Решение № 106326739, 20.09.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2360/22

Провадження № 2-а/489/93/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Костюченка Г.С., при секретарі Ревицької Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною і скасування постанови,

встановив:

В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, в якому просить скасувати постанову серії ГАБ №623467 від 18.08.2022 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене статтею 183 КУпАП України у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП України за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 183 КУпАП України та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно вказаної постанови на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме завідомо неправдивий виклик патрульної поліції в Миколаївській області.

Так 18.08.2022 року приблизно об 11 год 00 хв. ОСОБА_1 зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила про те, що голова ОСББ Поліщук С.С. причиняв фізичне насильство стосовно її матері ОСОБА_2 , після прибуття наряду патрульної поліції поліцейський 1в 1р 4б УПП в Миколаївській області капрал поліції Шпак К.Я. цього факту не встановив, а тому виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно позивачки за ст. 183 КУпАП України.

З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів, з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин позивачка вимушена була звернутися до суду та просила скасувати постанову

Ухвалою від 30.08.2022 року Ленінським районним судом м. Миколаєва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.. 263 КАС України, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 14.09.2022 року Ленінським районним судом м. Миколаєва вирішено перейти від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною і скасування постанови в порядку спрощеного провадження без виклику сторін - до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання призначене на 20 вересня 2022 року о 13. 00 годині.

Сторони повідомлялись про розгляд справи належним чином.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Від представника відповідача на адресу суду 14.09.2022 року надійшов відзив з копіями матеріалів адміністративного провадження на адміністративний позов, згідно якого представник просить суд в задоволенні позову відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю. Між тим до вказаної заяви (відзиву) не долучено доказів направлення його копії учасникам справи.

У відповідності до ч. 3, 4 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем не було дотримано встановлених КАС України процедури і порядку направлення копії відзиву учасникам справи, заперечення проти позову, викладені у вказаному відзиві, не можуть бути прийняті судом до уваги при постановленні рішення.

Представником позивача була надана відповідь на відзив та долучена до матеріалів справи. Також за клопотанням позивача були залучені до матеріалів справи інші письмові докази, а саме: скарга на бездіяльність посадових осіб відділення поліції № 2 Миколаївського регіонального управління поліції ГУНП в Миколаївській області та відповідь на скаргу.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням від 17.09.2022 року про проведення судового засідання в режимі відео конференції, але пізніше 19.09.2022 року звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача, крім того відмовився від клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Також до суду надійшло клопотання представника відповідача про доручення додаткових доказів а саме: знімок з екрану (скріншот) про направлення відзиву на електронну адресу позивача. Але зазначений доказ не може бути прийнятим судом до уваги оскільки поданий с порушенням приписів ст.. 162 КАС України.

Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

18.08.2022року приблизнооб 11год 00хв. ОСОБА_1 зателефонувала наспецлінію 102та повідомилапро те,що головаОСББ ОСОБА_3 причиняв фізичненасильство стосовноїї матері ОСОБА_2 ,після прибуттянаряду патрульноїполіції поліцейський 1в1р4бУПП вМиколаївській областікапрал поліціїШпак К.Я.цього фактуне встановив,а томувиніс постановупо справіпро адміністративнеправопорушення відноснопозивачки заст.183КУпАП України у виглядіштрафу всумі 3400грн.

Відповідно до ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ст.183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.

Перевіряючи обґрунтованість посилання Відповідача на встановлення факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознака винності діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

В адміністративному позові Позивач категорично заперечила проти вчинення нею адміністративного правопорушення, свою вину заперечувала і при винесенні відносно неї оскарженої постанови.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами. Отже, на підставі вказаних доказів неможливо встановити наявність адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 183 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивача зазначила, що вказаного правопорушення не здійснювала, оскільки за твердженнями її матері ОСОБА_2 голова ОСББ ОСОБА_3 причиняв фізичне насильство а також словесно ображав. Мати в похилому віку дуже злякалася за своє здоров`я та життя, перебувала в схвильованому стані та паніці. Тому позивачка зателефонувала до спецлінії 102 з метою отримати відповідну допомогу від співробітників поліції.

Таким чином у позивача, яка викликала поліцію, станом на момент здійснення виклику, були всі підстави вважати, що її матері загрожує реальна небезпека життю та здоров`ю.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення, при винесені рішення про накладення адміністративного стягнення не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Суд вважає, що винесення вищевказаного рішення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 992 гривень 40 копійок.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 1 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управлінняпатрульної поліціїв Миколаївськійобласті про визнанняпротиправною іскасування постанови задовольнити.

Визнати протиправноюта скасуватипостановусерії ГАБ №623467 від 18.08.2022 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження всправі проадміністративне правопорушеннявідносноОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП закрити.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань Департаментупатрульної поліції(м.Київ,вул.Федора Ернста,3,код ЄДРПОУ40108646)на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Повний текст рішення складено 20.09.2022 року.

Суддя Г.С. Костюченко