№ 10628362, 10.07.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р.Справа № 31/94-07-1490

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 19.06.2007р.:

від позивача Біленький В.І. за довіреністю від 08.04.2005р. №72

від відповідача Кірічек С.В. за довіреністю від 13.11.2006р. №430

за участю представників сторін у судовому засіданні 10.07.2007р.:

від позивача Коноваленко В.Г. за довіреністю від 01.12.2005р. №7777

від відповідача Кіташевський Д.А. за довіреністю від 13.11.2006р. №429

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ШСУ №1”

на рішення господарського суду Одеської області від 03 квітня 2007 року

у справі №31/94-07-1490

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ШСУ №1”

до відповідача Державного підприємства Одеська залізниця в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень

про стягнення 188496 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „ШСУ№1” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП „Одеська залізниця” в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень завданої шкоди в розмірі 188496 грн.           

          Рішенням господарського суду Одеської області від 03 квітня 2007 року у справі №31/94-07-1490 (суддя Лєсогоров В.М.) ТОВ „ШСУ№1” відмовлено у задоволені позовних вимог, з огляду на те, що докази завдання матеріальної шкоди під’їзній колії під час її незаконного використання відповідачем відсутні, а так як позовні вимоги ТОВ „ШСУ№1” ґрунтуються на тому, що відповідач під час незаконного використання під’їзної залізничної колії спричинив цій колії матеріальну шкоду, то й підстави для задоволення цього позову відсутні.

          Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної оцінки доказам, які є справі.

          Так, за доводами позивача, ТОВ „ШСУ№1” обґрунтовує збитки –упущену вигоду порушенням зобов’язань по договору подачі та забирання вагонів від 14.04.2004р. (ст.623 ЦК України), а тому не має потреби доказувати завдання матеріальної шкоди під’їзній залізничній колії, а тому обґрунтування судом майнової шкоди нормами ст.1166 ЦК України є незаконним, бо позивачем не одержано доходи, які можна б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

          У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, з посиланням при цьому на безпідставність, викладених в ній доводів, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на його обґрунтованість і правомірність.

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засідання оголошувалася перерва до 10.07.2007р.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ „ШСУ№1” ґрунтуються на тому, що відповідач під час незаконного використання під’їзної залізничної колії спричинив цій колії матеріальну шкоду, однак доказів з цього приводу у справі не має.

Між тим, із матеріалів справи виплаває, що ТОВ „ШСУ №1” звернулось до ДП „Одеська залізниця” в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень з позовом про відшкодування збитків, в якому заявлені вимоги стягнути з відповідача 188496 грн. завданої шкоди.

При цьому, із змісту позовної заяви ТОВ „ШСУ №1” випливає, що останнім неоднозначно визначений як предмет позову, а саме: або відшкодування збитків, або стягнення шкоди, так і підстава позову, а саме: або завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, або завдання шкоди майну позивача (залізничній під’їзній колії).

Втім, в процесі розгляду справи позивач не змінював і не уточнював ані предмет, ані підставу позовних вимог, а господарський суд вимог щодо уточнення предмету або підстав позову до позивача не зазначав, а навпаки, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ „ШСУ№1” ґрунтуються на тому, що відповідач під час незаконного використання під’їзної залізничної колії спричинив цій колії матеріальну шкоду, а докази спричинення шкоди майну позивача відсутні.

Разом з тим, за доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі та доводами представника останнього у судовому засіданні, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів, які завдані позивачу внаслідок неправомірного використання відповідачем залізничної під’їзної колії, власником якої є позивач.

В силу вимог п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічні спосіб захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання передбачений і вимогами ч.2 ст.20 ГК України, а саме, відшкодування збитків.

Виходячи з того, що позивачем неоднозначно визначений як предмет так і підстава позову, а в силу вимог ч.3 ст.4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також враховуючи, що зміст ст.22 ЦК України дає підстави вважати, що збитки є лише складовою частиною широкого поняття „шкода”, апеляційний господарський суд вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позов ТОВ „ШСУ№1” ґрунтуються на спричиненні шкоди залізничній колії позивача.

