Постановление суда № 105939646, 29.08.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 серпня 2022 р. Справа № 120/6866/22

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Бобков Костянтин Юрійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000908 від 24.06.2022, адреса для листування: АДРЕСА_2 ), до Вінницької митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2022 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Бобкова К.Ю., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Вінницької митниці, про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування наявності пільгового розмитнення транспортного засобу позивача у відповідності до Закону України від 24.03.2022 № 2141-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану", без податку на додану вартість, акцизним податком та ввізним митом за митною декларацію № UA401000.2022.916769 від 30.06.2022 внаслідок зобов`язання останнього розмитнити транспортний засіб зі сплатою податку на додану вартість у розмірі 79799,90 грн за митною декларацією № UA401020.2022.035246 від 09.08.2022;

- зобов`язання відповідача повернути позивачу надмірно нараховану суму за розмитнений транспортний засіб за митною декларацією № UA401020.2022.035246 від 09.08.2022 у розмірі 79799,90 грн.

Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що заяву належить повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною другою статті 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Статтею 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки (п. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, якщо позовна заява від імені позивача подається його представником (адвокатом), на підтвердження повноважень представника позивача має бути надано оригінал довіреності чи ордеру або ж їх копії, засвідчені у визначеному законом порядку.

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно з пп. 12.4 п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Водночас за змістом пункту 11 вказаного Положення належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта є ордер встановленої цим Положенням форми.

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 90 ЦК України визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що обов`язковим реквізитом ордера на надання правової допомоги є назва органу або групи органів, в яких адвокатом надається правова допомога.

Відтак, оскільки адвокат Бобков К.Ю. від імені позивача ОСОБА_1 звертається з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, то у рядку ордера "назва органу, у якому надається правова допомога" повинно бути зазначено або конкретну назву суду, або в загальному "в усіх судах України" (наприклад, "Вінницький окружний адміністративний суд", "у будь-яких судах України, підприємствах, установах, організаціях різних форм власності").

Це обумовлено тим, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18.

Разом з тим судом встановлено, що ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1044328 від 25.08.2022, доданий до позовної заяви на підтвердження повноважень адвоката Бобкова К.Ю., не містить назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу, оскільки в рядку "назва органу…" вказано інший орган, а саме: "Вінницька митниця Державної митної служби України".

Отже, такий ордер не є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката Бобкова К.Ю. як представника позивача Сівака С.К. в судовому процесі та його правомочність на вчинення в інтересах позивача таких дій, як підписання (подання) від його імені позовної заяви.

При цьому інших належних документів на підтвердження повноважень адвоката Бобкова К.Ю. до позовної заяви не додано.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позовну заяву від імені позивача підписано та подано особою, повноваження якої не підтверджені.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі вимог стосовно оформлення позовних заяв та інших документів, що подаються до суду. Водночас норми процесуального закону зобов`язують представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Обов`язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

В силу приписів п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов підписано особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи те, що позовна заява підписана особою, яка не підтвердила відповідного права належними документами, подану до суду позовну заяву необхідно повернути на підставі вищевказаних положень закону.

Водночас суд зважає на висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 у справі "Кромбах проти Франції", в яких Суд наголосив на тому, що держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

Крім того, у рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за умови дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Цих правил під час звернення до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 не дотримано.

З огляду на викладене подану до суду позовну заяву належить повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256, 259, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.

2. Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 29.08.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович