Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
02 вересня 2022 р. Справа № 120/4175/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо невідшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу.
Ухвалою суду від 25.08.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
03.09.2020 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.09.2020 року позовну заяву, разом з доданими до неї матеріалами, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України повернуто особі, які її подала.
Не погодившись із вказаною ухвалою позивач оскаржив її до Сьомого апеляційного адміністративного суду, який постановою від 06.11.2020 року скасував ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року, а справу направив для продовження розгляду.
01.12.2020 року матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 07.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11.01.2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній вказав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є державно установою та не є розпорядником бюджетних коштів.
Ухвалою від 26.01.2021 року витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/3487/19 від 03.02.2020 року, зокрема щодо включення позивача до реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
12.02.2021 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що Фонд набув прав кредитора банку на суму коштів 200000 гривень на рахунках позивача, але відшкодування коштів не здійснив, чим було порушено норми статті 26 Закону №4452.
15.02.2021 року до суду надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якому вказано про те, що ОСОБА_1 включений до переліку вкладників та загального реєстру вкладників ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ". Відповідно до звіту банку-агента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" гарантована сума в повному обсязі (200000,00 грн.) отримана 30.09.2020 року.
Ухвалою суду від 16.02.2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №280/1043/20.
Ухвалою суду від 09.08.2022 року провадження у справі поновлено.
11.08.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки станом на дату розгляду судом даного позову, на виконання рішення суду уповноваженою особою було включено додаткову інформацію щодо позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Також вказали, що позивачу було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за його вкладом, які ним отримано 30.09.2020 року в загальній сумі 200000,00 грн.
Враховуючи виконання свого обов`язку відповідач вважає, що права позивача порушені не були.
Крім того, звернули увагу на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №761/31569/16-ц у якій зазначено, що частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
У вказаній вище постанові Верховний Суд вказав, оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
На переконання відповідача, позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону і не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 16.08.2022 року розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-051-000243653 від 20.05.2016 року, згідно якого на ім`я позивача відкрито депозитний рахунок та залучено кошти у сумі 200000 гривні.
Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" був укладений Договір № 980-051-000232212 від 04.05.2016 року.
19.05.2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" повернув позивачеві 416048,68 грн. позики та 4058,56 грн. процентів.
В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 року за №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариств "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 року №1758 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2018 року по 12.07.2020 рік.
Листом №ЗГ1(к)/13249 від 15.09.2016 року адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" позивача повідомлено про тимчасове зупинення виплати та проведення перевірки операцій на його рахунку.
В листі за підписом представника ПАТ "Банк Михайлівський" Ковтун Ю.М. від 11.06.2019 року №ЗГ1/1151, позивача було повідомлено про нікчемність правочину, а саме, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року в загальній сумі 420107,24 грн. ("оплата процентів по договору № 980-051-000232212 від 04.05.2016 року" у сумі 4058,56 грн. та "повернення коштів згідно з договором № 980-051-000232212 від 04.05.2016 року" у сумі 416048,68 грн.) - є нікчемним.
Вважаючи, бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року у справі №120/3487/19-а адміністративний позов задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-051-000243653 від 20.05.2016 року.
Вказане рішення набрало законної сили 03.08.2020 року, оскільки залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Згідно із частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення суду ОСОБА_1 включено до переліку вкладників та загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський".
Крім того, відповідно до звіту банку-агента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" гарантована сума в повному обсязі (200000,00 грн.) отримана позивачем 30.09.2020 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невідшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу та у зв`язку з порушенням строків виплати гарантованої суми відшкодування, позивач вважає, що має право на відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на його користь три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 24409,84 грн. та інфляційні втрати в сумі 83617,83 грн., а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Спеціальними законом, що здійснює регулювання відносин, що склалися у зв`язку з ліквідацією банку, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон №4452-VI), яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
У відповідності до частини 1 статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, або на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Частиною 2 статті 27 Закону №4452-VI встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
4-1) перелік рахунків вкладників, фінансові операції за якими зупинено відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою переліку вкладників.
Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання загального реєстру інші документи, окрім переліку рахунків вкладників.
Перелік, який складається Уповноваженою особою та загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі загального реєстру затверджується Фондом гарантування.
З наведеного також слідує, що загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою відповідача, як і перелік вкладників не складається та не затверджується відповідачем.
Оскільки відповідач є особою публічного права то в силу приписів статті 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).
Тобто, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.
Статтею 28 Закону №4452-VI передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Фонд припиняє виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день затвердження ліквідаційного балансу банку та не пізніше наступного робочого дня розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про припинення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
З наведеного слідує, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу відповідача.
Оскільки позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року у справі №120/3487/19-а зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-051-000243653 від 20.05.2016 року.
Суд звертає увагу на те, що на дату розгляду судом справи, на виконання рішення адміністративного суду, уповноваженою особою було включено додаткову інформацію щодо позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Також, позивачу було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за вкладом у сумі 200000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи /а.с. 150,152-153/.
Отже, відповідно до приписів Закону №4452-VI, відповідач виконав свій обов`язок щодо внесення даних до загального реєстру вкладників та відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми відшкодування за вкладом, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 24409,84 грн. та інфляційних втрат в сумі 83617,83 грн., суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як уже зазначено судом, на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 року за №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
У свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Саме Законом №4452-VI визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону №4452-VI), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону №4452-VI).
Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону №4452-VI у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону №4452-VI, який є спеціальним нормативним актом.
Судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.
При вирішенні даного спору, суд враховує висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 01 червня 2022 року у справі №280/1043/20 та полягає у тому, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов переконання, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов`язання.
Такий правовий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №160/10300/19.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в и р і ш и в :
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 21708016).
Суддя Свентух Віталій Михайлович
Судебное решение № 106033482, Вінницький окружний адміністративний суд было принято 02.09.2022. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить важные данные.
то решение относится к делу № 120/4175/20-а. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: