Решение № 105933823, 22.08.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/226/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз"

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом"

про заборгованості в сумі 20 676 400 грн. 70 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Шевчук Віктор Сергійович (в залі суду);

Від відповідача: Гутнік Мар`яна Анатоліївна (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (далі - відповідач) про заборгованості в сумі 20 676 400 грн. 70 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними обставинами.

17 липня 2020року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір підряду № 1043 та договір підряду 09 грудня 2020 року № 1573.

Предметом вказаних вище договорів визначено виконання будівельних робіт, а також додаткових будівельних робіт по об`єкту будівництва "ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013. Реконструкція дороги Станція ВП РАЕС в м. Вараш. Етап 2. Авто дорога".

На виконання покладених вказаними договорами зобов`язань, позивач здійснив виконання будівельних робіт згідно договору № 1043 від 17 липня 2020 року на загальну суму 30 538 193 грн. 76 коп., а також додаткових будівельних робіт згідно договору № 1573 від 09 грудня 2020 року на загальну суму 5 004 945 грн. 60 коп.

Позивач зазначає, що усі договору виконано у відповідності до умов договору, в тому числі щодо реєстрації підрядником податкових накладних.

Однак, на час подачі позову відповідач не виконав свої зобов`язання у повному по оплаті за виконані роботи.

Позивач звертає увагу суду на те, що сума загальної заборгованості відповідача є значною, що фактично призвела до збоїв в господарській діяльності, в тому числі й в умовах військового стану в країні. Зокрема, невиконання покладених на відповідача боргових зобов`язань вже значний період часу фактично унеможливлює здійснювати позивачем оплату послуг контрагентів, оплату податків, а також виплати заробітної плати для найманих працівників.

Отже, зважаючи на вище вказані обставини, позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань по договорах підряду від 17 липня 2020 року № 1043 та від 09 грудня 2020 року № 1573 у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 676 400 грн. 70 коп., яку позивач просить стягнути на його користь.

В судовому засіданні 22 серпня 2022 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням відповіді на відзив, письмових заперечень підтримав, заяв про зменшення розміру позовних вимог та просив суд позовні вимоги задоволити.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги в частині нарахування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання не визнає та просить суд в задоволенні позову в даній частині відмовити.

У відзиві на позовну заяву, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступні обставини.

Відповідач пояснює, що причиною виникнення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" за договорами підряду № 1043/46-122-01-20-09904 від 29 липня 2020 року та № 1573/46-122-04-20-10256 від 21 грудня 2020 року є складне фінансове становище останнього через існуючу на сьогодні ситуацію на ринку електроенергії, у зв`язку із якою атомна генерація опинилась у стані кризи. Як наслідок, відсутність потрібного обсягу коштів унеможливлює вчасні розрахунки з контрагентами, в тому числі й з позивачем.

Станом на 19 травня 2022 розмір заборгованості за договором № 1043/46-122-01-20-09904 від 29 липня 2020 року становить 14 973 801 грн. 00 коп. та за договором № 1573/46-122-04-20-10256 від 21 грудня 2020 року становить 799 945 грн. 60 коп., які визнаються відповідачем.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із визнанням останнім заявлених вимог в частині стягнення су основного боргу до початку розгляду справи по суті, просить суд, в порядку ч. 1 ст. 130 Г України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 в іде судового збору, сплаченого даним товариством при поданні позову.

Щодо нарахування позивачем 3% та інфляційних втрат відповідач зазначає, що позивачем не вірно визначені граничні виконані будівельні роботи, оскільки не у всіх періодах враховано договорів 45 календарних днів з дати підписання акту приймання робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

На думку відповідача, зазначені обставини призвели до безпідставного збільшення боргового періоду та, відповідно, збільшення нарахованих сум інфляційних втрат і 3% річних.

Зважаючи на вказані обставини, відповідач не визнає нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та просить суд в даній частині позову відмовити.

Заяви та клопотання у справі.

