Решение № 105960533, 23.08.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1084/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" (вул. Кобзарська, 85, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 36354758) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (вул. Котляревського, 18, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13990932), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ 10, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) про стягнення в сумі 45 490,98 грн.

у судове засідання з`явилися представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" (далі - ТОВ "Вік-Партнер", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (далі - ТОВ "Прикарпатзахідтранс", відповідач, у якому, посилаючись на ст. ст. 6, 11, 202, 205, 509, 546, 549, 550, 552, 625, 626, 627, 633 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону України Про автомобільний транспорт, розділів 3, 4, 5 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Міністерством інфраструктури України № 615 від 28.11.2014, Закон України Про несвоєчасне виконання зобов`язань, ст. ст. 4, 20, 162-164, 171 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), просить суд стягнути 45 490 грн 98 коп. (з яких - 27 596 грн 00 коп. - основний борг, 610 грн 56 коп. - інфляційні втрати, 1 326 грн 47 коп. - 10 % річних, 2 200 грн 45 коп. - пеню, 13 784 грн 50 коп. - штраф).

Ухвалою від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1084/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 28.12.2021.

24.12.2021 від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою від 28.12.2021 залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Укртранснафта", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 20.01.2022.

Ухвалою від 20.01.2022 розгляд справи відкладено на 03.02.2022.

Ухвалою від 03.02.2022 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.02.2022 розгляд справи відкладено на 22.03.2022.

Ухвалою від 27.04.2022 розгляд справи відкладено на 10.05.2022.

Ухвалою від 10.05.2022 розгляд справи відкладено на 01.06.2022.

Ухвалою від 01.06.2022 продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 06.07.2022.

29.06.2022 від Акціонерного товариства "Укртранснафта" надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 06.07.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2022.

Ухвалою від 20.07.2022 розгляд справи по суті відкладено на 02.08.2022.

Ухвалою від 02.08.2022 розгляд справи по суті відкладено на 23.08.2022.

23.08.2022 представники позивача, відповідача та третьої особи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання. Про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідкою про надіслання їх офіційні електронну адреси ухвали від 02.08.2022.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про час, дату час та місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відтак суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників учасників справи за наявними у справі доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача і третьої особи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

09.09.2020 між ТОВ "Вік-Партнер" (виконавець) та ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (замовник) було укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів та їх складових №11090120 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі послуги) транспортних засобів (далі - ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування Виконавця, а Замовник зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги, запасні частини та супутні товари, необхідні при проведенні зазначених робіт, на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.4 Договору конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються Замовнику, визначається при кожному прийманні ТЗ на СТО та оформляється попереднім наряд - замовленням. Попередній наряд - замовлення узгоджується з замовником та є підставою для складання рахунків.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами узгоджено необхідний перелік, строки та вартість послуг, а також запасні частини та витратні матеріали, що повинні бути використанні при їх наданні та складено відповідні наряд-замовлення, а саме:

- № ВП-Т-000100975 від 05.05.2021 на загальну суму 4 545 грн 00 коп.;

- № ВП-Т-000101004 від 06.05.2021 на загальну суму 16 903 грн 00 коп.;

- № ВП-Т-000101419 від 26.05.2021 на загальну суму 6 148 грн 00 коп.

Згідно з п.п. 2.12, 2.13 Договору після закінчення робіт ТЗ видається замовнику або особі, уповноваженій замовником на отримання ТЗ. В останньому випадку підставою для видачі ТЗ є довіреність/доручення. Уповноважений на отримання ТЗ з ремонту представник Замовника зобов`язаний також прийняти виконані Виконавцем роботи з ремонту та технічного обслуговування згідно Акту виконаних робіт, який згідно з п. 2.16 Договору підписується та скріплюється печатками Сторін.

Судом встановлено, що у травні 2021 року ТОВ "Вік-Партнер" надало комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту належних ТОВ «Прикарпатзахідтранс» транспортних засобів, а саме автомобілів: марки Renault, модель Duster, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля марки Renault, модель Lodgy номер кузова (шасі) НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_4 (далі транспортні засоби, ТЗ).

Із наданих позивачем доказів судом встановлено, що на виконання Договору Замовником були прийняті виконані Виконавцем роботи з ремонту та технічного обслуговування та підписано відповідні акти виконаних робіт:

- №ВП-Т-000100975 від 05.05.2021 на загальну суму 4545,00 грн.;

- №ВП-Т-000101004 від 06.05.2021 на загальну суму 16903,00 грн.;

- №ВП-Т-000101419 від 27.05.2021 на загальну суму 6148,00 грн.

Жодних претензій та/або зауважень з приводу повноти та якості наданих послуг зі технічного обслуговування та ремонту транспортних належних ТОВ «Прикарпатзахідтранс» транспортних засобів від Замовника не надходило.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість робіт першочергово визначається у попередньому наряд - замовленні. Остаточна ціна за надані послуги встановлюється Виконавцем в Акті виконаних робіт, що оформляється Виконавцем, підписується сторонами та стає невід`ємною частиною Договору або в рахунку-фактурі.

Відповідно до п.3.3, 3.4. Договору Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення готівкових коштів до каси Виконавця або шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця у банку.

Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту виконаних робіт або з дати виставлення рахунку-фактури.

Позивач вказує, що разом з актами виконаних робіт Замовнику було передано для оплати відповідні рахунки від 05.05.2021, від 06.05.2021 та від 21.03.2021.

ТОВ "Вік-Партнер" зверталося до TOB «Прикарпатзахідтранс» з претензією за вих. №1581 від 07.07.2021 щодо необхідності сплати 27 596 грн 00 коп. за договором (трек-номер відправлення 3300302690140 та повторно з претензією вих. №1888 від 30.07.2021 про погашення заборгованості та пропозицією погасити заборгованість із розстроченням платежів та без застосування штрафних санкцій у разі добровільної сплати боргу (трек-номер відправлення 3300302664417).

Оскільки Замовником не було проведено оплату наданих послуг згідно з актами виконаних робіт № ВП-Т-000100975 від 05.05.2021, №ВП-Т-000101004 від 06.05.2021та №ВП-Т-000101419 від 27.05.2021, позивач змушений звернутися до господарського суду із даним позовом про стягнення з відповідача 27 596 грн 00 коп., а також пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21 накладено арешт на нафтопродуктопровід, виробниче обладнання та все нерухоме майно TOB «Прикарпатзахідтранс» із забороною користування.

16.04.2021 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів обрало АТ Укртранснафта управителем арештованого майна відповідача.

11.06.2021 Антимонопольний комітет України виніс рішення № 366-р яким надано дозвіл Акціонерному товариству «Укртранснафта» на набуття контролю шляхом одержання в управління активів у вигляді єдиного майнового комплексу, який складається із частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара Західний напрямок», що належить ТОВ «Прикарпатзахідтранс».

Відповідач посилається на ст. 1 Закону України Про захист економічної конкуренції що регулює поняття єдиного майнового комплексу та вважає, що позивач повинен був пред`являти даний позов до АТ «Укртранснафта».

Додатково відповідач зазначає, що перешкодою для погашення заборгованості перед позивачем за Договором стала повна зупинка роботи внаслідок накладення вказаного арешту. Відповідач не отримує доходів, має заборгованість по іншим контрагентам та заборгованість по заробітній платі своїм працівникам. До погашення заборгованості по заробітній платі відповідач не має права виконувати грошові зобов`язання по господарських договорах, оскільки це буде грубим порушенням законодавства України, за яке передбачена кримінальна відповідальність.

На переконання відповідача його вини у виникненні заборгованості немає, адже TOB «Прикарпатзахідтранс» мав намір виконувати умови Договору та мав усі фінансові можливості оплатити необхідну суму аж до моменту накладення арешту.

Відповідач стверджує, що позовні вимоги про одночасне стягнення штрафу та пені суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Відповідач зауважує, що несплата за Договором відбулася в результаті обставин непереборної сили, а саме повної зупинки господарської діяльності TOB «Прикарпатзахідтранс». Стягнення штрафних санкцій у сумі, яка дорівнює боргу за даних умов є непропорційною, а тому розмір штрафних санкцій має бути зменшений судом.

