Решение № 106428521, 23.09.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5878/22

Категорія 140

2-а/295/122/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Заєць Б.В., звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №755364 від 15.06.2022 року та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 15.06.2022 року поліцейським Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Вишковським В.В. було винесено оскаржувану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом, який переобладнаний з порушенням вимог, стандартів безпеки дорожнього руху (встановлено ГБО) без відповідних записів у реєстраційних документах. За змістом позову, 15.06.2022 року, не порушивши правил ПДР, ОСОБА_1 був зупинений інспектором, який запропонував пред`явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення на право керування транспортним засобом. Перевіривши документи поліцейський запропонував водію відкрити кришку багажника автомобіля для огляду його вмісту. При візуальному огляді поліцейський побачив у багажнику автомобільне колесо та висловив свою думку, що автомобіль має переобладнання на газобалонне, на що позивач заперечив, оскільки перевозив додому колеса до автомобіля та вказаний факт не може свідчити про будь-яке переобладнання. Іншого огляду автомобіля, у тому числі моторного відсіку, відділення, де знаходиться запасне колесо автомобіля, днища транспортного засобу не було проведено. Окрім цього, свідки, експерт, інша особа, що є уповноваженою на проведення огляду та складання висновку про те чи дійсно автомобіль є переобладнаним на місці зупинки не залучались, а відповідний акт про переобладнання не складався. Поліцейський навіть не направляв автомобіль для огляду з метою встановлення чи спростування факту його переобладнання, натомість заперечення позивача до уваги не були взяті. Докази на підтвердження вини позивача під час розгляду справи не надавались йому для ознайомлення як і не досліджувалися, відтак, на переконання представника ОСОБА_1 , постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 21.07.2022 року у зазначеній справі відкрито провадження та прийнято рішення проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника ГУНП у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник зазначив, що 15.06.2022 року поліцейським Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , де встановлено газобалонне обладнання, що є переобладнанням автомобіля з порушенням вимог, стандартів безпеки дорожнього руху без відповідних записів у реєстраційних документах, чим порушено п. 31.3 а ПДР України. Таким чином позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Представник відповідача вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

У відповіді на відзив, що була отримана судом засобами електронної пошти 23.09.2022, представник позивача послався на відсутність у відзиві посилань на докази, що підтверджували б правомірність накладеного стягнення на його довірителя.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 15.06.2022 року поліцейським СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Вишковським В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №755364, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Як вбачається зі змісту постанови, 15.06.2022 року об 11 год. 50 хв. на а/д Р36 071 м (блокпост) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , який був переобладнаний з порушенням вимог, стандартів безпеки дорожнього руху (встановлено ГБО) без відповідних записів у реєстраційних документах, чим порушив п. 31.3 а ПДР.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п. 31.3 а ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Суд, надаючи оцінку діям відповідача інспектора, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні, допустимі, достовірні та достатні докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому за змістом частиною 2 указаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, а саме керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили факт вчинення гр. ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП правопорушення та спростовували згадані у позові твердження позивача.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується наявність події і складу адміністративного порушення, які визначені у постанові інспектора, та відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Суд зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак не надав належних та допустимих доказів, які б чітко вказували на те, що позивачем було допущено порушення п. 31.3 а ПДР України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З приводу вимог позивача про стягнення судових витрат суд враховує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу було викладено у позовній заяві, докази для вирішення цього клопотання були додані до позовної заяви. Зокрема, подано докази щодо обсягу наданих послуг, а саме детальний опис робіт, виконаних адвокатом по справі, від 22.06.2022 року, сплати коштів клієнтом адвокату від 22.06.2022 року.

У постанові від 16.04.2020 по справі №727/4597/19 Верховний Суд зазначив, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі будь-який документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта та статтею 134КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Відповідач у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявляв.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.06.2022, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 2 500 грн.

У постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справипідтверджується фактотримання позивачемпослуг адвокатата понесенняним витратв судіпершої інстанції,а самепредставником позивачаскладені тапідписані наступнідокументи:позовна заяваз додатками,відповідь навідзив відповідача,всі копіїдокументів завіреніпредставником відповідача,копія квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 22.06.2022 підтверджує сплату позивачем адвокату суми 2 500,00 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку,що вданій конкретнійсправі витратина правовудопомогу всумі 2500грн.є реальними,підтвердженими матеріаламисправи та підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2 500 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення сплаченого судового збору суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 121, 245, 251, 258, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 90, 134, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову від 15.06.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №755364, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн. та 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 23.09.2022

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672.

Суддя