02 червня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити.

13 червня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній спростовує доводи наведені відповідачем у відзиві та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

17 червня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд зменшити розмір позовних вимог та повернути у вказаній частині судовий збір.

17 червня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

29 червня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов контррозрахунок та заява про зменшення адвокатських витрат.

01 липня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло дві заяви про зменшення розміру позовних вимог.

12 липня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

14 липня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначає, що у зв`язку із частковою оплатою відповідачем основної суми заборгованості в останнього виникла необхідність зменшити розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача наступні суми, а саме: за договором підряду № 1043 від 17 липня 2020 року 9 462 801 грн. 00 коп. основної заборгованості, 420 446 грн. 75 коп. 3% річних, 3 283 141 грн. 76 коп. інфляційних втрат; за договором № 1573 від 09 грудня 2020 року 138 103 грн. 92 коп. 3% річних та 612 231 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст. 170 ГПК України.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд зазначає, що заява подана в передбачений ГПК України строк, тому, суд приймає подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/226/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" про заборгованості в сумі 20 676 400 грн. 70 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20 червня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 червня 2022 року відкладено підготовче засідання на 04 липня 2022 року

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 липня 2022 року відкладено підготовче засідання на 18 липня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 липня 2022 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/226/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" про заборгованості в сумі 20 676 400 грн. 70 коп. та призначено розгляд справи № 918/226/22 до судового розгляду по суті на 09 серпня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 22 серпня 2022 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

17 липня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (далі - підрядник) укладено договір підряду №1 043.

Також, 09 грудня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якогодієє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 1573.

Предметом вказаних договір № 1043 від 17 липня 2020 року та № 1573 від 09 грудня 2020 року згідно п. 1.1. визначено виконання будівельних робіт, а також додаткових будівельних робіт по об`єкту будівництва "ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013. Реконструкція дороги Станція ВП РАЕС в м. Вараш. Етап 2. Авто дорога".

За обумовлений період підрядником здійснено виконання будівельних робіт згідно договору № 1043 від 17 липня 2020 року на загальну суму 30 538 193 грн. 76 коп., а також додаткових будівельних робіт згідно договору № 1573 від 09 грудня 2020 року на загальну суму 5 004 945 грн. 60 коп.

Згідно до п. 6.4.1. договорів, підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Порядок здійснення оплати за виконані будівельні роботи здійснюється замовником на підставі двосторонньо підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі вартості виконаних робіт, на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, за умови реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН (п. 4.1 договорів).

Позивач зазначає, що усі умови для оплати за зданою роботою для замовника виконано у відповідності до умов договору, в тому числі щодо реєстрації підрядником податкових накладних.

Надалі відповідачем за договором № 1043 від 17 липня 2020 року сплачено 15 564 392 грн. 70 коп., заборгованість за вказаним договором складає 14 973 801 грн. 00 коп.

Також, відповідачем за договором № 1573 від 09 грудня 2020 року сплачено 3 005 000 грн. 00 коп., тому, станом на день подачі позовної заяви, заборгованість за вказаним договором сягає 1 999 945 грн. 60 коп.

Позивач зазначає, що відповідач порушує умови укладених договорів, зокрема щодо вчасної оплати виконаних робіт.

Предмет договорів, а саме роботи по об`єкту "ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013. Реконструкція дороги Станція ВП РАЕС в м. Вараш. Етап 2. Автодорога" передані в експлуатацію замовнику, а усі будівельні роботи згідно договорів є виконаними без відповідних претензій щодо якості їх виконання.

З метою врегулювання спору досудовим шляхом, позивачем надіслано претензію з проханими здійснити негайну оплату заборгованості за договором №1043 від 17 липня 2020 року.

У відповідь на дану претензію відповідач надав пояснення від 16 березня 2022 року з приводу визнання претензійних вимог щодо погашення заборгованості за договором № 1043 від 17 липня 2020 року, у сумі 14 973 801 грн. 00 коп. та за договором № 1573 від 09 грудня 2020 року у сумі1 999 945 грн. 60 коп. Однак, оплати за вище вказані прострочення по оплаті взятих на себе зобов`язань відповідачем не здійснено.

Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача основний борг, інфляційні втрати та три проценти річних за виконані підрядні роботи.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки будівельного підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 2, 3 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності. Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

З наведених правових норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов`язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договорів підряду, а саме договору № 1043 від 17 липня 2020 року та договору № 1573 від 09 грудня 2020 року.

В якості доказів підтвердження виконання будівельних робіт згідно договору № 1043 від 17 липня 2020 року позивач надає суду наступні докази, а саме: довідку про вартість будівельних робіт та витрати за вересень 2020 року та акти приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 за вересень 2020 року підписані замовником та підрядником; довідку про вартість будівельних робіт та витрати за жовтень 2020 року та акти приймання виконаних будівельних робіт № 4, № 5 за жовтень 2020 року підписані замовником та підрядником; копію довідки про вартість будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року та акти приймання виконаних будівельних робіт № 6, № 7 за листопад 2020 року; копію довідки про вартість будівельних робіт та витрати за листопад - 2020 року та акт приймання виконаних будівельних робіт № 8 за листопад 2020 року; довідку про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року та акти приймання виконаних будівельних робіт № 9, № 10 за грудень 2020 року підписані замовником та підрядником; довідку про вартість будівельних робіт та витрати за вересень 2021 року та акт (коригування) приймання виконаних будівельних робіт № 1/1 за вересень 2021 року підписані замовником та підрядником; довідку про вартість будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року, акт приймання виконаних будівельних робіт № 11 за жовтень 2021 року та акти приймання виконаних будівельних робіт № 2, № 3, № 4 за листопад 2021 року підписані замовником та підрядником;

В якості доказів підтвердження виконання будівельних робіт згідно договору № 1573 від 09 грудня 2020 року позивач надає суду наступні докази, а саме: довідку про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2020 року підписані замовником та підрядником.

Кінцевий акт прийому-передачі будівельних робіт передбачених договором № 1043 від 17 липня 2020 року підписаний сторонами 08 грудня 2021 року. Кінцевий акт прийому-передачі будівельних робіт по договору № 1573 від 09 грудня 2020 року підписаний сторонами сторонами 24 грудня 2020 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин; факт виконання позивачем та приймання відповідачем виконаних робіт; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором; факт виникнення основної заборгованості та нарахування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що позивачем здійснено роботи передбачені укладеними договорами підряду, що підтверджується актами прийому-передачі будівельних робіт які прийняті відповідачем без зауважень. Докази протилежного матеріали справи не містять.

Отже, відповідно до викладеного вище, вбачається, що позивач виконав взяте на себе зобов`язання по виконанню умов договору.

Однак, в порушення умов договору відповідачем не здійснено вчасно оплату за виконані роботи визначені у договорах підряду. Вказана обставина не спростована відповідачем.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості по договору № 1043 від 17 липня 2020 року (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 9 462 801 грн. 00 коп. є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, вбачається, що основна заборгованість договору № 1573 від 09 грудня 2020 року відсутня у зв`язку із оплатою.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно розраховано суму 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про правомірне нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат.

Зважаючи на вищевикладені обставини до стягнення з відповідача підлягають наступні суми відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, а саме: по договору № 1043 від 17 липня 2020 року 420 446 грн. 75 коп. 3% річних та 3 283 141 грн. 75 коп. інфляційних втрат; по договору № 1573 від 09 грудня 2020 року 138 103 грн. 92 коп. 3% річних та 612 231 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.

Щодо тверджень відповідача, на які останній посилається як на підставу своїх заперечень, суд зазначає, що не погоджується із твердженням останнього щодо неправомірного нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період військового стану з посиланням на п. 9.1. договорів, зважаючи на наступні обставини.

