Постановление суда № 106400832, 18.09.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11550/22

Провадження № 1-кс/344/4182/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р., з участю секретаря судового засідання Литвин Х.В., прокурора Бованко Р.В., слідчого Цюцюри Н.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Круця В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Цюцюри Наталії Михайлівни, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12022091010000547 від 21.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 332 КК України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, директора ТОВ « Кловер Компані», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий Цюцюра Н.М. за погодженням з прокурором Юрчило Т. звернулася з клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтуванняклопотання вказанопро те,що В серпні 2022 року ОСОБА_2 , маючи намір поїхати за кордон під час дії військового стану, дізнався про те, що ОСОБА_1 , може допомогти в перетині державного кордону України. Через деякий час він зателефонував до ОСОБА_1 і домовився з ним про зустріч в м. Івано-Франківську по вул. ОСОБА_3 , поблизу входу до речового ринку.

Зустрівшись із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомив, що має намір виїхати за кордон, однак під час дії військового стану є певні обмеження щодо виїзду за кордон осіб чоловічої статі призовного віку. В цей час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел з організації незаконного переправлення ОСОБА_2 через державний кордон України з метою отримання неправомірної вигоди. Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що зможе переправити його через державний кордон України за винагороду в розмірі 6000 доларів США, на що останній повідомив, що подумає і повідомить про своє рішення.

Так, 09 вересня 2022 року ОСОБА_2 , зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що погоджується на пропозицію останнього щодо організації перетину кордону України за винагороду в розмірі 6000 доларів США.

В ході розмови, ОСОБА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою, повідомив ОСОБА_2 , що за день до виїзду 14.09.2022 необхідно занести йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон і мати при собі всю суму обумовлених коштів, виїзд з м. Івано-Франківська заплановано о 15 годині 15.09.2022 від залізничного вокзалу. Окрім того ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 , передасть йому грошові кошти в Закарпатській області неподалік пункту пропуску і після цього попрямує з іншою особою через державний кордон України в Республіку Румунія, де працівниками прикордонного поста Румунії йому проставлять відповідні відмітки в паспорті.

Продовжуючи реалізацію спільного із невстановленими особами умислу на незаконне переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_1 , 15.09.2022 на залізничному вокзалі ст. Івано-Франківськ, що на Привокзальній площі, 1, в м. Івано-Франківськ за попередньою домовленістю, зустрів ОСОБА_2 та разом з ним на автомобілі марки «Volkswagen Passat» поїхали в м. Ужгород, Закарпатської області.

Цього ж дня, о 21 годині ОСОБА_1 , невстановлена особа та ОСОБА_2 на автомобілі марки «Volkswagen Passat» приїхали на АЗС «ОККО», яка розташована при в`їзді в м. Ужгород, Закарпатської області, де до них під`їхала невстановлена особа на автомобілі марки «Rover». В цей час ОСОБА_2 , діючи за вказівкою ОСОБА_1 , пересів не переднє сидіння автомобіля марки «Volkswagen Passat» та передав йому грошові кошти в сумі 6000 доларів США, а надалі пересів до автомобіля марки «Rover».

Надалі, невстановлена особа, діючи групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_1 привіз ОСОБА_2 до хостелу неподалік автостанції в м.Ужгород, де останній перебував до 01 години 16.09.2022 року.

Продовжуючи реалізацію спільного протиправного умислу, невстановлена особа о 01 годині 16.09.2022, забрав ОСОБА_2 з хостелу і на автомобілі марки «Volkswagen Golf» і поїхав в напрямку Львівської області.

Цього ж дня, о 03 годині, діючи за вказівкою невстановленої особи ОСОБА_2 пересів в автомобіль марки «Volkswagen Toureg» під керуванням іншої невстановленої особи та продовжили рух в напрямку м. Львів.

Доводячи свій протиправний умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон до кінця, невстановлені особи діючи умисно, групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_1 , з корисливихмотивів,усвідомлюючи суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,передбачаючи суспільно-небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,16.09.2022о 08годині,перебуваючи наАЗС «WOG»на відстані10км відм.Устилуг,Володимир-Волинськогорайону,Волинської області,надали вказівку ОСОБА_2 пересісти доавтомобіля марки«FordMondeo»і наданому автомобіліпрямувати дом.Устигул,а самедо пунктупропуску через державний кордонУкраїни на кордоні з Польщею.

