Постановление суда № 105955417, 17.08.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8059/21

Провадження № 2/202/959/2022

У Х В А Л А

Іменем України

18 серпння 2022року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Салінській А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Головний сервісний центр МВС, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на рухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідачів.

Ухвалою від 19.01.2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті на 28.07.2022 року об 11.00 год.

Позивач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи на 28.07.2022 року,17.08.2022 року в судові засідання не з`явився, заяви про розгляд справи без його участі не надав, про причини неявки суд не повідомив. Так само не з`являвся позивач і в підготовчі судові засідання.

17.08.2022 року від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Манукяна Г.Г., надійшла заява про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з неодноразовою неявкою в судове засідання останнього.

Суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Головний сервісний центр МВС, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на рухоме майно підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно з ч. 6 цієї статті судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зіст..131ЦПК Україниучасники судовогопроцесу зобов`язаніповідомляти судпро змінусвого місцяпроживання (перебування,знаходження)або місцезнаходженняпід часпровадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу суду поверталися конверти з судовими повістками на ім`я ОСОБА_1 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Позивачеві надсилалися судові повістки смс-повідомленням, котрі він отримував. Але жодного разу ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не направив.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16, зробив висновок про те, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків, про що наголошено в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Каракуця проти України» від 16.02.2017 року.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Іззетов проти України», «Паскал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України» суду потрібно дотримуватися розумного строку для судового провадження.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 з лютого 2022 року в судові засідання не з`являється, станом справи не цікавилися, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не направив, суд вважає можливим залишити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Головний сервісний центр МВС, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на рухоме майно без розгляду.

Керуючись ст.ст. 257, 260 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Головний сервісний центр МВС, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на рухоме майно залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня постановлення ухвали.

Суддя Бєльченко Л.А.