№ 10628521, 02.10.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2007 р.Справа № 3/35-07-2569

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Поліщук Л.В., Тофана В.М.

при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 21.08.2007р.

від позивача не з’явився

від відповідача Сердюченко Т.І. за довіреністю від 20.08.2007р.

за участю представників сторін у судовому засіданні 02.10.2007р.

від позивача Гребенников О.С. - директор

від відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Ізмаїлснабсервіс”

на рішення господарського суду Одеської області від 07 червня 2007 року

у справі №3/35-07-2569

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-С”

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Ізмаїлснабсервіс”

про стягнення 17196,96 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „Стандарт-С” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ „Ізмаїлснабсервіс” 19443,34 грн., в тому числі основний борг в сумі 10321,38 грн. за поставлене згідно договору від 19.05.2004р. №19-1/05-04 вугілля, пеня в сумі 5072,31 грн., що нарахована за прострочення оплати вугілля; 3% річних в сумі 850,03 грн. та збитки від інфляції в сумі 3199,62 грн., що нараховані у відповідності до вимог ст.625 ЦК України.

          У заяві від 17.04.2007р. за вх.№8658 позивач доповнив позовні вимоги і просив суд, окрім заявленої до стягнення у позові суми, стягнути з відповідача також і витрати позивача на інформаційно-консультативні послуги в сумі 2475 грн.

          Також в процесі розгляду справи позивач двічі уточнював свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу, оскільки відповідач частково сплачував свою заборгованість, та в заяві від 07.06.2007р. за вх.№13036 позовні вимоги викладені позивачем в остаточній редакції, а саме, позивач просив суд стягнути з відповідача 17196, 96 грн., в тому числі 5600 грн. –основний борг, 5072,31 грн. - пеня, 850,03 грн. –3% річних, 3199,62 грн. –збитки від інфляції, 2475 грн. - витрати на інформаційно-консультаційні послуги.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 07 червня 2007 року у справі №3/35-07-2569 (суддя Д’яченко Т.Г.) позов ТОВ „Стандарт-С” задоволений частково. З ВАТ „Ізмаїлснабсервіс” на користь ТОВ „Стандарт-С” стягнуто заборгованість в сумі 5600 грн., 3% річних в сумі 850,03 грн., індекс інфляції у розмірі 3199,08 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 143,88 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 87, 32 грн., послуги адвоката у розмірі 1831,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, оскільки підписання позивачем і відповідачем актів приймання –передачі, визнання обома сторонами порядку поставки продукції, є такими конклюдентними діями, направленими на взаємну погоджену зміну умов договору, а факт часткової сплати відповідачем за поставлену продукцію підтверджує його усвідомлене волевиявлення, визнання за собою обов’язку за договором. Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, то суд першої інстанції виходив з положень ч.2 ст.625 ЦК України. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності. Щодо задоволення вимог в частині стягнення з відповідача витрат на інформаційно-консультативні послуги, то суд першої інстанції виходив із доведеності факту надання позивачу інформаційно-консультативні послуг адвокатом і оплати цих послуг позивачем та відповідно до вимог ст.ст.44, 49 ГПК України витрати позивача на адвоката поклав на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, збитків від інфляції та витрат на послуги адвоката, з посиланням при цьому на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги фактичні обставини, на які посилався відповідач, а саме, що позивач порушив умови поставки, відвантажив вантаж неналежної якості, невідповідної марки, яка зазначена у виставленому рахунку та залізничній накладній. Телеграмою відповідач викликав позивача на прийом вантажу, але позивач відмовився прийняти участь у прийманні і вантаж перебував на відповідальному зберіганні, оплата здійснювалася відповідачем по факту реалізації вантажу, а тому ніяких штрафних санкцій не повинно нараховувати.

          У судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги викладені в апеляційній скарзі і просив суд скасувати судове рішення в частині стягнення з відповідача 3% річних, збитків від інфляції та витрат на послуги адвоката, з посиланням при цьому на допущену відповідачем помилку в апеляційній скарзі щодо вимог про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені.

          Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний і у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що відповідач прийняв поставлене позивачем вугілля без зауважень та частково здійснив оплату за це вугілля, а посилання відповідача на те, що вугілля неякісне і знаходилося на зберіганні відповідача жодним чином не підтверджені.

          Згідно з розпорядженням голови суду від 16.08.2007р. №86, у зв’язку з черговою відпусткою судді восьмої судової колегії Одеського апеляційного господарського суду Тофана В.М. для розгляду апеляційної скарги у даній справі здійснено заміну судді Тофана В.М. суддею Одеського апеляційного господарського суду Ліпчанською Н.В.

Згідно з розпорядженням голови суду від 01.10.2007р. №118, у зв’язку із щорічною відпусткою судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. та завантаженістю судді Одеського апеляційного господарського суду Ліпчанської Н.В. для розгляду апеляційної скарги у даній справі здійснено заміну суддів Михайлова М.В. і Ліпчанської Н.В. суддями Одеського апеляційного господарського суду Поліщук Л.В. і Тофан В.М.

          Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне:

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 19.05.2004р. між ТОВ ТОВ „Стандарт-С” (продавець, позивач ) та ВАТ „Ізмаїлснабсервіс” (покупець, відповідач) укладений договір №19-1/05-04, предметом якого є зобов’язання позивача передати у власність відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а також зобов’язання відповідача прийняти та оплатити цю продукцію згідно виставлених рахунків по попередньо узгодженим цінам.

За умовами договору, якість продукції повинна відповідати сертифікатам якості, видаваним виробником і показникам якості вказаним у договорі, в зобов’язання позивача входило поставляти продукцію автомобільним або залізничним транспортом на умовах згідно „Інкотермс 2000”. По факту передачі продукції позивач надає відповідачу слідуючи документи: рахунок на відвантажену продукцію; накладну на товар, залізничну накладну на поставлену продукцію; сертифікат якості; податкову накладну.

Згідно п.5 договору, розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок позивача: 30% на протязі двох календарних днів з моменту отримання підтвердження про можливість поставки продукції, 70% по факту відвантаження, підтвердженому позивачем наданою залізничною накладною на товар засобом факсимільного зв’язку.

Згідно п.6.1. договору, поставка продукції здійснюється позивачем на протязі десяти календарних днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

          Також судом першої інстанції встановлений факт поставки відповідачу вугілля (марки „А”, сорту „Ам”(к-т), класу 13-25 згідно посвідчень про якість вугілля відвантаженого споживачам за № 4 та № 6) на загальну суму 39676,93 грн. та факт прийняття відповідачем цього вугілля, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі вугілля від 27.05.2004р. та від 02.06.2004р., підписаними представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками позивача та відповідача.

          Поставлене позивачем вугілля відповідач оплатив частково в сумі 29355,55грн., що підтверджується платіжними дорученнями №178 від 25.05.2004р., №194 від 03.06.2004р., №369 від 10.08.2004р., №191 від 28.05.2004р. Окрім того, в процесі розгляду справи відповідач за платіжними дорученнями №1278 від 13.04.2007р., №1343 від 15.05.2007р. та №1356 від 24.05.2007р. сплатив позивачу ще 4721,38 грн., а отже, сума заборгованості відповідача становить 5600 грн.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ „Стандарт-С” в частині стягнення з відповідача основного боргу, оскільки факт прийняття відповідачем вугілля підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі вугілля, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Водночас з огляду на вимоги ст.256, ч.2 ст.258 ЦК України апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим і правомірним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог ТОВ „Стандарт-С” в частині стягнення з відповідача пені.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ТОВ „Стандарт-С” в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи випливає, що вугілля на загальну суму 39676,93 грн. позивач поставив відповідачу 27.05.2004р. та 02.06.2004р., а згідно з умовами п.5.1. укладеного між сторонами договору, 70% грошових коштів сплачуються відповідачем позивачу по факту поставки вугілля.

Втім, поставлене позивачем вугілля відповідач оплатив частково в сумі 29355,55грн. і на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість відповідач становила 10321,38 грн., а відтак, відповідач прострочив виконання свого грошового зобов’язання щодо розрахунку з позивачем.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком, 3% річних за 1002 дні прострочення становить 850,03 грн., а збитки від інфляції –3199,62 грн.

Отже, виходячи із встановлених обставин справи, а також вимог ч.2 ст.625 ЦК України, позовні вимоги ТОВ „Стандарт-С” в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних вмотивовано задоволені судом першої інстанції.

Доводи відповідача про порушення позивачем умов поставки, про відвантаження ним вугілля неналежної якості та неналежної марки, а також про те, що вугілля знаходилося на відповідальному зберіганні відповідача не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки, по-перше, такі доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи посвідченнями про якість вугілля від 26.05.2004р. та від 31.05.2004р. та актами приймання - передачі вугілля від 27.05.2004р. та від 02.06.2004р., які підписані відповідачем без зауважень. По - друге, всупереч вимог ст.ст.33,34 ГПК України, доказів, що підтверджують доводи відповідача, останній не надав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача послуг адвоката в сумі 1831,50 грн., апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, до позовних вимог ТОВ „Стандарт-С” входили і вимоги про стягнення з відповідача витрат на інформаційно-консультаційні послуги в сумі 2475 грн., які підтверджуються договором на інформаційно-консультативне обслуговування господарської діяльності від 02.03.2007р. №02/03-07, що укладений між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Харченко В.А. (Виконавець); актом прийому-передачі виконаних робіт і узгодження ціни від 05.04.2007р., згідно з яким, Фізичною особою-підприємцем Харченко В.А. виконані роботи з консультування по питанням позовного провадження у взаємовідносинах з відповідачем на суму 2475 грн.; квитанцією від 05.04.2007р. №14 про оплату позивачем наданих послуг; свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця Харченко В.А. від 21.07.2005р.

Задовольняючі такі вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що інформаційно-консультативні послуги надані позивачу адвокатом і в силу вимог ст.ст.44,49 ГПК України витрати на послуги адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, в силу вимог ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначають у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Оскільки свідоцтво про право Харченко В.А. займатися адвокатською діяльністю у матеріалах справи відсутнє, а також не надане позивачем і до суду апеляційної інстанції на вимогу останнього, то висновок суду першої інстанції про надання позивачу послуг саме адвокатом не відповідає обставинам справи, що в силу вимог п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ВАТ „Ізмаїлснабсервіс” частково задовольняється апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Ізмаїлснабсервіс” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 07 червня 2007 року у справі №3/35-07-2569 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-С” задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ізмаїлснабсервіс” (68670, с. Саф’яни, вул. Зелена,34 Одеської області Ізмаїльського р-ну, р/рахунок 26006312201 у ФАБ „Південний” м. Ізмаїл, МФО 328890, ЄДРПОУ 05409461, ІПН 054094615157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-С” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева,60, р/рахунок 260009221980 в АБ „УкрБізнесБанк” м. Донецьк, МФО 334969, ЄДРПОУ 32924558, ІПН 329245505661) заборгованість в сумі 5600 грн., 3% річних в розмірі 850 грн. 03 коп., індекс інфляції в сумі 3199 грн. 08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 143 грн. 71 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 87 грн. 21 коп.

В іншій частині позову відмовити.”

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.О. Журавльов

Судді Л.В. Поліщук В.М. Тофан