Постановление суда № 105939798, 29.08.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4019/22

Провадження № 2-а/711/52/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/4019/22, провадження № 2-а/711/52/22.

Відповідно до ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів,а такождій чибездіяльності суб`єктіввладних повноважень,які прийняті(вчинені,допущені)стосовно конкретноїфізичної чиюридичної особи(їхоб`єднань),вирішуються завибором позивачаадміністративним судомза зареєстрованиму встановленомузаконом порядкумісцем проживання(перебування,знаходження)цієї особи-позивачаабо адміністративнимсудом замісцезнаходженням відповідача,крім випадків,визначених цимКодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача

Крім того, відповідно до ч. 2ст. 26 КАС України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 125 Конституції України, ч. 1ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Як вбачається із матеріалів позову, позивачем зазначена адреса свого місця проживання: АДРЕСА_1 , що не належить до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси, а місцезнаходження відповідача вказано: м. Черкаси, вул.. Лесі Українки, 21, що є територією Соснівського районного суду м. Черкаси.

Враховуючи положення ст. 25, 26 КАС, жодна з вказаних адрес не відноситься до територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси.

НормамиЗакону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»визначено порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. Відповідно до статті 3 даного Закону, - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Крім того,Закономвизначено, що місцем проживання особи - є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. При цьому, зазначено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюютьсяЗаконом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV(надалі - Закон № 1382-ІV).

Устатті 3 вказаного Законунадано визначення, зокрема, таких термінів: місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з ч. 1, 10ст. 6 Закону № 1382-ІVгромадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

У відповідності до ст.15Закону №1382-ІV особи, винні у порушенні вимог цьогоЗакону, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленомузакономпорядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Відтак, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження тимчасового проживання (перебування) позивача у м. Черкаси, а усне його твердження не може вважатися належними доказом місця проживання (перебування) позивача, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання можливості розгляду позовної заяви Придніпровським районним судом міста Черкаси, суд зауважує, що відповідно до частини 1статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановленихЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справіLeo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справахJorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Розгляд справи з порушенням підсудності призведе до постановлення незаконного рішення.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Тож, враховуючи викладене вище, вказана справа має бути розглянута за правилами ч. 1 ст. 25 КАС України.

З огляду на адміністративний поділ та наближеність суду загальної юрисдикції до зареєстрованого місця проживання позивача, суд вважає, що вказана належить до юрисдикції Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області (19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 76).

Слід зауважити, що згідно Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020№807-IX,зокрема п.23Верховна РадаУкраїни постановилаутворити у Черкаськійобласті: Звенигородський район (з адміністративним центром у місті Звенигородка), Черкаський район (з адміністративним центром у місті Черкаси), Уманський район (з адміністративним центром у місті Умань) та Золотоніський район (з адміністративним центром у місті Золотоноша).

Відповідно до ч.2 п.23 вказаної постанови Золотоніський район утворено у складі територій Великохутірської сільської, Вознесенської сільської, Гельмязівської сільської, Драбівської селищної, Золотоніської міської, Зорівської сільської, Іркліївської сільської, Новодмитрівської сільської, Піщанської сільської, Чорнобаївської селищної, Шрамківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку із утворенням (ліквідацією) районів» від 03.11.2020 № 950-IX, до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року№807-IX, але не пізніше 1 січня 2022 року».

Відповідно до п.3 ч. 1ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність направлення адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області (19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 76).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.25,26,29,294,295,297 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Передати адміністративну справу ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за підсудністю на розгляд до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області (19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 76).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 299 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 29.08.2022.

Суддя: Н. М. Кондрацька