Приговор № 106173012, 01.09.2022, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.09.2022 ЄУН 389/2884/20

Провадження №1-кп/389/314/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді- Ябчик Н.М., за участю: секретаря судового засідання - Данильчук Л.В., прокурора - Комуняра Д.С., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника - Банах І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120160001194 від 22.08.2020 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Терешковці Горохівського району Волинської області, громадянина України, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, із середньою спеціальною освітою, утриманці відсутні, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

26.03.2019 року Новомиргородським районним судом за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу 850 грн., ухвалою від 15.08.2019 року, призначене прокарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, змінено на громадські роботи -50 годин;

15.08.2019 вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області за ч.2 ст.125 КК України, до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за наступних обставин.

22.08.2020 приблизно о 10.00 год. ОСОБА_1 перебуваючи на алеї напроти магазину «Кодак», розташованого за адресою: вул.Привокзальна, 5, м.Знам`янка Кіровоградської області, побачив на шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок з хрестиком.

У ОСОБА_1 раптово виник умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, а саме на відкрите викрадення, належного ОСОБА_2 золотого ланцюжку з підвіскою у формі хрестика.

Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, ОСОБА_1 , підійшовши до ОСОБА_2 , який в цей час сидів на лавці на алеї напроти магазину «Кодак», розташованого вул.Привокзальна, 5, м.Знам`янка Кіровоградської області, шляхом ривка рукою з шиї ОСОБА_2 відкрито повторно викрав належні останньому золотий ланцюжок 585 проби вагою 3,45 грами вартістю 15263,09 грн. з підвіскою у формі хрестика 585 проби вагою 3,45 грами вартістю 4607,92 грн.

Після цього, ОСОБА_1 , з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 19871,01 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними та протиправними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав повністю і пояснив суду, що він 22.08.2020 приблизно о 10.00 год. знаходився на алеї напроти магазину «Кодак» по вул.Привокзальна в м.Знам`янка Кіровоградської області, та побачив на шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок з хрестиком. Підійшовши до останнього, шляхом ривка рукою з його шиї зірвав золотий ланцюжок з підвіскою у формі хрестика. Після цього, з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд. У вчиненому щиро кається, просить вибачення у потерпілого, просить суд суворо його не карати.

Захисник обвинуваченого просив застосувати до ОСОБА_1 положення ст.75 ст. 69 КК України, оскільки останній вину визнав, кається у скоєному та хворіє.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті та кваліфікацію своїх дій, крім того, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, обвинувачений, його захисник .

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України, а також роз`ясненнями, викладеними у п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, мотив та мету вчинення злочину, дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, а також висновок досудової доповіді, відповідно до якої застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Відповідно до вимог ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений під час його допиту у судовому засіданні повністю визнав свою провину у скоєному.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, а саме: ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують його покарання, відсутності претензій з боку потерпілого та який не наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, та не вбачає можливості застосування до обвинуваченого положення ст.75 КК України.

Беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, за яке засуджується обвинувачений, вчинене ним після постановлення вироку Новомиргородського районного суду від 15.08.2019, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.125 КК України у виді 150 (ста п`ятидесяти) годин громадських робіт, але до повного відбуття покарання, так як згідно довідки органу пробації невідбуте ОСОБА_1 покарання за цим вироком становить 122 години громадських робіт, остаточне покарання йому має бути призначено на підставі ст.ст. 71, 72 КК України шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, покарання, невідбутого за вироком суду від 15.08.2019, виходячи з розрахунку вісім годин громадських робіт за один день арешту.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України судові витрати по кримінальному провадженню за проведення судової товарознавчої експертизи на суму 170 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного судом покарання повністю приєднати покарання, призначене вироком Новомиргородського районного суду від 15.08.2019, перевівши за правилами ст. 72 КК України громадські роботи у більш суворий вид покарання, а саме у виді позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді 4 (чотирьох) років 15 (п`ятнадцять) днів позбавлення волі.

Застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

В строк відбування покарання у виді позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з 22.08.2020 (дата затримання) до 01.09.2022 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази по кримінальному провадженню: золотий ланцюжок 585 проби плетінням «Бісмарк», в якого замикаючий пристрій зазнав механічних пошкоджень, золотий хрестик «Православний хрест» 585 проби, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , - залишити у власність останнього як йому належні.

Стягнути на користь держави витрати, пов"язані із залученням експерта у розмірі 170 грн., за проведення судово-товарознавчої експертизи №3218 від 23.09.202 року

Речові докази по кримінальному провадженню: мобільний телефон Xiomi сірого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , в якого розбите скло, мобільний телефон синього кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , в якого також розбите скло, грошові кошти номіналом десять гривень у кількості чотирьох купюр, двадцять гривень у кількості однієї купюри, п`ять гривень у кількості двох купюр, дві монети номіналом одна гривня, пачка сигарет «Прилуки», запальничка, зарядний пристрій до мобільного телефону, коробка до сірників, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Знам`янського ВП ГУПН в Кіровоградській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_1 , як йому належні.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду Кіровоградської області Н.М. Ябчик