Дане підтверджується також встановленими обставинами справи.

Так, із матеріалів справи випливає, що 31.03.2004р. за укладеним з приватним підприємцем Кошелевим В.А. (продавець) договором купівлі-продажу №2, позивач (покупець) набув право власності на під’їзну колію довжиною 3,63 км від станції Тернівка Одеської залізниці до рампи КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”. Станом на 01.04.2004р. на вказану під’їзну колію оформлений технічний паспорт.

14.04.2004р. між позивачем та Херсонською дирекцією залізничних перевезень укладений договір про подачу та забирання вагонів ТОВ „ШСУ №1”, умовами якого передбачено здійснення подачі, розставлення на місця навантаження і забирання вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції Тернівка–Миколаївська Одеської залізниці через стрілку №2 і обслуговується локомотивом залізниці.

Строк дії цього договору встановлений сторонами до 13.04.2009р.

Умовами п.5 цього договору встановлено, що вагони на під’їзну колію подаються після повідомлення, яке передається ст. Баловне по телефону за 2 години до подачі із записом в книзі повідомлень.

Умов щодо використання відповідачем цієї колії на свій розсуд без дозволу позивача цей договір не містить.

Згідно доводів позивача, які представник відповідача не заперечував, з моменту укладання зазначеного договору, позивач не надавав повідомлень на подачу і забирання вагонів, тобто, відповідач не надавав позивачу послуги щодо подачі та забирання вагонів згідно укладеного між сторонами договору від 14.04.2004р. Навпаки, такі послуги з подачі та забирання вагонів надавалися відповідачем КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом останнього від 12.07.2005р. №369. При цьому, такі послуги відповідач надавав КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” на підставі укладеного між сторонами договору про подачу та забирання вагонів від 16.02.2004р., умовами якого передбачено надання послуг з подачі та забирання вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції Тернівка –Миколаївська Одеської залізниці через стрілку №2 і обслуговується локомотивом залізниці.

Таким чином матеріалами справи встановлено, що з 14.04.2004р. відповідач надавав послуги щодо подачі та забирання вагонів з під’їзної колії, власником якої є позивач, іншому контрагенту - КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”, тобто користувався під’їзною колією, власником якої є позивач без дозволу останнього, а неодноразові вимоги позивача щодо припинення надання послуг з подачі та забирання вагонів (листи від 12.11.2004р. №02, від 18.11.2004р. №75, від 28.12.2004р. №254) залишені відповідачем без відповіді.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України „Про залізничний транспорт”, відносини підприємства залізничного транспорту з власниками залізничних під’їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Вимогами ст.71 Статуту залізниць України також передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок ї умови експлуатації залізничних під’їзних колій, визначаються договором. При цьому, в силу вимог ст.71 Статуту залізниць України та п.2.1. Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096, порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під’їзній колії встановлюється або договором на експлуатацію залізничної під’їзної колії (укладається між залізницею і власником під’їзних колій у разі обслуговування під’їзної колії власним або орендованим локомотивом), або договором про подачу та забирання вагонів (укладається між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під’їзних колій або окремих вантажних фронтів.

Більш того, в силу вимог ст.73 Статуту залізниць України, порядок обслуговування контрагентів –підприємств, що мають у межах залізничної під’їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під’їзна колія.

Втім, як встановлено апеляційним господарським судом, позивач (власник під’їзної колії) з КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” (контрагент) відповідного договору не укладав, а навпаки, такий договір укладений між відповідачем (залізниця) і КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”.

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що укладення відповідачем договору про подачу та забирання вагонів з КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” і надання останньому на підставі цього договору відповідних послуг на під’їзній колії, власником якої є позивач, здійснювалося відповідачем з порушенням правил здійснення господарської діяльності.

