Постановление суда № 106239240, 14.09.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/353/19

номер провадження 2/631/27/22

У Х В А Л А

п р о з а к р и т т я п р о в а д ж е н н я у с п р а в і

14 вересня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/353/19 (провадження № 2/631/27/22) за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про встановлення факту залучення та безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, безпосереднього перебування у районах антитерористичної ситуації у період її проведення»,-

в с т а н о в и в:

В провадженнісуду знаходитьсяцивільна справаз єдинимунікальним №631/353/19(провадження№ 2/631/27/22)за позовом ОСОБА_1 до УПтСЗН Нововодолазької РДА Харківської області «Про встановлення факту залучення та безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, безпосереднього перебування у районах антитерористичної ситуації у період її проведення».

Зі змісту прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що він просить суд для визначення його статусу учасника війни встановити факт його залучення та безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, його безпосереднього перебування у районах антитерористичної операції у період її проведення (а. с. 1 2).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 10.01.2022 року, ОСОБА_1 роз`яснено його право звернутися до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним та наслідки його бездіяльності з цього приводу (а. с. 24 31).

Проте позивач із відповідним клопотанням не звернувся, а тому суд вважає саме УПтСЗН Нововодолазької РДА Харківської області за відповідача у цій справі.

10.01.2022 року судом отримано інформацію про фізичну смерть ОСОБА_1 12.12.2021 року (а. с. 142).

Чинне цивільне процесуальне законодавство у пункті 1 частини 1 статті 251 та у пункт 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, та закрити - якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відтак, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її обставини та фактичні данні, що мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що провадження у справі з єдиним унікальним № 631/353/19 (провадження № 2/631/27/22) за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про встановленняфакту залученнята безпосередньоїучасті узабезпеченні проведенняантитерористичної операції,безпосереднього перебуванняу районахантитерористичної ситуаціїу періодїї проведення» слід закрити з огляду на таке.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебуває на розгляді належного та повноважного суду.

Статтею 8 та частинами 1 і 2 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд та розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

За правилом частини 2 статті 258 цивільного процесуального кодифікованого закону України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частиною 1 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 48 цього ж кодексу сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем або відповідачем може бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зприписом частини1,2та 4статті 25Цивільного кодексуУкраїни здатністьмати цивільніправа таобов`язки (цивільнуправоздатність)мають усіфізичні особи. Цивільнаправоздатність фізичноїособи виникаєу моментїї народження та припиняється у момент її смерті.

Також положеннями частини 1 статті 47 цивільного процесуального кодифікованого закону України обумовлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Отже, стороною у справі, зокрема позивачем, може бути лише та фізична особа, яка має цивільну процесуальну правосуб`єктність, що припиняється у момент смерті останньої.

Відповідно до актового запису про смерть № 26210 від 14.12.2021 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який надійшов до суду за вхідним № 1376/22-вх від 02.06.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 57 років у місті Харкові (а. с. 150).

З огляду на таке, з часу своєї смерті позивач ОСОБА_1 втратив цивільну правосуб`єктність.

Проте, частиною 1 статті 55 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Одночасно із цим, пункт 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України мовить про те, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Вирішуючи питання, чи допускають спірні правовідносини правонаступництва, суд ураховує таке.

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами статей 1216 та 1217 цивільного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а згідно із змістом частини 1 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 цього кодексу).

Як констатують норми права, які містяться у статті 1233, частині 1 статті 1235 та частинах 1 і 2 статті 1236 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, яким заповідач призначає спадкоємця (одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин) та охоплює права та обов`язки, що йому належать на момент складення заповіту, а також ті права і обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. При цьому заповіт може бути складений щодо усієї спадщини або її частини.

Частинами 1, 2 та 5 статті 1268 цивільного кодифікованого акту України визначено, що спадкоємиць за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту частини 1 статті 1270 вказаного нормативно-правового акту убачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємиць, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частини 1 і 2 статті 1269 цивільного процесуального кодифікованого закону України).

Спадкоємиць який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність якого не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини 1 і 3 статті 1296 Цивільного кодексу України).

Оскільки на цей час визначений чинним цивільним законодавством шестимісячний строк сплинув, тому наявні підстави задля вирішення питання щодо закриття провадження у справі або щодо залучення до участі у справі правонаступника померлого позивача.

Вирішуючи вказане нагальне питання, суд ураховує, що предметом позову у цій справі є захист соціальних прав померлого ОСОБА_1 , шляхом встановлення факту його залучення та безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, безпосереднього перебування у районах антитерористичної ситуації у період її проведення (а. с. 2).