Діючи за попередньо узгодженим усіма співучасниками планом, невстановлена особа на автомобілі «Ford Mondeo», 16.09.2022 приблизно о 10 годині, під`їхав до пункту пропуску м. Устилуг, вул. Левінцьова, 60, Устилузької МТГ, Волинської області, оминувши чергу автомобілів, проїхав вказаний пункт пропуску, при цьому незаконно переправив ОСОБА_2 в пункті пропуску через державний кордон України без належних на те документів.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

16 вересня 2022 року о 13.14 год ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

17 серпня 2022 року ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке є тяжким.

Обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому злочину підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: допитами свідків, протоколами оглядів місця події, протоколами обшуків, проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 9 років та усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення даного злочину; п. 2 - знищити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час не встановлено всіх фактів вчинення протиправних дій, які полягають у організації незаконного переправлення інших осіб через державний кордон України; п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 відомо їх повні особисті дані, внаслідок чого може здійснювати фізичний та моральний тиск; п. 5 вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжить організації незаконного переправлення інших осіб через державний кордон України, оскільки на теперішній час ОСОБА_1 отримує грошові кошти через здійснення протиправної діяльності шляхом організації незаконного переправлення інших осіб через державний кордон України.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту, застави, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки враховуючи вищенаведені ризики та характеризуючі дані підозрюваного не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки.

Перелічені ризики є достатніми для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а тому відносно ОСОБА_1 вважає, що необхідно визначити розмір застави дев`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали.

Захисник у судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та якщо слідчий суддя прийде до переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, то просив визначити заставу у розмірі, що передбачена для санкції статті. Зазначив, що визначення застави у вказаному прокурором розмірі буде надмірно непосильним для підозрюваного та його сім`ї, зважаючи на матеріальний стан та стан здоров`я дружини.

Підозрюваний підтримав прохання захисника. Вказав, що його середньомісячний заробіток становить 5000 грн.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12022091010000547 від 21.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 332 КК України.

16.09.2022 ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

17.08.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме те, що він підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколом про результати аудіо-, відео контролю місця ( за особою) від 11.08.2022, від 10.07.2022; стенограмою про результати аудіо-відео контролю ОСОБА_4 ; протоколами огляду місця події від 16.09.2022, протоколами обшуку від 16.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 .

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме найбільш значним ризиком є те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання, незаконно впливати, на свідків в кримінальному провадженні, сховати, знищити речі, документи, оскільки на даний момент не встановлено всіх фактів вчинення протиправних дій.

Слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_1 , такий раніше не судимий, є керівником ТОВ « Кловер Компані», його середньомісячний дохід з його слів складає 5000 грн.; має дитину ОСОБА_8 , 18.03.2008; одружений, дружина ОСОБА_4 хворіє.

Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України проти охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , а інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини його вчинення.

При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує насамперед специфіку даного кримінального провадження в умовах воєнного стану, що зумовлює підвищений інтерес суспільства до такої категорії справ саме за таких умов, а також те, що таке інкриміноване кримінальне правопорушення супроводжується корисливими мотивами, відтак вважає вийти за межі встановленого законом розміру з урахуванням того, що така не може бути завідомо непосильною.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 14 листопада 2022 року до 13 год. 14 хв., з визначенням застави 110 ( сто десять ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 листопада 2022 року 13 год. 14 хв. включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з 16 вересня 2022 року 13 год. 14 хв., тобто з дати затримання в порядку 208 КПК України.

Розмір застави визначити в межах 110 (ста десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 272 910 (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот десять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 14 листопада 2022 року 13 год. 14 хв. включно, тобто в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися з місця постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, перебування;

3) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали до 14 листопада 2022 року 13 год. 14 хв. включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Цюцюру Н.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 19 вересня 2022 року.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду Леся КІНДРАТИШИН