Решение № 106326935, 13.09.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2022 р. Cправа № 902/617/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 47, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23313)

про стягнення 236 293,15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" про стягнення 236 293,15 грн, з яких: 222 000,00 грн - заборгованість за договором; 912,33 грн - 3% річних; 13 380,82 грн - пеня.

Ухвалою суду від 22.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/617/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 17.08.2022.

11.08.2022 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 11.08.2022 (вх. № 01-34/6580/22) представника відповідача - адвоката Горобця Д.Г., в якому відповідач наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

16.08.2022 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 15.08.2022 (вх. № 01-34/6711/22) представника відповідача - адвоката Горобця Д.Г. про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення останніх до матеріалів справи.

17.08.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 17.08.2022 (вх. № 01-34/6711/22) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Валька І.В., в якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд задоволити позовні вимоги. Також клопоче про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

За результатами судового засідання 17.08.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.08.2022 про задоволення клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів з долученням останніх до матеріалів справи та відкладення розгляду справи по суті на 13.09.2022.

23.08.2022 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли заперечення (на відповідь на відзив) № б/н від 22.08.2022 (вх. № 01-34/6930/22) представника відповідача - адвоката Горобця Д.Г.

Ухвалою суду від 26.08.2022 судове засідання 13.09.2022 у справі постановлено провести в режимі відеоконференції. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" - адвоката Валька І.В. у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в EASYCON - 41444099@mail.gov.ua.

У визначену судом дату представник позивача не забезпечив проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим фіксування судового процесу в режимі відеоконференції не здійснено, про що відповідальним працівником суду складено службову записку № 236/2022.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату час та місце проведення судового засідання представник відповідача повідомлений при розгляді справи 17.08.2022 під розписку.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторін належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

В судовому засіданні 13.09.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається укладення 15.02.2022 з відповідачем договору № 09-22 оренди обладнання, на виконання якого 16.02.2022 відповідачу був відвантажений дизельний генератор FG Wilson Р275НЕ2 (s/n 221501/03) у шумопоглинаючому капоті -1 шт.

У зв`язку з повною відсутністю оплати за оренду дизель-генератора з початку періоду оренди, керуючись п.п. 7.1.3. договору, на електронну адресу ТОВ «ПОДІЛЛЯ БЕТОН СЕРВІС» було надіслано повідомлення про розірвання договору N2 09-22 оренди обладнання, у якому також була надіслана вимога негайно повернути дизельний генератор орендодавцеві ТОВ «Енерго Юніт Україна».

Позивач зазначає, що 29 квітня 2022 року дизель-генератор був повернений з оренди, тому загалом термін оренди обладнання склав з 16.02.2022 до 29.04.2022 - 73 дні.

Для оплати послуг орендодавця позивачем було неоднаразово надсилався рахунок на оплату на суму 42 000,00 грн з ПДВ та в подальшому (по факту повернення дизель-генератора) рахунок на оплату на суму 180 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору рахунки могли бути надіслані відповідачу на електронну пошту, що фактично і мало місце.

10.05.2022 на поштову адресу відповідача направлено претензію, яка 16.05.2022 була вручена особисто.

Проте, на претензію відповідач не відреагував, орендану плату в семиденний термін не сплатив.

Відтак, за доводами позивача, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 222 000,00 грн.

Окрім того, за порушення термінів оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення 912,33 грн - 3% річних та 13 380,82 грн пені.

Відповідач заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до наступного. З 24 лютого 2022 року у відповідача був відсутній доступ на територію військової частини НОМЕР_1 (АДРЕСА_1), де знаходилось обладнання, докази на підтвердження чого останній зобов`язався надати.

Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України зазначила, що військова агресія росії проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24 лютого 2022 року.

Оскільки станом на 24 квітня 2022 року обставини непереборної сили тривали, відповідач вважає, що договір є розірваним без відшкодування будь-яких збитків.

З огляду на неможливість використання відповідачем обладнання з 24.02.2022, виникненням форс-мажору, відповідач вважає позов необґрунтованим.

При цьому відповідач посилається на положення п. 11.4. Договору та приписи ч. 2 ст. 286 ГК України, ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України.

Заперечуючи доводи відповідача позивач, у відповіді на відзив, вважає посилання відповідача на норми ч. 2 ст. 286 ГК України та ч. 4 ст. 762 ЦК України як на підставу для зменшення розміру орендної плати безпідставними, оскільки за час перебування обладнання в оренді відповідач не просив про зменшення орендної плати.

