Решение № 105990785, 29.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2022 року м. Київ № 640/17306/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ"

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення і карти відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (далі - позивач, ТОВ "Цеппелін України ТОВ") з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 30.01.2020 р. № UA10030/2020/000002/2.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було надано всі наявні та необхідні документи для визначення митної вартості товару та її складових, у відповідь на запит митного органу надано додатково договір на надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати, рахунок на транспортно-експедиційні послуги, акт здачі приймання робіт, заявку на замовлення транспорту та договір на транспортно-експедиційне обслуговування. Однак відповідач вказав, що надані документи не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості та прийняв оскаржуване рішення. Позивач вважає, що таке рішення є протиправним та підлягає скасування, оскільки відповідачем у рішенні про коригування митної вартості № UA10030/2020/000002/2 від 30.01.2020 не наведено обґрунтованих та підтверджених обставин невідповідності митної вартості товару, яка була заявлена декларантом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.09.2020 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував прав та законних інтересів позивача, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.12.2017 року між ТОВ з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" (покупець) та Компанією "USCO S.P.A" (продавець, Італія) укладено Договір купівлі-продажу запасних частин № /ZEPUKR/12/2017, за умовами якого продавець зобов`язується продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки таких торгових марок як ITR, Caterpillar, Komatsu, Volvo, Hyundai згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах (п. 1.1.).

Згідно з п. 2.1. договору поставка обладнання здійснюється автомобільним або авіаційним транспортом на умовах Modena Італія (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених Сторонами згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. договору при поставці автомобільним або авіаційним транспортом, пункт відправки та умови поставки можуть відрізнятись. Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі Продавця (пункт 4.3.).Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, за умови попередньої доставки та отримання запасних частин. Оплата має бути здійснена в Євро (пункт 4.4. Договору).

Відповідно до умов вищевказаного договору та згідно з інвойсом від 22.01.2020 №000-755/2020 позивачем придбані такі товари: частини до дорожньо-будівельної техніки:

-фільтр забору повітря ДВЗ арт 1421404- 1 шт. арт.610273 - 15шт., арт.610274 - 15 шт. Виробник USCO SpA; Торговельна марка ITR; Країна виробництва CN; код УКТЗЕД 8421310000;

гусеничний підтримуючий ролик арт. UН101К1В - 4 шт.; направляючий каток гусеничного шасі арт. UX084С6F-3шт., арт. UX095С6F -2 шт; арт. UX101К5Е-2 шт; -опорний каток гусеничного шасі apт.UF142С0Е-20 шт., apт.UF196К0Т-10 шт; арт. UG196K0T 4 шт. арт. UH070C0B -1 шт; арт.UH070C1B -1 шт гусеничний башмак арт. UT190К2М700 - 9 шт.-. Виробник USCO SpA; Торговельна марка ITR; Країна виробництва CN; код УКТЗЕД 8708709990

гусеничний ланцюг арт. UL171C6L44 - 2шт., арт. UL203R6L39-2 шт. Виробник USCO SpA; Торговельна марка ITR; Країна виробництва CN; код УКТЗЕД 8708709990;

накінечник рульової тяги apт. 1313736-2шт.; арт.UL190K2P51-2 шт.; - ланка гусеничного ланцюга арт.КL032.00.16-1шт.; Виробник USCO SpA; Торговельна марка ITR; Країна виробництва KR; код УКТЗЕД 8708949998;

На імпортовані в рамках Договору купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017 від 30.12.2017 р. товарні позиції, позивачем було подано відповідачу митну декларацію "ІМ 40 ДЕ" № UA100030/2020/130623 від 28.01.2020 р. (електронне декларування).

Задекларована в ЕМД за товарними позиціями № 12,16,17,19,20 митна вартість визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та включала вартість товару згідно з інвойсом від 22.01.2020 №000-755/2020 та транспортування товарів згідно довідки (калькуляції) про транспортні витрати від 28.01.2020 р. №2010032 до місця ввезення на митну територію України (умови поставки згідно договору FCA IT Модена.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано до митного органу разом із митною декларацією наступні обов`язкові документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017 від 30.12.2017, інвойс від 22.01.2020 №000-755/2020; декларація митної вартості; міжнародна товарно-транспортна накладна; довідка (калькуляція) про транспортні; договір про перевезення.

За наслідком розгляду документів поданих позивачем, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 30.01.2020 р. № UA10030/2020/000002/2 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

У графі 33 оскаржуваного рішення вказано про наступне: «За результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п.4.1 ст.54 МК України під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснено контроль заявленої уповноваженою особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих значеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та пункту 1.2 договору на ТЕО від 11.02.2014 № K004/14 заявку на перевезення;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування - до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати ІП «Шерп ІЛС» від 28.01.2020 №2010032, тоді як відповідно до графи 16 CMR від 22.01.2020 № 0115409 перевізником виступає ПП ОСОБА_1 ;

3) відповідно до пункту 2.1 контракту від 30.12.2017 №ІІ5СО/2ЕРІІКВ/12/2017 умови поставки товарів FCA-Modena (термін FСА «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, та якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження) - відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додано витрати на навантаження;

4) в інвойсі від 22.01.2020 №000-755/2020 зазначено, що на умовах поставки FCA-Modena до ціни товарів включено pacing charders (вартість пакування), тоді як відповідно до умов поставки FCA-Modena до ціни товарів також мають бути включені витрати на навантаження та збір на митне оформлення;

5) декларантом не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування або органом влади (зазначено в повідомленні від 28.01.2020 з вимогою стосовно надання додаткових документів).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано додаткові документи:

договір на перевезення від 23.09.2019р. № 002/19/SCH між ТОВ «ШЕРП» та ФОП ОСОБА_2 ;

договір перевезення між ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» та ТОВ «ШЕРП» № К /LLC/SC-020/19 від 25.10.19рю;

. договір на перевезення від 23.09.2019р. № 002/19/SCH між ТОВ «ШЕРП» та ФОП ОСОБА_2 , рахунок на транспортно-експедиційні послуги від 28.01.2020 №2010032; прайс-лист б/н від 28.01.2020; копію митної декларації країни відправлення від 22.01.2020 № 2GITTC1T0002977E4 від 22.01.2020; копію митної декларації країни відправлення від 22.01.2020 № 2GITTC1T0002977E4 від 22.01.2020.

За результатами розгляду додатково поданих документів встановлено:

Прайс-лист компанії «USCO SpA наданий тільки на товарі позиції, які стосуються даного митного оформлення, а не на всю продукцію виробника, що в свою чергу, суперечить загальноприйнятій комерційній практиці. Подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданому прайс-листі б/н від 28.01.2020 артикул 3678467 SEAL зазначено вартість 9,36 дол.США за шт. , про те в інвойсі зазначено вартість 1,17 дол. США за шт.;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ та п.1,2 договору на ТЕО від 11.02.2014 № К004/14 заявку на перевезення, що стосується даного договору;

3) також, додатково наданий рахунок за транспортно-експедиційні послуги № 2010032 від 28.01.2020 між ТОВ «ШЕРП» та ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» посилається на Договір надання ТЕП № K/LLC/SC від 21.10.19р., який не надано до митного оформлення, тобто декларантом не подано відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Отже надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідно до ч.3 ст.54 МКУ за результатами здійснення; контролю правильносьті визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 54 МКУ вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів прийнято письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МКУ. Обгрунтування застосування методів визначення митної вартості. Основний метод неможливо застосувати, оскільки ч.2 ст. 58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, визначених у ст.63 Кодексу.

Митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товарів 2г (резервний метод) відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі , яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних органом доходів і зборів митних вартостях МД: № UA100020/2019/377201 від 04.11.2019, МД № UA100020/2019/373552 від 09.08.2019, № UA100020/2019/376168 від1 0.10.2019р., № UA100020/2019/373552 від 09.08.2019р., № UA807190/2019/024518 від 15.11.2019р.

21.02.2020р. позивач згідно положень чч.7,8 ст.55 МКУ звернувся до відповідача з заявою № 8387/21/02 до якої були долучені додатково витребувані відповідачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується, а саме: Договір № K/LLC/SCН-020/19 від 25.10.2019 на надання транспортно-експедиційних послуг; довідку про транспортні витрати № 2010032 від 28.01.2020 року; рахунок на транспортно-експедиторські послуги №2010032 від 30.01.2020р, заявка на замовлення транспорту №2010032 від 20.01.2020р. згідно Договору № K/LLC/SCН-020/19 від 25.10.2019 на надання транспортно-експедиційних послуг; акт здачі-прийняття робіт №2010032 від 30.01.2020р.; договір №002/19/SCН від 23.09.2019 року (між ТОВ «ШЕРП ІЛС» та ФОП ОСОБА_2 ); Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 14/01-20 від 14.01.2020 (між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 ); інвойс №000-755/2020 від 22.01.2020 року; CMR №0115409 від 22.01.2020 року;; Договір купівлі-продажу запасних частин № /ZEPUKR/12/2017 від 30.12.2017р. та додаткова угода №3 до нього, копію митної декларації країни відправника від 22.01.2020 року, сертифікат про походження товару № 0131222,0131221 від 27,01.2020; звіт №023 про оцінку вартості товару - запасні частини до дорожньо-будівельної технікиCaterpillar торгівельної марки ITR за комерційним інвойсом № 000-755/2020 від 22.01.2020р.

Листом від 27.02.2020р. №7.8.-15/1-11/3959 відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем з підстав, що наведені позивачем відомості щодо складових митної вартості не підтверджені документально та не містять повної інформації щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті за товар.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена. Вказане, зокрема, стосується не підтвердження витрат на транспортування товару.

Відповідно до пункту 2.1 контракту умовами поставки товару є FCA Modena (Італія).

Згідно з міжнародними комерційними умовами (Інкотермс 2010) поставка на умовах FCA означає, що продавець виконує своє зобов`язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці.

За вказаними умовами вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України не була включена в ціну товару, тому вона була включена в митну вартість, заявлену декларантом позивача.

До заявленої митної вартості декларантом віднесено вартість транспортних послуг у розмірі 42037,55 грн, на підтвердження чого надано довідку про транспортні витрати.

Вказана вартість робіт по перевезенню підтверджується також актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.01.2020 №2010032, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто, документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть бути не тільки банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а й рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З урахуванням викладеного, надані декларантом рахунок на транспортно-експедиторські послуги, калькуляція транспортних витрат, що містять детальну калькуляцію транспортних витрат та акт виконаних робіт є достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товарів.

З наявних у справі документів, а саме довідки про транспортні витрати надані від ТОВ «ШЕРП ІЛС», акту здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.01.2020 №2010032, в транспортній накладній CMR № 0115409 від 22.01.2020 року зазначений кінцевий учасник логістичного ланцюга з надання транспортно-експедиційних послуг позивачу, що жодним чином не суперечить формуванню та підтвердженню числових значень складових митної вартості товарів.

При цьому, суд вважає надуманими посилання митного органу про невідповідність у прайс-листі вартості товару артикул 3678467 SEAL, оскільки як в прайс-листі так і в інвойсі № 000-755/2020 від 22.01.2020р.вартість товару зазначено в EURO, а не в доларах СШа, як про це вказав митний орган у оскаржкваному рішенні, а також митна вартість артикул 3678467 SEAL взагалі не коригувалась.

Крім цього, доводи митного органу в частині відсутності документів на підтвердження витрат на страхування товару не можуть бути взяті до уваги судом, адже відповідно до вказаних вище документів страхування товару не здійснювалось.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд висловив правову позицію у постанові від 05.02.2019 р. у справі №816/1199/15-а, про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2018 р. у справі №826/6346/13.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» правильно визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та вказана митна вартість підтверджена документально.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності суд дійшов до висновку, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 30.01.2020 р. №UA100030/2020/000002/2.

3 Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А, код 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеппелін Україна ТОВ" (03022, вул. Васильківська, 34, 3-1 поверх, код ЄДРПОУ 30278004) сплачений судовий збір в розмірі 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість ) грн. 54 коп.

.Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська