Решение № 106052097, 23.08.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/186/22 Справа №447/4099/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

23.08.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Процесуальні дії у справі.

21.12.2021 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «Енергія-Новий Розділ» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 15.11.2021 її звільнено з посади інженера з технічного аудиту енергонагляду ТОВ «Енергія-Новий Розділ». При звільненні відповідач не виплатив усіх сум, що належать позивачці, зокрема, заробітну плату, починаючи з 01.09.2021 та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Таким чином, просить суд стягнути з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» заборгованість з невиплаченої заробітної плати у розмірі 22 004,96 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 9 948,24 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 704,43 грн. При цьому посилається на те, що суд на підставі ст.117 КЗпП України повинен стягнути на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо відповідач не доведе відсутності в цьому своєї вини, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Вказує, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Крім того, просить стягнути витрати професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

28.12.2021 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.01.2022 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача вказав, що позивачка ОСОБА_1 до 15.11.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні останній були нараховані суми, належні працівникові при звільненні, у тому числі заробітна плата до 15.11.2021, компенсація за 24 дні відпустки та інші нарахування. Представник відповідача покликається на те, що ТОВ «Енергія-Новий Розділ» провело з позивачем частковий розрахунок при звільненні. Звертає увагу на те, що ТОВ «Енергія-Новий Розділ» не спроможне було своєчасно розрахуватися з позивачем з незалежних від товариства причин, зокрема, внаслідок накладення арешту на рахунки товариства, на яких знаходяться грошові кошти, що і спричинило часткову невиплату належних позивачу сум при звільненні з роботи. Вважає, що враховуючи накладення Солом`янським районним судом м. Києва арешту на грошові кошти на рахунках товариства та відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності встановленої ст. 117 КЗпП України.

Відповідач не погоджується з розміром компенсації за затримку розрахунку при звільненні, оскільки при здійсненні даного розрахунку позивач використала індивідуальні відомості про застраховану особу, замість даних про фактичних дохід. Таким чином, просив відмовити у задоволенні позову у частині стягнення 4000,00 грн. що були виплачені відповідачем, відстрочити виплату непогашеної перед позивачкою боргу в розмірі 20350,47 грн. терміном на три місяці, відмовити у стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у стягненні з відповідача витрат на професійну правову допомогу, оскільки витрати на правову допомогу не є співмірними із складністю справи, з розміром невиплачених позивачу коштів та не відповідають критерію реальності таких витрат. Крім того, просив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вказана цивільна справа перебувала у провадженні судді Друзюк М.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2022, судова справа №447/4099/21 надійшла у провадження судді Головатого А.П.

Ухвалою суду від 07.03.2022 справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енергія-Новий Розділ» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні прийнято до свого провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.

23.05.2022 після відкриття провадження у справі, суд, встановивши, що вказану позовну заяву було подано без додержання вимог, передбачених ст. 177 ЦПК України, керуючись ч. 11 ст. 187 ЦПК України, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків заяви.

Представник позивача адвокат Ратич Т.М. отримав копію вищевказаної ухвали 24.05.2022.

26.05.2022 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків та долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату судового збору на виконання ухвали суду від 23.05.2022.

27.05.2022 постановлено ухвалу щодо продовження розгляду справи та призначено судове засідання.

22.08.2022 представник позивача подав до суду заяву, у якій підтвердив проведення відповідачем 15.07.2022 фактичного розрахунку з позивачкою. Вказав, що протиправна поведінка відповідача, у розумінні ст. 116, 117 КЗпП України існувала з 16.11.2021 по 15.07.2022, таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 76792, 65 грн.

23.08.2022 представник позивача подав до суду заяву, у якій просив у зв`язку з повторною неявкою відповідача проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

23.08.2022 представником відповідача на електронну пошту суду подано клопотання про відкладення судового засідання у справі. Водночас представник відповідача просив урахувати при розгляді справи всі подані ним документи після відкриття провадження у справі та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки перед позивачкою погашено.

Суд бере до уваги клопотання представника відповідача, водночас зазначає наступне.

Представник відповідача протягом усього розгляду справи у судові засідання не з`являвся, подавав клопотання про відкладення судових засідань у зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану.

Наведене свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами та свідомим затягуванням судового розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого Королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», суд констатував, що національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи те, що Миколаївський районний суд Львівської області здійснює свою діяльність у штатному режимі, на всій території Львівської області відсутні бойові дії, працює громадський транспорт та, крім цього, м. Новий Розділ не є віддаленим від місцезнаходження суду, вказане свідчить про відсутність перешкод для явки представника відповідача до суду з посиланням на введення воєнного стану. Більше того, зважаючи на можливість проведення судового засідання у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, у порядку передбаченому ст. 212 ЦПК України у разі об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання, тривалість розгляду справи, те, що вказаний спір виникає з трудових відносин, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заведеної на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.09.2020 по 15.11.2021 позивачка працювала в ТОВ «Енергія-Новий Розділ» на посаді інженера з технічного аудиту енергонагляду (а.с. 8-9).

Відповідно до копії наказу ТОВ «Енергія-Новий Розділ» №91к від 15.11.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з технічного аудиту енергонагляду за угодою сторін згілно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, у серпні 2021 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 11390,62 гривень, а у вересні 2021 року 8156,81 гривень (а.с. 12).

Відповідно до копій ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі №760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19, на визначені в ухвалах рахунки відповідача накладено арешт у вигляді заборони розпорядження та здійснення видаткових операцій в межах суми 804892 343,78 гривень (а.с. 22, 23).

Згідно поданих представником відповідача довідок (а.с. 28, 41, 45, 52, 62 (зворот), 64, 75, 84), відповідач здійснив фактичний розрахунок із позивачем, що було підтверджено представником позивача (а.с. 92-93).

Оцінка суду.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Нормою ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення безробіття з незалежних від них обставин.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім цього, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З огляду на систематичне тлумачення положень КЗпП України та ЗУ «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, заохочувальною чи компенсаційною виплатою, відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Викладене узгоджується із правовим висновком, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16, провадження №12-301гс18.

Відповідач провів повний розрахунок з позивачем з виплати заробітної плати 15.07.2022, що визнають сторони у своїх заявах.

Таким чином, на день ухвалення рішення заборгованість з виплати заробітної плати відсутня, а отже позовна вимога про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не підлягає до задоволення.

Представник відповідача стверджує, що відповідач не здійснив повний розрахунок із позивачем у день звільнення, оскільки на момент звільнення позивача на рахунки відповідача було накладено арешт. На підтвердження цього надав копії ухвал слідчого судді щодо накладення арешту. Відтак, відповідач визнає затримку у виплаті заробітної плати, однак, не визнає, що така мала місце з вини відповідача.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

За змістомстатті 12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав достатніх доказів того, що на всі його кошти та на всі його рахунки без винятку накладено арешт. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у нього не було можливості виплатити позивачу заробітну плату у повному обсязі у день звільнення з незалежних від відповідача причин.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо використання позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу, замість даних про фактичних дохід при здійсненні розрахунку середнього заробітку, оскільки відповідно до абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 16.11.2021 по 15.07.2022 день проведення фактичного розрахунку (а.с. 92-93).

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивача звільнено 15.11.2021.

Згідно довідкиформи ОК-5,сформованої 13.12.2021,заробітна платапозивача засерпень тавересень 2021року становила11390,62грн.та 8156,81грн.відповідно. Кількість робочих днів у серпні та вересні 2021 року складали 21 та 22 дні відповідно.

У відзиві представник відповідача вказав, що судом не повинно братися до уваги розрахунок середньоденної заробітної плати, обчислений на підставі даних за серпень та вересень місяці 2021 року, покликався на те, що розрахунок середньоденної заробітної плати повинен визначатися за даними заробітної плати за вересень та жовтень 2021 року. Водночас, довідки про такі нарахування не подав, на звернення 23.11.2021 позивачки до відповідача не реагував (а.с. 10). Відтак, суд бере до уваги нараховані позивачці суми, відображені у довідці форми ОК-5.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки становить 454,59 грн.

Згідно листів Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 12.08.2020 №3501-06/219, а також «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік», кількість робочих днів з 16.11.2021 по 15.07.2022 становить 165 дні.

Для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сумарну кількість робочих днів із 16.11.2021 по 15.07.2022, що становить 165 днів, слід помножити на середньоденну заробітну плату у розмірі 454,59 грн.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 75007,35 гривень.

Позивачкою та її представником було нараховано суму у розмірі 76792,65 грн. у зв`язку з невірним обрахуванням кількості робочих днів у серпні та вересні 2021 року.

З огляду на наведене, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, те, що право працівника на оплату праці гарантується державою першочергово й законом передбачено відповідальність за невиплату заробітної плати у визначені строки, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, беручи до уваги те, що відповідач свідомо затягував розгляд справи, подаючи клопотання щодо відкладення судових засідань, суд вважає, що позов у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до часткового задоволення.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною восьмоюстатті 141ЦПК Українивстановлено,що розмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивачка вказала, що згідно договору про надання правової допомоги укладеним між нею та адвокатом Ратичем Т.М. від 15.12.2021 №106/21, загальна вартість послуг адвоката складає 6000,00 грн.

Так, згідно позиції ВС у справі №826/1216/16 від 27.06.2018, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане також знаходить своє підтвердження у правовій позиції ВС, викладеній у справі №638/7748/18 від 23.11.2020.

Водночас, згідно постанови ВС у справі №185/5421/21 від 31.01.2022, Верховний Суд вказав на те, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, така за весь час дії договору не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до копії договору про надання правової допомоги №106/21 від 15.12.2021 (а.с. 13), у п. 4.3. Договору визначено загальну вартість послуг адвоката 6000,00 грн. Порядок сплати винагороди адвоката сторонами договору узгоджено у п. 4.4. вказаного Договору.

У постанові ВП ВС у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідач заперечує щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу, що висловлював у своїх клопотаннях, відзиві.

07.02.2022 позивач подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката.

Згідно ордеру на надання правової допомоги сері ВС №1114855, адвокат Ратич Т.М. є представником ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №106/21 від 15.12.2021.

На підтвердження своїх вимог позивачкою було долучено акт приймання-передачі послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №106/21 від 15.12.2021 та рахунок на оплату №1 від 03.02.2022 (а.с. 32-34).

Разом із тим, у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також у постановах ВС від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 та від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц.

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими, суду надано докази, які підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі, дії адвоката відповідають умовам такого договору, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Водночас, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати. Стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку входять до складу фонду оплати праці, а тому при пред`явленні зазначених вимог позивачі звільняються від сплати судового збору. Враховуючи те, що у цій частині позов не підлягає до задоволення, судовий збір відшкодуванню відповідачем не підлягає.

Однак, враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, то витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору за стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід стягнути з відповідача у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. 43, 46 Конституції України, ст. 4, 47, 97, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 134, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 007 (сімдесят п`ять тисяч сім) гривень 35 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», місцезнаходження: вул. Грушевського, 37, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33525073.

Повний текст рішення складено 02.09.2022.

Суддя Головатий А.П.