Відповідного до п. 9.1 договору № 1043 від 17 липня 2020 року та договору № 1573 від 09 грудня 2020 року, сторонами правочинів погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо).

Згідно п. 9.2 вищевказаних договорів, сторона, що не може виконувати зобов язання за чим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п. 9.4 договорів, неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин переборної сили, позбавляють сторону право посилатися на них.

В матеріалах справи № 918/226/22 відсутні повідомлення від відповідача на адресу позивача щодо неможливості вчасного виконання зобов`язань за вищевказаними договорами.

Суд зазначає, що відповідач про вказані обставини зазначив у відзиві на позовну заяву, що свідчить про порушення порядку звільнення сторони від відповідальності за невчасне виконання зобов`язань, передбаченого пунктом 9 вищевказаних договорів.

Окрім того, порушення строків оплати відбулося до початку дії непередбачуваних обставин, пояснень щодо вказаних обставин відповідач до суду не надав.

Також, слід зазначити, що у правових позиціях Верховного Суду, що містяться у постановах від 12 квітня 2017 року у справі № 3-1462гс16 та від 20 червня 2018 року у справі № 913/869/14, згідно яких звільнення сторін від відповідальності у зв`язку виникненням непередбачуваних (форс мажорних) обставин не поширюються на положення ст. 625 ЦК України, оскільки 3 % річних та інфляційне збільшення боргу, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, в розумінні закону, не є штрафними санкціями для сторін (формою відповідальності), а є платою за користування коштами, та засобом захисту від їх знецінення.

Твердженням відповідача, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом надано висновок у пункті "судовий збір" рішення.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, доведеними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому приходить до висновку про їх задоволення у наступному розмірі, а саме: за договором підряду № 1043 від 17 липня 2020 року 9 462 801 грн. 00 коп. основної заборгованості, 420 446 грн. 75 коп. 3% річних, 3 283 141 грн. 76 коп. інфляційних втрат; за договором № 1573 від 09 грудня 2020 року 138 103 грн. 92 коп. 3% річних та 612 231 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у невчасному здійсненні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми штрафних санкцій, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 310 146 грн. 02 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем зменшено розмір позовних вимог, тому, після зменшення розміру позовних вимог судовий збір становить 208 750 грн. 88 коп.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження.

Отже, суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 101 395 грн. 14 коп., може повернена останньому на підставі відповідного клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу та просив суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, зважаючи на часткове визнання позову відповідачем в розмірі 9 462 801 грн. 00 коп. основної заборгованості по договору № 1043 від 17 липня 2020 року, 50 відсотків судового збору в розмірі 70 971 грн. 08 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, 50 відсотків судового збору в розмірі 70 971 грн. 08 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 66 808 грн. 72 коп. пропорційно задоволеним позовними вимогами, покладається на відповідача.

Щодо покладення на відповідача понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Судом із матеріалів справи установлено, що одночасно із поданням позовної заяви позивачем подано попередній розрахунок судових витрат, за яким розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції становив 310 146 грн. 01 коп. судового збору та 300 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Як установлено судом із матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляло адвокатське бюро в особі адвоката Шевчука Віктора Сергійовича, на підтвердження чого долучено договір про надання правової допомоги № 22-01/05 від 12 січня 2022 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 881 від 19 січня 2012 року, ордер на надання правничої правової допомоги ВК № 1009799 від 28 квітня 2022 року.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги № 22-01/5 від 12 січня 2022 року (далі - договір) бюро надає правничу допомогу, яка полягає в представництві та захисту інтересів клієнта в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування України, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності, галузевої належності та підпорядкування, перед фізичними особами в тому числі: в усіх органах Державної казначейської служби України, Державної реєстраційної служби України та всіх її підпорядкованих підрозділах, усіх контролюючих органах (в т.ч. податкових та митних) та їх структурних підрозділах, статистичних органах, органах нотаріату, органах юстиції та Державної виконавчої служби, податкової міліції, поліції, органах внутрішніх справ та прокуратури, органах Служби безпеки України, в усіх органах досудового розслідування, а також у судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах, судах апеляційної та касаційної інстанції, з усіма правами наданими заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу при вирішенні питання будь-яких питань, що стосуються представництва та захисту інтересів клієнта. Клієнт зобов`язується сплатити гонорар та компенсувати фактичні витрати за надану правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором або додатковими угодами до нього. Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро та надання правничої допомоги за цим договором здійснює адвокат Шевчук Віктор Сергійович (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 881 від 19 січня 2012 року), або інша визначена за окремою довіреністю чи ордером посадова, службова особа бюро.