Відтак відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Акціонерне товариство «Укртранснафта» у письмових поясненнях зазначає, що дійсно на деяке майно відповідача накладено арешт, при цьому таке майно передано на відповідальне зберігання третій особі яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача із 30.06.2021 згідно з договором на управління активами (майном, укладеним із Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Третя особа звертає увагу, що не є стороною Договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів та їх складових №11090120 від 09.09.2020, а транспортні засоби по яким виконувалися позивачем роботи по ремонту взагалі не передавалися для АТ «Укртранснафта». Відтак відсутні будь-які зобов`язання у третьої особи за вказаним Договором.

На думку третьої особи відповідач неправомірно ухиляється від виконання свого обов`язку з оплати, наданих йому позивачем послуг з ремонту автомобілів, які належать на праві власності відповідачу, ремонт яких було замовлено відповідачем самостійно. Крім того, залучення відповідачем АТ «Укртранснафта» третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача спрямоване на безпідставне затягування розгляду справи.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину, що за своєю природою є договором підряду, та регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 841 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В силу ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаних обома сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач замовив, а позивач виконав роботи з ремонту та технічного обслуговування Договором. Позивач виконав свої зобов`язання, а замовником були прийняті виконані Виконавцем роботи, що підтверджується та підписаними зі сторони замовника актами виконаних робіт:

- №ВП-Т-000100975 від 05.05.2021 на загальну суму 4545,00 грн.;

- №ВП-Т-000101004 від 06.05.2021 на загальну суму 16903,00 грн.;

- №ВП-Т-000101419 від 27.05.2021 на загальну суму 6148,00 грн.

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язань замовником за Договором настав та відповідач був зобов`язаний оплатити виконані позивачем роботи, розпочався відлік 10-денного строку у банківських днях на оплату, а саме:

- із 06.05.2021 по 20.05.2021 на суму 4545,00 грн.;

- із 07.05.2021 по 21.05.2021 на суму16903,00 грн.;

- із 28.05.2021 по 10.06.2021 на суму 6148,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з тим, що відповідачем у справі не проведено повної оплати робіт виконаних позивачем за Договором у вказані терміни, відтак відповідач є таким, що прострочив зобов`язання із:

- 21.05.2021 на суму 4545,00 грн.;

- 22.05.2021 на суму 16903,00 грн.;

- 11.06.2021 на суму 6148,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві не заперечує виконання позивачем робіт та в цілому існування заборгованості в сумі 27 596 грн 00 коп., а лише вказує про неможливість здійснити оплату за отриманий товар, скрутне фінансове становище, зумовлене ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 23.02.2021.

Господарський суд констатує, що згідно з визначенням господарської операції, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вбачається, що: господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно з дослідження актів виконаних робіт №ВП-Т-000100975 від 05.05.2021, №ВП-Т-000101004 від 06.05.2021, №ВП-Т-000101419 від 27.05.2021, вбачається, що вони містить всі необхідні відомості та реквізити, а саме: підпис сторін, відтиск печаток сторін, відомості про виконані роботи, відомості про запасні частини та матеріали, за які сплачує замовник, кількість та суму, котрі свідчать про фіксування господарської операції.

В той же час не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неможливості сплати суми заборгованості за виконані роботи з огляду на накладення арешту на нафтопродуктопровід, виробниче обладнання та все нерухоме майно, внаслідок чого Відповідач опинився в скрутному фінансовому становищі, зважаючи на наступне.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21 накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування об`єктами нерухомого майна, будівлями, спорудами, технологічними об`єктами та лінійними ділянками, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара Західний напрямок".

Зазначена ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.03.2021.

Зазначене майно передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених статтями 19 - 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

За результатами конкурсу, проведеного АРМА з відбору управителя для частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», переможцем оголошено АТ «Укртранснафта».

Рішенням Антимонопольного комітету України №366-р від 11.06.2021 Про результати розгляду справи про концентрацію надано дозвіл Акціонерному товариству «Укртранснафта» на набуття контролю шляхом одержання в управління активів у вигляді єдиного майнового комплексу, який складається із частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара Західний напрямок», що належить ТОВ «Прикарпатзахідтранс».

Зважаючи на викладене, вбачається, що Акціонерному товариству «Укртранснафта» передано в управління не всі активи відповідача, а єдиний майновий комплекс, що складається з об`єктів нерухомого майна, будівель, споруд, технологічних об`єктів та лінійних ділянок, які безпосередньо задіяні в забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», що належить ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (що встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 03.11.2021 у справі № 910/13031/21).

Відтак як вбачається з матеріалів справи у травні 2021 року ТОВ "Вік-Партнер" надало комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту належних саме ТОВ «Прикарпатзахідтранс», а не Акціонерному товариству «Укртранснафта» транспортних засобів: автомобілів марки Renault, модель Duster, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля марки Renault, модель Lodgy номер кузова (шасі) НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_4 .

Окрім того, твердження відповідача щодо його скрутного фінансового становища, матеріали справи не містять, як і не містять будь-яких доказів щодо фінансового звіту, банківських рахунків відповідача, довідки про рух коштів та активів. При цьому такі доводи є лише підставою для можливого зменшення штрафних санкцій, а не для звільнення від сплати суми заборгованості. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, щодо звернення відповідача з відповідним листом до позивача щодо відстрочки/розстрочки, та інше зважаючи, як вказує відповідач, на відсутність можливості сплати за отриманий товар.

Суд наголошує, що доводи відповідача під час розгляду судом даної справи, жодним чином не спростовують підставності позову позивача. А обумовлені Відповідачем обставини не дають суду права самостійно відмовити в задоволенні такого позову внаслідок неможливості стороною сплатити таку заборгованість.

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача про те, що до погашення заборгованості по заробітній платі відповідач не має права виконувати грошові зобов`язання по господарських договорах, оскільки це буде грубим порушенням закону.

Господарська діяльність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зобов`язання відповідача як роботодавця за трудовими відносинами не має жодного стосунку до обов`язків відповідача зі сплати за виконані роботи за Договором.

Відповідач, погоджуючись саме на такі умови договору, виходячи із принципу свободи договору, несе ризик застосування наслідків невиконання зобов`язання.

Суд підкреслює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, за проведені позивачем роботи своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 27 596 грн 00 коп.

Крім того, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 610 грн 56 коп. - інфляційних втрат, 1 326 грн 47 коп. -10 % річних, 2 200 грн 45 коп. - пені, 13 784 грн 50 коп. - штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦКУ).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 5.2. Договору, що у випадку затримки оплати за цим Договором, Замовник окрім відшкодування фактично завданих Виконавцю збитків сплачує на його користь суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 % річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Крім того, згідно і п. 5.3 Договору у випадку непогашення грошової заборгованості за виконані роботи/надані послуги протягом 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Замовник зобов`язаний додатково і крім пені сплатити на користь і на вимогу Виконавця штраф у розмірі 10 % від вартості виконаних робіт/отриманих послуг згідно Акту виконаних робіт, у випадку непогашеній грошової заборгованості протягом 60 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Замовник зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 30 % від вартості робіт/послуг, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Замовник зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу Виконавця штраф у розмірі 50 % від вартості неоплачених робіт/послуг.

Оскільки термін прострочення платежу за кожним з неоплачених актів становить більше, ніж 90 календарних днів, то позивач нарахував для відповідача штраф у розмірі 13784,50 грн. - 50 % від вартості неоплачених робіт/послуг.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання замовником зобов`язань по оплаті проведених виконавцем робіт у вигляді пені та штрафу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню.

При цьому не заслуговують на уваги аргументи відповідача про те що одночасне стягнення штрафу та пені суперечить положенням ст. 61 Конституції України, адже Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони обумовили між собою у п. 5.2. Договору, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки штрафу та встановлено, що оскільки термін прострочення платежу за кожним з неоплачених актів становить більше, ніж 90 календарних днів, то позивач правомірно нарахував для відповідача штраф у розмірі 13784,50 грн. - 50 % від вартості неоплачених робіт/послуг.

Судом перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 10 % річних долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними в частині нарахування пені та 10 % річних, позаяк позивач розпочав нарахування пені, інфляційних втрат та 10 % річних раніше обумовленого сторонами у Договорі терміну. Позивач безпідставно вважав днем прострочення зобов`язання після спливу 10 календарних, а не банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Відтак обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 2 069 грн 79 коп., 10 % річних - 1290 грн 66 коп., інфляційних втрат - 610 грн 56 коп.

Розрахунок штрафу, пені, інфляційних втрат та 10 % річних, які здійснено господарським судом, долучено до матеріалів справи.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов`язань є неможливим.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

При цьому слід зазначити, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, v той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними. конкретизуючи ми і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.07.18 у справі № 905/1722/17.

Відповідачем не доведене суду, що існують підстави звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, а накладення арешту на його майно та зупинення діяльності підприємства є одним із ризиків його господарської діяльності, а не непереборної сили.

Господарський суд, розглянувши вимогу відповідача про зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про відмову у її задоволені, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (зазначене узгоджується із правової позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідач просить суд зменшити суму пені та штрафу, позаяк несплата виникла внаслідок повної зупинки господарської діяльності відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін. Відповідачем не надано оборотно-сальдові відомості щодо своєї діяльності.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами відповідача в цілому та вимогою захисту основних прав позивача і можливістю обмеження його права на законне сподівання отримати компенсацію за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що дають підставу для зменшення розміру неустойки.

Господарська діяльність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач, погоджуючись саме на такі умови договору та розмір неустойки за невиконання зобов`язань за договором, виходячи із принципу свободи договору, несе ризик застосування наслідків невиконання зобов`язання.

Прострочення виконання зобов`язань відповідачем становить у сукупності з 21.05.2021.

На переконання суду розмір пені 2 069 грн 79 коп. та штрафу 13 784 грн 50 коп. - в порівнянні з розміром простроченого зобов`язання в сукупності на 506 днів відповідає наслідкам порушення зобов`язання.

Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, з огляду на наявність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов`язання за Договором мало наслідком збитки для позивача, суд, повно та всебічно перевіривши доводи відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру належних до сплати пені та штрафу, позаяк зменшення розміру штрафних санкцій до 0 законом не передбачено та взагалі нівелює саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у неповній сплаті за надані позивачем послуги по виконанню робіт на суму 27 596 грн 00 коп., порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач свої заперечень, з урахуванням пояснень третьої особи, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 45 351 грн 51 коп. (з яких - 27 596 грн 00 коп., 610 грн 56 коп. - інфляційних втрат, 2 069 грн 79 коп. - пені, 1290 грн 66 коп. - 10 % річних , 13 784 грн 50 коп. - штраф).

У задоволенні решти позовних вимог на суму 139 грн 47 коп. (з яких - 35 грн 81 коп. - 10 % річних та 130 грн 66 коп. - пеня) суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 45 490,98 грн.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви у 2021 році з майновими вимогами у розмірі 45 490,98 грн позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 270 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 659 від 12.11.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 45 351 грн 51 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 263 грн 04 коп., який покладається на відповідача.

Решта судового збору у розмірі 06 грн 96 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Укртранснафта про стягнення в сумі 45 490,98 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (вул. Котляревського, 18, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13990932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" (вул. Кобзарська, 85, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 36354758) 45 351 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят одна) грн. 51 коп. (з яких 27 596 (двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 00 коп. основний борг, 610 (шістсот десять) грн. 56 коп. інфляційні втрати, 1 290 (одна тисяча двісті дев`яносто) грн. 66 коп. 10 % річних, 2 069 (дві тисячі шістдесят дев`ять) грн. 79 коп. пеня, 13 784 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп. штраф 50 %).

3. У задоволенні решти позовних вимог на суму 139 грн 47 коп. (з яких - 35 грн 81 коп. - 10 % річних та 130 грн 66 коп. - пеня) відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (вул. Котляревського, 18, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13990932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" (вул. Кобзарська, 85, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 36354758) 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн 04 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 30 серпня 2022 року

Суддя Романюк Ю.Г.