Постановление № 10618927, 29.07.2010, Днепропетровский апелляционный хозяйственный суд

Дата принятия
29.07.2010
Номер дела
8/44-10
Номер документа
10618927
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2010 року Справа № 8/44-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.–доповідача;

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 15.07.2010 року:

від позивача: Ягупа О.І., представник, довіреність № б/н від 15.03.10;

від відповідача: Поуха Д.А., представник, довіреність №77 від 08.12.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 р. по справі № 8/44-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "ІРТ", м.Дніпропетровськ

до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

про визнання договору оренди від 29.09.2006 року нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2655-ОД таким, що пролонгований на новий термін до 29.05.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "ІРТ", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ про визнання договору оренди від 29.09.2006 року нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2655-ОД таким, що пролонгований на новий термін до 29.05.2010 року.

08.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "ІРТ" подало до господарського суду Дніпропетровської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило визнати договір оренди від 29.09.2006 року нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2655-ОД, укладеним на строк п'ять років та таким, що діє до 29.09.2011 року.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 р. по справі № 8/44-10 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено у повному обсязі: визнано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2655-ОД від 29.09.06 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "ІРТ" укладеним на строк п'ять років та таким, що діє до 29.09.11 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 р. по справі № 8/44-10 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначає, що в межах встановленого строку, регіональне відділення листом від 08.07.2009 № 19-03-05771 повідомило позивача про закінчення терміну дії договору оренди, але судом першої інстанції не було прийнято до уваги в якості доказу направлення цього листа. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в період з 29.06.2009 року по 29.07.2009 року будь-яких повідомлень від орендодавця про намір припинити дію договору оренди на адресу позивача не надходило. Вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області законним та обґрунтованим.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 15.07.2010 року.

15.07.2010 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

          Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області –орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "ІРТ" –орендар був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2655-ОД, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –приміщення адміністративного будинку, площею 693 кв. м., що розташоване по вул. Челюскіна, 1 в місті Дніпропетровську, та знаходиться на балансі Управління Державного казначейства України Дніпропетровської області.

Пунктом 10.1 договору визначено що договір діє з 29 вересня 2006 року до 29 серпня 2007 року включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

14 березня 2007 року та 02 лютого 2009 року додатковими угодами до договору оренду були внесені зміни до умов вказаного договору.

В пункті 10.1 договору після слів “узгодження балансоутримувача” добавлені слова “та органу управління”.

З урахуванням вимог ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відсутності заперечень наймодавця про припинення дії договору, термін договору продовжився до 29.06.2009 року.

Відповідач зазначав, що листом від 08.07.2009 року №19-03-05771 повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору.

На підтвердження направлення вказаного листа, відповідач надав ксерокопію фіскального чеку, який свідчить про направлення 20.07.2009 року рекомендованого листа на адресу телерадіокомпанії "1Р".

Але наведений фіскальний чек не може бути доказом направлення листа №19-03-05771 з огляду на те, що вказаний лист датований 08.07.2009 року, а за фіскальним чеком рекомендований лист направлений 20.07.2009 року.

Найменування адресату за листом від 08.07.2009 року та за фіскальним чеком від 20.07.2009 року не співпадають.

Крім того, з повідомлення Дніпропетровської дирекції поштамту ЦПЗ №1 вищезазначений рекомендований лист повернуто на зворотню адресу Фонду державного майна 23.07.2009 року.

За таких обставин, термін дії договору оренди №1202-2655-ОД продовжився до 29.05.2010 року.

30.12.2009 року набрав чинності Закон України №1759-VI від 15.12.2009 року “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”, яким, поміж іншим, внесені зміни до Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, частиною першою статті 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” унормовано, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п’ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Статтею 5 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб’єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п’яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

З огляду на приписи ч.7 ст. 63 Господарського кодексу України та Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва –позивача, що знаходиться в матеріалах справи, позивач є суб’єктом малого підприємництва.

Листом від 01.04.2010 року №70 орендар підтвердив свою згоду на продовження договору оренди нерухомого майна №12/02-2655-ОД від 29.09.2006 року на строк п’ять років з дня укладення договору.

З урахуванням вищенаведених вимог законодавства, термін договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2655-ОД продовжений до 29.09.2011 року.

Але, розглядаючи справу, суд першої інстанції не прийняв до уваги наступні положення норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист, яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У поданій позовній заяві позивач, з урахуванням уточнення до неї, просив суд визнати договір оренди від 29.09.2006 року нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2655-ОД, укладеним на строк п’ять років та таким, що діє до 29 вересня 2011 року.

Отже, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту.

Разом з тим, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних інтересів учасників господарських правовідносин, і, як наслідок, ухвалене рішення про задоволення такої вимоги не поновлює порушеного права.

Вимога про визнання договору таким, що діє до 29.09.2011 року, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні.

Факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.          

Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Враховуючи, що позивачем не передано на вирішення господарського суду спору про право, суд першої інстанції помилково порушив провадження у справі, яке підлягало припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.80,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 р. по справі № 8/44-10 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "ІРТ", м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 32694293) з державного бюджету державне мито в сумі 85 грн., сплачене за платіжним дорученням № 24 від 22.01.2010 року та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, сплачених за платіжним дорученням № 25 від 22.01.2010 року.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати довідки.

Головуючий суддя Л. О. Лотоцька

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С.Євстигнеєв

Предыдущий документ : 10618879
Следующий документ : 10618935