Крім того, позивач зауважує, що відповідно до положень п. 11.3. Договору, особа, яка зазнала дії форс-мажорних обставин не пізніше 20 днів з моменту настання цих обставин зобов`язана повідомити про них. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони тягне за собою втрату права посилатися на ці обставини .

Також позивач зауважує, що в іншій частині відзиву відповідач посилається на ч. 2 ст. 762 ЦК України, яка передбачає звільнення орендаря від плати за оренду за весь час, протягом якого майно не могло бути використане. Як доказ відповідач надає довідку військової частини.

Саме посилання на вказану норму, на думку позивача, суперечить попередній позиції відповідача, де він посилається на ч. 4 ст. 762 ЦК України і стверджує, що можливість користування майном істотно зменшилася.

Щодо довідки військової частини, яка надана відповідачем як доказ неможливості використання обладнання з 24.02.2022, позивач зазначає наступне.

Використання Об`єкту оренди планувалося здійснювати на території бетонного заводу військової частини НОМЕР_1 , що зазначено у специфікації до Договору. Тобто, ймовірно відповідач мав договірні відносини з цією військовою частиною. Інформація про заборону доступу будь-яких осіб на територію військової частини спростовується самою ж довідкою. Так в довідці, всупереч першому її абзацу зазначено, що 27.02.2022 Об`єкт оренди було демонтовано. Цей демонтаж проведено відповідачем, а отже він отримав доступ до території військової частини. Відповідно до Акту повернення Об`єкту оренди з оренди від 29.04.2022 Об`єкт оренди було повернуто в м. Вишневе Орендодавцю. Отже, Орендар мав можливість проникнути на територію бетонного заводу військової частини, погрузити дизель-генератор на авто і вивезти його звідти. З огляду на зазначене, довідка військової частини не доводить того факту, що відповідач протягом всього часу дії Договору з незалежних від себе причин був позбавлений можливості користуватися об`єктом оренди.

Окремо позивач зауважує, що після отримання актів приймання-передачі наданих послуг відповідач не звертав увагу на жодну із обставин, про які він зазначає у відзиві. Тоді як за правилами передбаченими в Договорі (п. 5.4.) за відсутності заперечень протягом 10 днів після отримання актів, акти вважаються підписаними, а роботи (послуги) наданими.

Відповідач в запереченнях на відповідь на відзив заперечує факт демонтажу обладнання його працівниками. Тому відповідач вважає, що саме позивач здійснив демонтаж обладнання. На дану обставину вказує також і те, що акт від 29.04.2022 підписаний від імені ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" особою, яка не є представником Орендаря. Відповідачу невідомо, яким чином і коли позивач повернув належне йому обладнання.

З огляду на зазначення факту демонтажу обладнання 27 лютого 2022, відповідач вважає, що саме до цієї дати слід вважати, що обладнання перебувало у оренді.

Щодо форс-мажору, то така обставина, на переконання відповідача, передбачає як неможливість здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань. До таких зобов`язань належить і повідомлення іншої сторони про існування форс-мажору. На неможливість інформування Орендодавця про форс-мажор та зміну умов договору вказує режим роботи відділень АТ "Укрпошта", які у період з 24.02 по 26.02 не приймали листи до відправки.

Відповідач стверджує, що позивачем 27.02.2022 було демонтовано обладнання, чим фактично припинено договір оренди. Тому у відповідача не було можливості повідомлення про зміну припиненого договору.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 15 лютого 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Юніт Україна» (позивач, за Договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» (відповідач, за Договором Орендар) укладено Договір оренди обладнання № 09-22. (надалі Договір)

Згідно з предметом цього Договору Орендодавець передає, Орендар приймає в тимчасове оплатне користування Обладнання, яке є об`єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим Договором Обладнання лише за функціональним призначенням у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору. Найменування Обладнання, його стан та комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), загальна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці Обладнання, інші умови оренди зазначаються у відповідних Специфікаціях до цього Договору та Актах прийому-передачі Обладнання. Орендодавець передає Обладнання в оренду Орендарю у справному стані, належної комплектності, з дотриманням вимог до зовнішнього вигляду Обладнання та до його технічних характеристик, що підтверджується підписом Орендаря в Акті прийому-передачі Обладнання в оренду. Орендодавець надає Обладнання в оренду за умови виконання Орендарем п. 3.3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору документальне оформлення передачі Обладнання в оренду і його отримання з оренди здійснюються згідно з процедурою і правилами, що діють на території України, при передачі та отриманні товарно-матеріальних цінностей.

У відповідній Специфікації, що є невід`ємним додатком до цього Договору, вказується представник Орендаря, який є безпосередньо відповідальною особою за збереження і правильність експлуатації Обладнання від імені Орендаря, на весь період оренди Обладнання, має повноваження здійснювати прийомку і повернення Обладнання, підписувати Акти прийому-передачі Обладнання, Акти дефектації, Акти виконаних робіт та нарядів на проведення планових та аварійних робіт. (п. 3.2. Договору)

До моменту передачі Обладнання в оренду Орендар готує майданчик для установки Обладнання на об`єкті згідно з Технічними умовами, заземлення і електричний кабель (Додаток №1 до цього Договору) та підтверджує їх готовність. Період часу для розвантаження, встановлення і підключення Обладнання за участю спеціалістів Орендодавця та Об`єкті Орендаря становить дві години. (п. 3.3. Договору)

За змістом п. 3.4. Договору доставка Обладнання на об`єкт Орендаря, його повернення з об`єкта Орендаря на склад Орендодавця здійснюється Орендарем самостійно.

Відповідно до п. 4.1. Договору термін оренди Обладнання погоджується Сторонами та вказується у відповідній Специфікації. Термін оренди Обладнання вказаний у Специфікації може бути зменшений за ініціативою Орендаря і буде рахуватись до отримання Орендодавцем повідомлення від Орендаря про закінчення терміну оренди Обладнання. За домовленістю Сторін, Обладнання за даним Договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому у відповідній Специфікації до цього Договору Сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання Орендарем вимоги Орендодавця про повернення Обладнання у визначений Орендодавцем строк, або дату.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що термін оренди обчислюється в добі, при цьому частина доби приймається за повну добу.

Відповідно до п. 5.1. Договору розмір орендної плати визначається в гривнях. Вартість однієї доби оренди Обладнання погоджується Сторонами з врахування терміну оренди й режиму роботи Обладнання та вказується у відповідній Специфікації.

Оплата Орендарем орендної плати проводиться авансовими платежами на підставі рахунків, що надаються йому Орендодавцем згідно умов даного Договору, в тому числі надісланих на адресу електронної пошти Орендаря, що вказана в цьому Договорі. Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведення монтажних робіт, завантаження, розвантаження, ремонт Обладнання на робочому майданчику Орендаря, витрачені Орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації Обладнання. Вказані послуги можуть бути надані Орендареві за окрему плату, що попередньо узгоджується Сторонами. (п. 5.2. Договору)

За змістом п. 5.4. Договору в період оренди Орендодавець надає Орендареві Акти виконаних робіт та рахунки на оплату заборгованості по оренді, якщо така мається, а також рахунки на оплату наступного періоду оренди при її продовженні. Орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання Актів виконаних робіт повернути один підписаний примірник такого Акту Орендодавцю, або дати письмову мотивовану відмову від його підписання із зазначенням причини не підписання. Якщо протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання Орендареві актів виконаних робіт, він не повернув Орендодавцеві примірник підписаного Акту виконаних робіт і не надав письмову мотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними Орендодавцем належним чином і прийнятими Орендарем без претензій. Акт виконаних робіт в такому випадку підписується Орендодавцем в односторонньому порядку з проставленням відповідної відмітки.

Пунктом 10.2. Договору Сторони погодили, що за порушення термінів оплати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом 365 (трьохсот шестидесяти п`яти) календарних днів з дати його підписання. Настання дати закінчення або розірвання цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за повне виконання Сторонами всіх зобов`язань за цим Договором. (п. 13.1. Договору)

Додатком 1 до Договору Сторонами погоджено технічні умови на майданчик, заземлення і електричний кабель.

Специфікацією № 4, яка є невід`ємним додатком до Договору, визначено наступне:

найменування Обладнання - дизель-генератор FG Wilson P275HE2; (п. 1)

характеристики обладнання - максимальна повна потужність кВА/кВт 250/200, максимальний струм А 362, допустима нерівномірність навантаження на фази (не більше) 20%, місткість паливного баку 600л.; (п. 2)

оцінювана вартість дизель-генератора становить 820 000,00 грн; (п. 3)

місце розміщення Обладнання - адреса Об`єкту Орендаря: 19631 Черкаська область, с. Дубіївка, Військава частина А3177, бетонний завод; (п. 4)

режим роботи Обладнання на об`єкті Орендаря - до 12 год/добу; (п. 5)

термін оренди Обладнання - з 16.02.2022 до повернення Орендарем Обладнання Орендодавцеві та оплати орендної плати в повному обсязі; (п. 6)

вартість однієї доби оренди Обладнання становить 3000,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 666,67 грн. Вартість кожної мотогодини роботи Обладнання понад встановлений в п. 5 Специфікації ліміт становить 200,00 грн. (п. 7)

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, між сторонами виникли зобов`язання, які мають правову природу договору про оренду майна а, відтак, правовідносини, які виникли у зв`язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 ЦК України, глави 30 ГК України.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу в оренду обладнання, що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання в оренду від 16.02.2022.

Вказаний Акт прийому-передачі підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, внаслідок чого за приписами ст.ст. 76, 77, 91 ГПК України приймається судом як такий, що підтверджує передання обладнання позивачем та прийняття його в тимчасове платне користування відповідачем. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, вказує на повну відсутність оплати за оренду дизель-генератора з початку періоду оренди, та відповідно до п.п. 7.1.3. Договору, направлення на електронну адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 09-22 оренди обладнання з вимогою негайного повернення Обладнання позивачу.

За доводами позивача, Обладнання повернуто відповідачем з оренди 29.04.2022, про що складено відповідний Акт прийому-передачі обладнання з оренди, тому загалом термін оренди Обладнання, за розрахунком позивача, склав з 16.02.2022 до 29.04.2022 - 73 дні.

10.05.2022 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою в семиденний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість в розмірі 222 000,00 грн. До претензії додано рахунки на оплату № 20 від 18.02.2022, № 24 від 29.04.2022 та акти надання послуг № 22 від 28.02.2022, № 24 від 29.04.2022.

За інформацією з Укрпошти претензія відповідачем отримана 16.05.2022. Проте, доказів її виконання останній не надав, і матеріали справи не містять.

Відповідач в свою чергу заперечує факт використання Обладнання в період з 24.02.2022, посилаючись на відсутність доступу на територію Військової частини НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) де знаходилось обладнання та його демонтаж. На підтвердження даної обставини відповідачем надано лист № 350/143/769 від 12.08.2022 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Тому відповідач вважає, що до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 4, 6 ст. 762 Господарського кодексу України.

Надаючи оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.

Так, за змістом Договору оренди обладнання № 09-22 від 15.02.2022, зокрема у п. 3.2., Сторони погодили, що у відповідній Специфікації, що є невід`ємним додатком до цього Договору, вказується представник Орендаря, який є безпосередньо відповідальною особою за збереження і правильність експлуатації Обладнання від імені Орендаря, на весь період оренди Обладнання, має повноваження здійснювати прийомку і повернення Обладнання, підписувати Акти прийому-передачі Обладнання, Акти дефектації, Акти виконаних робіт та нарядів на проведення планових та аварійних робіт.

У Специфікацію включено п. 8 наступного змісту: «Особою, безпосередньо відповідальною за збереження і правильність експлуатації Обладнання на період оренди Обладнання з боку Орендаря є ___, тел. ______.»

Проте, зазначений пункт Специфікації не містить відомостей (прізвище, ім`я, по батькові, посадове становище) щодо відповідальної особи, тобто Сторонами не дотримано положень Договору в цій частині.

Поміж з тим, суд зважає, що Акт прийому-передачі обладнання в оренду від 16.02.2022 містить підписи обох Сторін, і факт передачі та прийняття Обладнання Сторонами не заперечується.

Щодо використання відповідачем Обладнання суд зважає на наступне.

Як доказом неможливості фактичного використання Обладнання відповідач надає лист № 350/143/769 від 12.08.2022 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

За змістом зазначеного листа, починаючи з 24.02.2022 доступ будь-яких осіб на територію військової частини НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) був заборонений у зв`язку з введенням воєнного стану згідно Указу Президента України № 61/2022 від 24.02.2022. Починаючи з 27.02.2022 генератор FG Wilson P275HE2 був демонтований.

При цьому відповідач заперечує факт демонтажу Обладнання з його сторони, наполягаючи на тому, що демонтаж проведено позивачем.

Крім того, відповідачем заперечується і факт повернення Обладнання з оренди, посилаючись на те, що особа, підпис якої міститься на Акті прийому-передачі обладнання з оренди від 29.04.2022 від імені ТОВ «Поділля Бетон Сервіс», не є представником Орендаря.

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Повідомлення в листі військової частини НОМЕР_1 про демонтаж Обладнання починаючи з 27.02.2022 вказує на факт самого демонтажу, при цьому не визначає коло осіб (особу) якими проведено такий демонтаж.

Жодною зі сторін у справі не надано доказів щодо даної обставини, а відтак посилання на цю обставину є безпідставним.

Поряд з цим суд зважає на Акт прийому-передачі обладнання з оренди від 29.04.2022, за яким Обладнання відповідачем повернуто позивачу.

Даний Акт зі сторони відповідача (Орендаря) підписано Щасливим В.М. як представником ТОВ «Поділля Бетон Сервіс», повноваження якого заперечуються відповідачем.

Проте, як зазначено судом вище, Сторонами не дотримано положень Договору щодо визначення повноважної особи в порядку п. 3.2. цього Договору. Тому заперечення щодо повноважень такої особи не є переконливими. До того ж відповідач не заперечує перебування особи, яка підписала Акт від 29.04.2022, у трудових відносинах з ТОВ «Поділля Бетон Сервіс».

Більше того, суд вважає за доцільне зауважити, що за позицією відповідача, за період з часу введення на території України воєнного стану (24.02.2022) відповідачем не вчинено жодний дій направлених на з`ясування місцезнаходження Обладнання, повідомлення позивача про неможливість його використання, вирішення питання сплати орендної плати, чи повернення Обладнання з оренди. Лист військової частини НОМЕР_1 , як єдиний доказ наданий відповідачем у справі, датовано 12.08.2022, тобто вже після відкриття провадження в даній справі.

Отже, суд вважає більш вірогідним факт повернення відповідачем 29.04.2022 Обладнання з оренди позивачу, тому визначення позивачем періоду нарахування орендної плати з 16.02.2022. по 29.04.2022 визнається судом обґрунтованим. При цьому суд зважає, що 29.04.2022 позивачем правомірно включено в період оренди, позаяк за змістом Акту від 29.04.2022 Обладнання передано 29.04.2022 о 18:00, а п. 4.2. Договору встановлює, що термін оренди обчислюється в добі, при цьому частина доби приймається за повну добу.

Як вказує позивач, 25.04.2022 на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення № 71/1 про розірвання Договору оренди обладнння № 0922 від 15.02.2022 з вимогою повернення орендованого Обладнання та сплати орендної плати. Як підставу розірвання Договору позивач послався на п. 6.7. Договору.

Суд не може розцінювати зазначене повідомлення як розірвання Договору, позаяк п. 6.7. наділяє Орендодавця правом на зупинення експлуатації Обладнання на об`єкті Орендаря та опечатки його при виникненні заборгованості по оплаті послуг Орендодавця. Водночас, даний пункт не передбачає розірвання Договору в односторонньому порядку.

Окрім того суд не може оцінювати надані позивачем копії фото екрану електронного пристрою з зображенням електронного листування, як доказ направлення повідомлення № 71/1 від 25.04.2022 відповідачу, виходячи з положень наступних норм.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, електронний доказ є одним із засобів доказування, відмінним від письмового доказу.

Як вказував Верховний Суд (постанова від 29.01.2021 у справі №922/51/20), допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Відповідно до приписів ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 ст. 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3 ст.96 ГПК України).

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься претензія від 10.05.2022 адресована відповідачу з вимогою, в семиденний строк з моменту її отримання, сплати заборгованості за Договором в розмірі 222 000,00 грн. Згідно переліку додатків до претензії позивачем долучено рахунки на оплату № 20 від 18.02.2022 на суму 42 000,00 грн, № 24 від 29.04.2022 на суму 180 000,00 грн, та акти надання послуг № 22 від 28.02.2022 на суму 42 000,00 грн, 24 від 29.04.2022 на суму 180 000,00 грн.

За повідомленням Укрпошти претензія отримана відповідачем 16.05.2022, проте залишена без виконання.

Відтак, акти надання послуг № 22 від 28.02.2022 на суму 42 000,00 грн, № 24 від 29.04.2022 на суму 180 000,00 грн., що містяться в матеріалах справи відповідачем не підписані та не оплачені.

При цьому суд зважає на положення п. 5.3. Договору, відповідно до якого, якщо протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання Орендареві актів виконаних робіт, він не повернув Орендодавцеві примірник підписаного Акту виконаних робіт і не надав письмову мотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними Орендодавцем належним чином і прийнятими Орендарем без претензій. Акт виконаних робіт в такому випадку підписується Орендодавцем в односторонньому порядку з проставленням відповідної відмітки.

З огляду на відсутність заперечень відповідача щодо зазначених вище Актів надання послуг, протилежного матеріали справи не містять і відповідачем не заявлено, зазначені Акти вважаються прийнятими без претензій.

Відтак, виходячи з періоду перебування Обладнання в оренді (73 дні) та розміру орендної плати за одну добу (3000,00 грн.) , з урахуванням вартості обслуговування дизель-генератора в розмірі 3000,00 грн., позивачем правомірно заявлено до стягнення 222 000,00 грн заборгованості.

Посилання відповідача на форс-мажорну обставини як підставу зменшення розміру орендної плати (ч. 4 ст. 762 ЦК України) та звільнення від сплати орендної плати (ч. 6 ст. 762 України) судом відхиляється виходячи з наступного.

Так, ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає право наймача вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Тоді як відповідач заперечує можливість використання Обладнання в цілому в період з 24.02.2022, тому посилання на вказану норму є безпідставним.

За змістом ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 11.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними заходами.

До обставин непереборної сили, за змістом п. 11.2. Договору, відносяться події, на які Сторони не можуть впливати, в тому числі землетрус, повінь, шторм, цунамі, ураган, замети, сильні морози, снігопад, інші природні катаклізми, катастрофи, а також епідемії, повстання, військові дії будь-якого характеру, цивільні безлади, страйки (крім страйків працівників Сторін), припинення або обмеження перевезення у визначених напрямках, акти державних органів, які перешкоджають виконанню цього Договору.

Сторона, зачеплена обставинами непереборної сили, повинна без зволікання, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 20 (двадцять) днів після настання цих обставин, письмово сповістити про це іншу Сторону. Доказом вказаних в повідомленні фактів повинні служити документи, що видаються компетентними державними органами або торгово-промисловою палатою, розташованої за місцем розташування Сторони цього договору, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони тягне за собою втрату права посилатися на ці обставини. (п. 11.3. Договору)

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок, у строк, визначений Договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Проте, матеріали справи не містять доказів, і відповідачем не доведено дотримання наведення вище положень Договору, та повідомлення позивача у визначений п. 11.3. Договору строк, про настання обставин непереборної сили, тому останній, в силу даного пункту Договору, втрачає право посилатися на ці обставини.

Поміж з тим суд зауважує, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором.

Офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", та відповідно до висновків Верховного Суду (постанови від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17) не є тим доказом який би підтверджував наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин, в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 222 000,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, тому вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 13 380,82 грн - пені та 912,33 грн - 3% річних за період 24.05.2022 по 12.07.2022.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 10.2. Договору Сторони погодили, що за порушення термінів оплати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Суд, перевіривши розрахунок пені та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 13 380,82 грн пені та 912,33 грн трьох процентів річних є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити про нарахування для стягнення з відповідача три відсотки річних та пеню за період з 12.07.2022 і до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та 3% річних за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих пені та процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних та пені від суми основного боргу в розмірі 222 000,00 грн. При цьому датою з якої підлягає нарахування та стягнення суд визначає 13.07.2022, оскільки 12.07.2022 позивачем включено як останній день нарахування в розрахунку ціни позову.

Поряд з цим, нарахування трьох процентів річних підлягає до повного виконання рішення суду. Тоді як нарахування пені, в чилу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та виходячи з умов п. 10.2. Договору, можливе виключно в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тому період нарахування не може виходити за 24.11.2022.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних та пеня нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною в резолютивній частині рішення формулою.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 544,40 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23313; код ЄДРПОУ 40463739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 47, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132; код ЄДРПОУ 2866301019) 222 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором; 13 380 грн. 82 коп. - пені; 912 грн. 33 коп. - 3% річних та 3 544 грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №902/617/22 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 222 000, 00 грн, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23313; код ЄДРПОУ 40463739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 47, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132; код ЄДРПОУ 2866301019), з 13.07.2022 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: (В = С х 3/100 х Д), де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків, 3- розмір відсотків річних.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №902/617/22 здійснювати нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу у розмірі 222 000, 00 грн, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23313; код ЄДРПОУ 40463739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 47, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132; код ЄДРПОУ 2866301019), з 13.07.2022 до моменту виконання вказаного рішення, але не більше ніж до 24.11.2022 (включно), в наступному порядку: пеня = сума боргу х ОС / 100 / 365 х кількість днів, де ОС - подвійна облікова ставка НБУ.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на наступні електронні адреси: позивача - 100arenda@gmail.com, представника позивача - 41444099@mail.gov.ua., представника відповідача - 3164621256@mail. gov.ua

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 19 вересня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 47, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132)

3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23313)