Більш того, у матеріалах справи наявне рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005р., яким вирішено справу №1/161-05-4013 за позовом ТОВ „ШСУ № 1” до ДП „Одеська залізниця” про усунення перешкод у здійсненні права власності та за позовом 3-ї особи з самостійними вимогами АТЗТ УРБП „Шлях” до ТОВ „ШСУ № 1” про усунення перешкод у здійсненні права власності. Цим рішенням позов ТОВ „ШСУ № 1” задоволений і зобов’язано ДП „Одеська залізниця” усунути перешкоди у здісненні права користування та розпорядження ТОВ „ШСУ № 1” своїм майном шляхом заборони вчиняти подачу та збирання вагонів по під’їзній залізничній колії від станції Тернівка до рампи КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”. Зазначене судове рішення і постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. залишені без змін залишені без змін постановою ВГСУ від 29.05.2007р., а отже, у встановленому законом порядку набрало законної сили. При цьому, цим судовим рішенням встановлено, що відповідач незаконно здійснює подачу вагонів для КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” на під’їзну залізничну колію яка належить ТОВ „ШСУ № 1” починаючи з 01.04.2004 року і до 24.10.2005 року, а в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, доведеним є також і факт того, що подача вагонів для КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” на під’їзну залізничну колію яка належить ТОВ „ШСУ № 1” починаючи з 01.04.2004 року і до 24.10.2005 року здійснювалася відповідачем незаконно.

В силу вимог ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Положення цієї статті ЦК України кореспондується з положеннями ч.1 ст.224 ГК України, згідно з якою, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Вимогами ч.2 ст.224 ГК України, яка кореспондується з вимогами ч.2 ст.22 ЦК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з розрахунком позивача, збитки розраховуються останнім за період з 14.04.2004р. по 10.07.2005р., виходячи з орендної плати, яку позивач міг би одержувати при укладенні договору оренди залізничної під”їзної колії з КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”. Такий договір в свій час був укладений з КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” попереднім власником залізничної під’їзної колії Коноваленко В.Г. (договір оренди від 14.11.2001р. №1). Наявне у матеріалах справи рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2004р. у справі №1/57, яким частково задоволений первісний позов Приватного підприємця Коноваленко В.Г. до КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” про стягнення боргу по договору оренди від 14.11.2001р. №1 свідчить, що орендна плата по цьому договору становила 10472,17 грн. в місяць без ПДВ, що з ПДВ становить 12566,40 грн. в місяць, а за період з 14.04.2004р. по 10.07.2005р. - 188496 грн.

Таким чином, порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності та незаконне використання залізничної під’їзної колії, власником якої є позивач завдало позивачу збитків в розмірі 188496 грн.

В силу вимог як цивільного, так і господарського законодавства, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, відповідач з порушенням правил здійснення господарської діяльності та незаконно здійснював подачу вагонів для КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв” на під’їзну залізничну колію, яка належить позивачу, що завдало останньому збитків, у вигляді неодержаного доходу (орендна плата за користування залізничною під’їзною колією). Саме із-зі порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності позивач не отримав доходів від орендної плати за користування залізничною під’їзною колією. Відсутність вини у спричиненні позивачу збитків відповідач суду не довів.

Такі обставини свідчать про доведеність і обґрунтованість позовних вимог ТОВ „ШСУ№1”, а тому, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для його скасування і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача про відсутність доказів використання залізницею під’їзної колії позивача не заслуговують на увагу, оскільки факт використання цієї колії відповідачем підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005р. у справі №1/161-05-4013.

В силу вимог ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ШСУ№1” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 03 квітня 2007 року у справі №31/94-07-1490 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ШСУ№1” задовольнити.

Стягнути з ДП „Одеська залізниця” в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень (65012, м. Одеса, вул. Пантейлемонівська,19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ШСУ№1” (94005, м. Стаханов Луганської області, вул. Достоєвського,16-б, код ЄДРПОУ 00181622, п/р 26001000251051 в ЛФ „Приватбанк” м. Луганськ, МФО 304795) збитки в розмірі 188496 (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста дев’яносто шість) грн., державне мито в сумі 2827,44 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 44 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.О. Журавльов Судді В.М. Тофан М.В. Михайлов