Решение № 105970943, 25.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1362

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року м. Київ № 640/27089/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у місті Києві від 11 вересня 2020 року № Ф-27992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 36 952,86 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві щодо несписання суми недоїмки;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві прийняти рішення про списання суми недоїмки з єдиного внеску, нарахованої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2017 року до 3 червня 2020 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваної вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 червня 2020 року останнім було подано до відповідного податкового органу заяву про списання суми недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», проте за результатами розгляду рішенням від 20 серпня 2020 року № 40079/ФОП/26-15-10-05-16 податковим органом було відмовлено позивачу у списанні податкового боргу, в обґрунтування чого зазначено, що за звітні періоди 2017, 2018 та 2019 років, січень-червень 2020 року позивачем самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску, а відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску самостійно визначені платником.

В свою чергу, в обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що був зареєстрований фізичною особою-підприємцем починаючи з 08 лютого 2007 року та перебував на загальній системі оподаткування, однак позивач звертає увагу, що в спірний період, а саме з 01 січня 2017 року по 23 червня 2020 року, останній підприємницьку діяльність не здійснював, що на переконання позивача свідчить про те, що діяльність підприємця повністю підпадає під дію положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», і саме за цей період перебування на загальній системі оподаткування і були визначені зобов`язання та нараховані штрафні санкції.

Крім того, позивач звертає увагу, що на момент подання заяви, а саме, 28 липня 2020 року діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця була припинена, всі звіти «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01 січня 2017 року та до припинення підприємницької діяльності 23 червня 2020 року значяться в електронному кабінеті платника податків як подані та прийняті.

Таким чином, на переконання позивача, останнім було виконано вимоги Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», необхідні для списання податковим органом недоїмки, проте відповідачем протиправно відмовлено в цьому, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних, та зазначив що податковий орган діяв на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства.

В своєму відзиві відповідач стверджує, що станом на 31 серпня 2020 року в інтегрованій картці платника податків позивача обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за (січень-грудень) 2017 року, з І кварталу 2018 року по І квартал (січень, лютий) 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2020 рік з позначкою «ліквідаційна», а саме:

- січень-грудень 2017 року по терміну сплати 09 лютого 2018 року у сумі 8 448,00 грн;

- I-IV квартали 2018 року по термінах сплати: 19 квітня 2018 року у сумі 2 457,18 грн, 19 липня 2018 року у сумі 2 457,18 грн, 19 жовтня 2018 року у сумі 2 457,18 грн, 21 січня 2019 року у сумі 2 457,18 грн;

- I-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19 квітня 2019 року у сумі 2 754,18 грн, 19 липня 2019 року у сумі 2 754,18 грн, 21 жовтня 2019 року у сумі 2 754,18 грн, 20 січня 2020 року у сумі 2 754,18 грн;

- І квартал (січень - лютий) 2020 року по термінам сплати: 21 квітня 2020 року у сумі 2 078,12 грн;

- згідно поданого Звіту за 2020 рік у сумі 4 156,24 грн.

На підставі цих даних та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» позивачем було направлено заяву про списання суми недоїмки по єдиному внеску.

За результатами розгляду зазначеної заяви було винесено рішення відмови у списанні суми недоїмки по єдиному внеску.

В свою чергу, в обґрунтування підстав для прийняття вказаного вище рішення, податковим органом вказано, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, 28 липня 2020 року платником подано звіти за січень-грудень 2017-2019 років, січень-червень 2020 року за формою згідно з Таблицею 1 додатка 5, з самостійно визначеною базою нарахування, які відповідають обраній системі оподаткування та не підлягають скасуванню відповідно до положення абзацу 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, на переконання представника відповідача, для списання заборгованості з єдиного внеску за пунктом 9-15 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відсутні, так як позивачем не дотримано обов`язкову умову перебування на загальній системі оподаткування, а також самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску.

Крім того, представник відповідача зауважив, що посилання позивача на те, що він не займався підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Виходячи з вищевикладеного, контролюючий орган в своєму відзиві, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, не погоджуючись з викладеними у відповіді на відзив аргументами та доводами, представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій останній заперечуючи проти викладеного представником податкового органу зазначив наступне.

Представник позивача звертає увагу, що представником відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначено, що відомості про припинення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі відсутні, водночас, вказане не відповідає дійсності, оскільки до позовної заяви доданий витяг з Єдиного державного реєстру про припинення державної реєстрації позивача як фізичної-особи підприємця.

Крім того, представник позивача зазначає, що вимогу про сплату єдиного внеску від 08 травня 2019 року № Ф-263922-17 та висновок від 25 вересня 2020 року № 2284/26-15-33-06-12 про списання заборгованості у сумі 30 718,50 грн, на які у відзиві посилається представник відповідача, позивач не отримував, а копії таких документів не додані відповідачем до відзиву.

Керуючись викладеним, представник позивача як висновок зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував правомірність його рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 з 08 лютого 2007 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 23 червня 2020 року позивачем за власною ініціативою було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.

Надалі, 28 липня 2020 року позивачем було подано на ім`я начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у місті Києві заяву про списання сум недоїмки, в якій позивач у відповідності до пунктів 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» просила списати суми недоїмки, нараховані як платнику єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки. Разом з вказаною заявою позивачем було також подано звітність про майновий стан і доходи за 2017-2020 роки, та звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки.

Однак, Головним управлінням ДПС у місті Києві листом від 20 серпня 2020 року № 40079/ФОП/26-15-10-05-16, було повідомлено позивачу про відсутність підстав для списання суми недоїмки, оскільки позивачем у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самостійно визначено базу нарахування для єдиного внеску.

В подальшому, Головним управлінням ДПС у місті Києві, на підставі викладених вище обставин було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 вересня 2020 року № Ф-27992-17, якою ОСОБА_1 було нараховано суму боргу (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі 36 952,86 грн.

Не погоджуючись з викладеними вище діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

Пунктами 2, 3, 3-1 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою, вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 було внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що діють з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII) встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному періоді.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449 (надалі - Інструкція № 449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено, що позивач не заперечує факту несплати єдиного соціального внеску при наявності у нього такого обов`язку, адже неотримання позивачем як фізичною особою - підприємцем після 01 січня 2017 року доходу від підприємницької діяльності не звільняє його від обов`язку сплати внеску у мінімальному розмірі встановленому законом.

Водночас, суд звертає увагу, що 13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-ІХ (надалі - Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»).

З пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» вбачається, що його прийняття обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Днем опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-15.

Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Міністерство фінансів України листом від 26 серпня 2020 року № 11220-16-62/26150 також надало роз`яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в якому вказало, що обов`язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Як було встановлено судом та не заперечується податковим органом загальна сума заборгованості позивача за єдиним внеском становить та як зазначено в оскаржуваній в межах даної справи вимозі становить 36 952,86 грн, за період з 01 січня 2017 по червень 2020 року.

В свою чергу, після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», позивачем 23 червня 2020 року було подано державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності, номер запису: 20670050003013532.

На підставі викладених вище обставин, 28 червня 2020 року позивачем було подано на ім`я начальника ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у місті Києві заяву про списання сум недоїмки, в якій позивач у відповідності до пунктів 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» просив списати суми недоїмки, нараховані як платнику єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки. Разом з вказаною заявою позивачем було також подано звітність про майновий стан і доходи за 2017-2020 роки, та звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано термін 90 календарних днів з 03 червня 2020 року, передбачений пунктом 915 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» для подання заяви про списання несплаченої суми недоїмки.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 встановлено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів у тому числі засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В свою чергу, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання покладеного на нього обов`язку щодо подання звіту до органів доходів і зборів, було надано до податкового органу разом з відповідною заявою звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до абзацу 2-7 пункту 915 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який внесений Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

В свою чергу, судом з аналізу матеріалів справи не встановлено, а відповідачем не підтверджено обставин того, що податковим органом на виконання вказаних вище вимог чинного законодавства, на момент виникнення спірних правовідносин, податковим органом було проведено у встановлений законодавством строк камеральну перевірку, за результатами якої податковий орган мав лише право приймати рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, що свідчить про порушення податковим органом визначеної законодавством процедури.

В свою чергу, суд звертає увагу, що податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не прийнято у відповідності до приписів абзаців 2-7 пункту 915 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який внесений Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-ІХ, рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, а тому суд вважає протиправною бездіяльність контролюючого органу.

Зважаючи на вказані зміни в законодавстві, а також враховуючи той факт, що позивач припинив підприємницьку діяльність з 23 червня 2020 року, та звернувся із заявою до відповідача про списання боргу, нарахований з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування борг підлягав списанню.

У ході розгляду справи відповідач не довів наявність переконливих підстав для відмови позивачу списати суми недоїмки, а мотиви відмови, наведені у листі від 20 серпня 2020 року № 40079/ФОП/26-15-10-05-16, є такими, що суперечать реальним обставинам.

В свою чергу, суд звертає увагу, що частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас, під час розгляду справи, податковим органом не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності висновків щодо відмови у списанні заборгованості єдиного соціального внеску.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до викладених вище приписів чинного законодавства, рішення про відмову в списанні заборгованості по єдиному соціальному внеску повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом. За наслідками розгляду отриманої заяви суб`єкт владних повноважень мав прийняти відповідне управлінське рішення.

Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня належна відмова (рішення) у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини та з урахуванням встановлення під час розгляду судом даної справи саме протиправності дій податкового органу щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про списання боргу, нарахованого з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд приходить до висновку про наявність підстав, з урахуванням приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем, та визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 щодо списання суми недоїмки, з висновків викладених у листі від 20 серпня 2020 року № 40079/ФОП/26-15-10-05-16.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві прийняти рішення про списання суми недоїмки з єдиного внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Отже, як на думку суду списанню суми недоїмки повинно передувати проведення камеральної перевірки та прийняття рішення податковим органом про списання таких сум, отже дії відповідача щодо списання сум недоїмки є дискреційними повноваженнями податкового органу,

Крім того, з огляду на те, що під час розгляду судом даної справи не було встановлено факту проведення податковим органом камеральної перевірки, та з огляду на те, що представником останнього не було надано до суду належним та допустимих доказів на підтвердження обставин, що така перевірка була проведена, то суд не може зобов`язати відповідача списати суми недоїмки, про що просить позивач, та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ознайомившись з характером спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб, суд приходить до висновку, що з огляду на визнання протиправними дій Головного управління ДПС у місті Києві щодо несписання суми недоїмки, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його вимогою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві від 11 вересня 2020 року № Ф-27992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 36 952,86 грн, суд, з урахуванням встановлення вище обставин неправомірності висновків податкового органу щодо відмови у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині, оскільки, така податкова вимога, як встановлено вище, була прийнята на підставі неправомірних висновків, дій податкового органу та була похідним рішенням після висновку уповноважених осіб податкового органу при відмові у здійсненні списання суми недоїмки з єдиного внеску.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог шляхом викладення їх наступним чином:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про списання сум недоїмки, з підстав викладених у листі Головного управління ДПС у місті Києві від 20 серпня 2020 року № 40079/ФОП/26-15-10-05-16;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2020 року про списання сум недоїмки з 01 січня 2017 року по 2020 рік, в порядку встановленому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-ІХ, із врахуванням висновків суду;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у місті Києві від 11 вересня 2020 року № Ф-27992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 36 952,86 грн.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 681,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 512,90 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про списання сум недоїмки, з підстав викладених у листі Головного управління ДПС у місті Києві від 20 серпня 2020 року № 40079/ФОП/26-15-10-05-16.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2020 року про списання сум недоїмки з 01 січня 2017 року по 2020 рік, в порядку встановленому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-ІХ, із врахуванням висновків суду.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у місті Києві від 11 вересня 2020 року № Ф-27992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 36 952,86 грн.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 512,90 грн (одна тисяча п`ятсот дванадцять грн 90 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова