Решение № 10627666, 08.07.2010, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 липня 2010 року справа № 5020-1/081 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф’єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

(бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01030)

до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

(вул. Балаклавська, буд. 9, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 532,81 грн., у тому числі 401,21 грн. основного боргу, 56,78 грн. пені, 54,62 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 20,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Михайлюк Ю.В., довіреність № 303 від 23.09.2009;

від відповідача –Рузаєва О.С., довіреність № 1432/9479 від 31.12.2009.

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі про стягнення 2047,21 грн., у тому числі 1892,87 грн. основного боргу, 79,52 грн. пені, 54,62 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 20,20 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2010 провадження у справі в частині вимог про стягнення 1491,66 грн. основного боргу та 22,74 грн. пені припинено на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача решту позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому відповідач визнав наявність основного боргу та просив суд в частині вимог про стягнення пні, індексу інфляції та 3% річних у позові відмовити.

Проте, представником відповідача у судовому засіданні вказано на те, що розрахунки сум пені, індексу інфляції та 3% річних здійснені позивачем вірно.

Також, представником відповідача надано суду акт звірки розрахунків, в якому суму основного боргу у розмірі 1892,87 станом на 31.05.2010 відповідачем визнано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

                    ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 між сторонами був укладений договір № 2952 про надання послуг зв’язку, за умовами якого підприємство зв’язку (позивач) зобов’язувалось забезпечити споживача (відповідача) безперебійним та якісним наданням послуг телефонного зв’язку.

У пункті 7.1. цього договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дні підписання і діє п’ять років.

У відповідності з п.п. 3.2.8. договору, споживач зобов’язувався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно з п. 4.1. договору послуги, які надаються підприємством зв’язка оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Споживач зобов’язувався сплачувати послуги електрозв’язку за спільно погодженою умовою оплати –кредитом за рахунками (п. 4.2. договору).

За умовами п. 4.5. договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку з кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач, одержавши послуги зв’язку, свої зобов’язання щодо їх оплати у повному обсязі не виконав.

Внаслідок несплати відповідачем виниклої заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати за надані йому позивачем послуги.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що одержання відповідачем послуг зв’язку за період з серпня 2009 року по квітень 2010 року та наявність заборгованості перед позивачем за ці послуги, підтверджено ним в акті звірки взаємних розрахунків. Ці дії згідно зі статтями 11, 901, 903 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за надані позивачем послуги у повному обсязі.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 401,21 грн. доведеною та обґрунтованою.

В силу частини другої статті20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 36 Закону України “Про телекомунікації” передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, який настає після розрахункового періоду), споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 79,52 грн. /а.с. 9/.

Проте, як вже зазначалось, ухвалою суду від 07.07.2010 провадження у справі в частині стягнення 22,74 грн. пені припинено на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного решта суми пені склала 56,78 грн.

Представником відповідача вказано, що розрахунок пені здійснений вірно, судом вказаний розрахунок перевірено, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 54,62 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 20,20 грн. суд також визнає такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Оскільки питання щодо розподілу судових витрат, сплачених позивачем за вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1491,66 грн. та пені в сумі 22,74 грн., в частині яких провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України, у відповідній ухвалі суду не вирішувалось ці витрати також покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, буд. 9, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 23895637) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 21560766, р/р 2600613647 у Кримській Республіканській дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) 532,81 грн. (п’ятсот тридцять дві грн. 81 коп.), у тому числі 401,21 грн. основного боргу, 56,78 грн. пені, 54,62 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 20,20 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     В.В. Алсуф’єв

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 08.07.2010.