Чинним цивільним процесуальним законодавством передбачена можливість встановлення юридичних фактів у судовому порядку тільки у випадках, якщо таке встановлення не віднесено до повноважень будь-якого іншого органу нашої держави, тобто за умови не встановлення такого факту у позасудовому порядку.

Справи про встановлення фактів залучення та безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, безпосереднього перебування у районах антитерористичної ситуації у період її проведення не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

До такого висновку у своїй правозастосовній практиці дійшов Верховний Суд, який як найвищій суд у системі судоустрою України, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: у постанові Великої Палати Верховного суду, прийнятій 03.07.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 233/2929/17 (провадження № 12-284цс19).

Статтею 129 Основного Закону нашої Держави визначені основні засади судочинства, однією з яких, згідно із пунктом 3 частини 2 вказаної норми права, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Аналогічні за своїм правовим змістом норми містяться й у частинах 1 і 3 статті 12, а також частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

При цьому, у відповідності до змісту частини 6 статті 81 наведеного вище процесуального кодифікованого закону, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, нормативно закріплений принцип змагальності сторін полягає у прояві змагальної ініціативи та активних дій усіх осіб, які беруть участь у справі. Саме цей принцип забезпечує повноту дослідження судом обставин кожної судової справи.

Також, з огляду на зміст частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відтак, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, прямо передбачених законом.

Крім того, як обумовлено пунктом 2 частини 1 статті 43 та частиною 1 статті 49 цивільного процесуального кодифікованого закону України учасники справи, зокрема, сторони у цивільній справі, користуються рівними процесуальними правами щодо подання доказів, участі у їх дослідженні та у доведеності перед судом їх переконливості.

Вони зобов`язані самостійно визначити коло фактів, на які слід посилатись як на підставу своїх вимог чи заперечень, а також доказів, що містять інформацію про предмет доказування у справі, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Проте, як роз`яснює частина 2 статті 78 вказаного кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, вступ у справу правонаступника з боку сторони позивача є його правом, а не обов`язком. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може не бажати надалі підтримувати позовні вимоги померлого спадкодавця, й мати намір вирішити наявний спір у інший, поза судовий спосіб, або взагалі відмовитись від захисту не визнаних, оспорюваних, чи порушених прав померлої особи.

Саме така ситуація наявна у цьому провадженні.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.12.1995 року у справі «Белле проти Франції» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім того, відповідно до усталеної практики зазначеного вище міжнародного суду, зокрема, рішення від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», сформульовано правило, згідно з яким, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим обмеженням, так як воно за своєю природою потребує державного регулювання з боку Держави-учасниці, яка користується у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відтак, процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

Пункт 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За загальним правилом у позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права та обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих чи інших причин переходять до особи, яка не брала участь у цьому процесі.

Тобто, виходячи з наведеного, матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, так як останнє передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.

При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Правовідносини, що склались між сторонами у справі не допускають правонаступництво й, ураховуючи, що правонаступник (правонаступники) позивача або його (їх) представник (представники) із відповідною заявою щодо їх залучення до участі у справі не звернулись, належних доказів правонаступництва не надали, з огляду на імперативний припис процесуального закону суд позбавлений можливості з`ясовувати певною мірою на цей час їх коло та наявність факту прийняття спадщини після померлого ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне провадження у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/353/19 (провадження № 2/631/27/22) за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про встановлення факту залучення та безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, безпосереднього перебування у районах антитерористичної ситуації у період її проведення» закрити.

Приходячи до такого, суд бере до уваги правову позицію викладену у пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 19.06.2001 року у справі «Круз проти Польщі», де суд вказав, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 рок, у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010 року, у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 року та у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року; статтям 9, 125, 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 8, 15, 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтями 11, 25, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261 1265, 1233, 1235, 1236, 1268 - 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; постановою Великої Палати Верховного суду, прийнятою 03.07.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 233/2929/17 (провадження № 12-284цс19); а також статтями 1 5, 7, 12, 13, 18, 42, 43, 47, 48, 49, 55, 76 82, 89, 213, 254, пунктом 7 частини 1 статті 255, частиною 2 статті 256, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 261, частинами 5 та 11 статті 272, статтею 279, частиною 2 статті 352, пунктом 15 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

Провадження у справі з єдиним унікальним № 631/353/19 (провадження № 2/631/27/22) за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про встановленняфакту залученнята безпосередньоїучасті узабезпеченні проведенняантитерористичної операції,безпосереднього перебуванняу районахантитерористичної ситуаціїу періодїї проведення» закрити.

Роз`яснити стороні позивача, що у зв`язку із закриттям провадження у цій справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, проте спадкоємці померлого ОСОБА_1 не позбавлені права звернутись до суду із цим позовом у разі оформлення спадкових прав у передбачений чинним законодавством спосіб.

Копію цієї ухвали негайно надіслати усім учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко