раду (далі - відповідач-2) та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Так, у встановлений судом строк Миропільською сільською радою було надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_1 не подала необхідних документів або інформації, а саме письмової згоди батька дитини, що відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (втрата чинності 14.03.2022) надається у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Також вказав, що відповідно пункту 3 Порядку встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1450, запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та полягає у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, крім зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб у разі одночасного декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій воєнний стан не введено.

У задоволенні позову просив відмовити.

Представник позивача, в свою чергу, подала до суду відповідь на відзив (а.с.31-36), в якій п р о с и л а:

1) скасувати рішення відповідачів Миропільської сільської ради її відділу «Центр надання адміністративних послуг» від 10 січня 2022 року про відмову у реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) зобов`язати Миропільську сільську раду зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, вказала, що підстава відмови у реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_2 відповідача Миропільскої сільської ради є виключно ненадання відповідних документів або інформації позивачем, а саме згоди батька при подачі відповідної заяви, а не спір про визначення місця проживання дитини, а тому посилання в відзиві відповідача на ст.ст.160,161 Сімейного кодексу є безпідставним.

Також, представник позивача у відзиві відхилила посилання Миропільської сільської ради у відзиві на пункт 3 Порядку встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2021 року №1450, оскільки станом на час розгляду цієї справи військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір перебування чи місця проживання осіб не приймало. А тому будь якої заборони на вибір місця перебування чи місця проживання дитини позивача у зв`язку з воєнним станом на України немає.

Ухвалою суду від 16.08.2022 у відповідачів було витребувано:

- докази на підтвердження прийняття військовим командування разом із військовими адміністраціями самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб (на виконання пунктів 3 Порядку встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1450);

- докази на підтвердження негайного доведення вищевказаного рішення військового командування до відома населення через засоби масової інформації (на виконання пункту 4 Порядку встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1450).

На цю ухвалу Миропільська сільська рада листом від 12.09.2022 повідомила, що у розпорядженні ради рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб відсутні

Станом на сьогодні відділ "ЦНАП" Миропільської сільської ради відзиву до суду не подав. Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримано представником відповідача-1 08.06.2022, про що свідчить підпис представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Станом на день розгляду справи третьою особою не подано до суду жодних пояснень по суті позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 та є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується копіями свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження дитини та довідки про реєстрацію місця проживання особи (а.с.11-13).

10.01.2022 позивач звернулася до відділу "Центр надання адміністративних послуг" Миропільської сільської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14), однак, рішенням відповідача зазначеного на зворотній сторінці поданої заяви, 10.01.2022 було відмовлено у реєстрації на підставі п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 у зв`язку з відсутністю згоди батька на реєстрацію дитини (зворотній бік а.с.14).

Позивач, не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як встановлено статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч.1 cт.160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

На час подання позивачем заяви (10.01.2022) до відділ "ЦНАП" Миропільської сільської ради про реєстрацію місця проживання її малолітньої дитини та прийняття відповідачем-1 рішення за результатом її розгляду була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207), яка визначала правила реєстрації місця проживання, згідно п.18 Правил №207 якої реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. Крім того, відповідно до вказаного пункту Правил №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил №207).

Як встановлено судом та вбачається з позову, під час звернення з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини позивачем дійсно не було подано згоди батька дитини, що є підставою відповідно до вказаних вище п.11,18 Правил №207 для відмови у реєстрації.

Водночас, станом на час виникнення спірних правовідносин, відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулював Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 5 листопада 2021 року №1871-IX (далі - Закон №1871-IX), відповідно до п.4,12 ч.1 ст.2 якого декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Тобто Законом передбачено два випадки звернення за реєстрацією місця проживання: в електронній формі (декларування) та особисто при зверненні з письмовою заявою (реєстрація місця проживання (перебування).

Задекларованим або з а р е є с т р о в а н и м місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, з а з г о д о ю і н ш о г о з б а т ь к і в або законних представників (ч.3 ст. 5 Закону №1871-IX).

Згідно із ч.4,6 ст.7 Закону №1871-IX декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. За бажанням батьків чи одного з них відомості для декларування місця проживання новонародженої дитини можуть бути подані до органу державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють такі відомості до органів реєстрації для внесення інформації до реєстру територіальної громади.

Згідно із ч.1,2,7 ст.9 цього ж Закону реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (ч.1).

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) (ч.2).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (ч.7).

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Крім того, як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. №44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 N789-XII (далі - Конвенція "Про права дитини"), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Хабровські проти України" від 17.01.2016 (п.п.104,105,106) Європейський суд з прав людини зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов`язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому; та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду.

Крім того, суд послідовно встановлював, що позитивний обов`язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз`єднатися з їхніми дітьми, та обов`язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов`язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз`єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов`язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше - слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції.

У справах, пов`язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права, суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, є Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-III (далі - Закон України "Про охорону дитинства").

Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З аналізу вищевикладеного, суд доходить висновку, що при вирішенні питання про застосування нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи, у даному випадку, малолітньої дитини.

При цьому, судом встановлено, що позивач на законних підставах зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11). Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком, ОСОБА_3 , та матір`ю дитини - позивачем, щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом не встановлено.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини позивача за місцем фактичного проживання та реєстрації позивача суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист дитини.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд доходить висновку, що відділ "ЦНАП" Миропільської сільської ради, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері, ОСОБА_1 , за адресою місця проживання та реєстрації матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил №207 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням ст. 5 Закону №1871-IX, однак, без урахування інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції "Про права дитини" та Закону України "Про охорону дитинства", тобто без дотримання необхідного справедливого балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи (в даному випадку малолітньої дитини) і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та таке втручання, на переконання суду, є непропорційним заявленій легітимній меті.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до п.3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 №265, що діє на даний час, визначено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, рішення відповідача-1 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері, ОСОБА_1 , не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-2 у відзиві на Порядок встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1450, не спростовує вказаних висновків на необхідність обраного способу захисту.

Дійсно п.п.3,4 вказаного Прядку передбачено, що запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та полягає у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, крім зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб у разі одночасного декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій воєнний стан не введено.

Військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування приймає рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб, яке негайно доводиться до відома населення через засоби масової інформації.

Водночас, доказів прийняття такого рішення, яким запроваджено заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб суду надано не було.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання Миропільської сільської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 з огляду на те, що відповідно до п.3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 №265, реєстрація місця проживання особи здійснюється саме органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Відтак, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 має бути проведена саме відділом "ЦНАП" Миропільської сільської ради, а не Миропільською сільською радою.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Миропільської сільської ради за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 992,40грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відділу "Центр надання адміністративних послуг" Миропільської сільської ради (вул. Сумська, 23,с. Миропілля,Сумський район, Сумська область,42410, код ЄДРПОУ 04389354), Миропільської сільської ради (42410, Сумська область, Краснопільський район, село Миропілля, вул.Сумська, будинок 23, код ЄДРПОУ 04389354), третя особа - Служба у справах дітей виконавчого апарату Миропільської сільської ради (42410, Сумська область, Сумський район, с.Миропілля, вул.Сумська, буд.23) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення відділу "Центр надання адміністративних послуг" Миропільської сільської ради від 10.01.2022 про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати відділ "Центр надання адміністративних послуг" Миропільської сільської ради зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миропільської сільської ради в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2022.

Суддя І.Г. Шевченко