Решение № 106127013, 08.09.2022, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

08 вересня 2022 рокуСправа № 322/512/22

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.П., за участю представника позивачки адвоката Котова О.С., відповідача Бідайла В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта Бідайла Віталія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

Короткий зміст позовних вимог, пояснення сторін, рух справи.

До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений адміністративний позов в якому позивачка просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №5744653 від 12.08.2022, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладенням стягнення, у виді штрафу в сумі 3400 гривень.

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на її користь судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі зазначеному в описі робіт до договору про надання правової допомоги.

В обґрунтування позову позивачка зазначила таке.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12 серпня 2022 року серія ЕАР №5744653, винесеною поліцейським СРПП ВП №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Бідайлом В.В., на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А саме за те, що вона 12 серпня 2022 року о 17:04 годині, на 79 кілометрі траси Павлоград-Токмак в смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, керувала автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила п. 2.1.а ПДР України.

З цією постановою вона не згідна, вважає її незаконною, і такою, що винесена з рядом суттєвих порушень, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану: особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23 серпня 2022 року.

У вказаних в постанові місці і часі вона керувала автомобілем маючи при собі посвідчення водія НОМЕР_2 , категорія В, яке було видано їй вперше і строк дії якого закінчився, але у зв`язку із введенням воєнного стану та на підставі зазначеної норми Постанови КМУ, вона мала права керувати ТЗ.

23.08.2022 ухвалою судді відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено судове засідання; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву, а третій особі строк для подачі пояснень.

31.08.2022 від представника третьої особи надійшла заява, про відкладення розгляду справи, обґрунтована необхідністю подачі відповідачем відзиву і доказів.

Цього ж дня від представника позивачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу з додатками.

Ухвалою суду від 01.09.2022 відповідачу продовжено строк на подачу відзиву; надіслано відповідачуі третійособі копіїклопотання представникапозивачки продолучення доказівз додатками.

07.09.2022 відповідачем подано відзив та додано CD з відеозаписом події.

Зі змісту доводів відповідача випливає, що підстави для скасування його постанови відсутні оскільки у позивачки на момент події посвідчення водія було не діючим (строк якого скінчився 24.07.2020). В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на положення Постанови КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами». На переконання відповідача в період часу з 2020 року до введення воєнного стану позивачка мала можливість безперешкодно та своєчасно замінити посвідчення водія.

Також відповідач вважає, що надані представником позивача докази на підтвердження витрат понесених позивачкою на професійну правничу допомогу є неналежними, а самі витрати неспівмірними обсягу наданих послуг.

07.09.2022 представником третьої особи подані письмові пояснення, які є аналогічними за змістом з доводами що вказані у відзиві відповідача. Додано DVD з відеозаписом події.

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками справи не подано.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов з підстав викладених у ньому. Відповідач в свою чергу заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12 серпня 2022 року серія ЕАР №5744653, винесеною поліцейським СРПП ВП №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Бідайлом В.В., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Факт керування позивачкою 12 серпня 2022 року о 17:04 годині, на 79 кілометрі траси Павлоград-Токмак в смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що остання мала при собі посвідчення водія НОМЕР_2 , категорії В, яке було видано їй вперше і строк дії якого закінчився 24.07.2022, визнається учасниками справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частина друга ст.126 КУпАП, за якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п.2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340 (в редакції постанови КМУ від 20.05.2009 №511), посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.

Відповідно до п.25-1 даного Положення, обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та невчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України.

24.07.2018 Територіальним сервісним центром 2341 позивачці ОСОБА_1 видано вперше освідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_2 зі строком дії до 24.07.2020.

Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови строк дії посвідчення водія ОСОБА_1 закінчився.

Водночас з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.05.2022 №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Тобто, в день винесення оскаржуваної постанови 12.08.2022 діяв і на даний час продовжує діяти воєнний стан на всій території України відповідно до указу Президента України №573/2022 від 12.08.2022.

Відповідно до підпункту 1) пункту 1 постанови КМУ «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» №184 від 3 березня 2022 року в редакції від 23.03.2022, відповідно до статей 12-1,20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України установив, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Положення вказаного нормативно правового акту є імперативним і не містить застережень, що його дія розповсюджують виключно на випадки коли строк дії національного посвідчення водія України, виданого особі вперше закінчився під час введення воєнного часу або у певний період часу до його введення.

Враховуючи вказані обставини доводи відповідача на предмет того, що позивачка 12 серпня 2022 року о 17:04 годині, на 79 кілометрі траси Павлоград-Токмак в смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, керувала автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, і що вона порушили п.2.1 (а) ПДР, є необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим інші доводи позивача не підлягають перевірці під час розгляду даної справи, як несуттєві у цьому випадку.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка просить суд стягнути на її користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 22.08.2022 №0.0.2650679584.1, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 496,20 грн, отже відповідна сума підлягає стягненню з ГУНП в Запорізькій області на користь позивачки.

Водночас суд частково погоджується з доводами відповідача і третьої особи в контексті зазначених ними обставин про необґрунтованість розміру витрат понесених позивачкою на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката представником позивачки надані:

1) договір про надання правової допомоги №21 від 15.08.2022 укладений між позивачкою та адвокатом Котовим О.С., відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнтові правову допомогу в справі про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в Новомиколаївському районному суді Запорізької області; розмір гонорару за договором зазначається в описі робіт, який є додатком до цього договору;

2) опис робіт від 31.08.2022: - аналіз правової позиції 1000,00 грн; - підготовка та подача позовної заяви про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 серпня 2022 року - 5000.

3) розписка про отримання гонорару за надання правової допомоги від 31.08.2022 про отримання адвокатом Котовим О.С. від ОСОБА_1 гонорару у сумі 6000 грн.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) міститься правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи/послуг, складність виконуваної роботи/послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №160/6899/20 містяться правові висновки: «Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Суд констатує, що даний спір не належить до категорії справ значної складності; щодо вирішення вказаних спорів існує безліч судової практики, а тому витрати щодо послуг адвоката в частині «підготовка та подача позовної заяви», не можуть підлягати стягненню в заявленому розмірі; окрім того позивачка не надала суду належних та допустимих доказів співмірності витрат обсягу наданих послуг, тому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта Бідайла Віталія Вікторовича, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від серія ЕАР №5744653 від 12 серпня 2022 року, винесену щодо ОСОБА_1 поліцейськимсектору реагуванняпатрульної поліціївідділення поліції№3Запорізького РУПГУНП вЗапорізькій областістаршим сержантомБідайлом ВіталіємВікторовичем за ч.2 ст.126 КУАП, про накладення штрафу в сумі 3400,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, ідентифікаційний код 40108688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп) по сплаті судового збору і витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.О. Губанов