Правова допомога полягає, в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосується господарської діяльності клієнта; наданні усних та письмових консультацій і роз`яснень щодо правових питань, що стосується господарської діяльності клієнта; складанні необхідних процесуальних документів, скарг, відзивів, запитів, заяв, пояснень, клопотань та позовних заяв тощо, їх підписанні та поданні до суду; підготовці та розробці договорів, контрактів, протокольних домовленостей, тощо, що стосуються господарської діяльності клієнта; виконанні окремих доручень клієнта, що стосується господарської діяльності клієнта; представництві та захисті інтересів клієнта в судах, органах державної влади та досудового розслідування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх формах власності та підпорядкування з питань, що стосуються господарської діяльності клієнта (п. 1.2. договору).

Розділом 3 договору визначено ціну та порядок розрахунків по договору.

Розрахунки за даним договором здійснюються одним із способів: на підставі актів прийому-передачі послуг, які складаються бюро по завершенню виконання кожного етапу окремих доручень (в т.ч. судових справ клієнта, представництво яких здійснювалося службовими особами бюро) згідно з даним договором, зміст та умови таких актів захищені ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як адвокатська таємниця; на підставі актів прийому-передачі послуг, які складаються бюро в останній робочий день кожного місяця (у разі щомісячного надання правничих послуг щодо поточного юридичного супроводу господарської діяльності клієнта), зміст та умови таких актів захищені ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як адвокатська таємниця; на підставі розрахунків суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу, складання яких проводиться до початку виконання кожного етапу окремих доручень (в т.ч. судових справ клієнта, представництво яких здійснювалося службовими особами бюро) згідно з даним договором, зміст та умови таких актів захищені ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як адвокатська таємниця (п. 3.1. договору).

Оплата послуг за наведеними в п. 3.1. даного договору розрахунковими документами (актами, розрахунками) проводиться впродовж п`яти робочих днів з дня їх підписання, але не пізніше 10 робочих днів з дня подання їх бюро клієнтові для підпису, за умови, що такими документами не обумовлено іншого строк та порядок розрахунків (п. 3.2. договору).

Із фактичних обставин справи судом установлено, що адвокатом надано розрахунок витрат, пов`язаних з наданням послуг за договором про надання правової допомоги від № 1 від 11 квітня 2022 року, на загальну суму 300 000 грн. 00 коп. згідно з якого бюро надані такі послуги: підготовка процесуальних документів (позовної заяви та розрахунків до неї, процесуальних клопотань, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи) на суму 240 000 грн. 00 коп. (попередньо витрачена кількість часу - 24 год., ставка за годину - 10 000 грн. 00 коп.); представництво інтересів в суді (в т.ч. участь у судових засіданнях) на суму 60 000 грн. 00 коп. (попередньо визначена кількість витраченого часу - 6 год., ставка за годину - 10 000 грн. 00 коп.).

09 серпня 2022 року представником позивача долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 09 серпня 2022 року до договору про надання правничої допомоги на суму 300 000 грн. 00 коп., відповідно до якого на вивчення доказів та підготовку позову, складання поданих до суду процесуальних документів представником позивача затрачено 26 год. часу (з розрахунку 1 год. - 10 000 грн. 00 коп.), що становить 260 000 грн. 00 коп., представництво позивача у 4 судових засіданнях (з розрахунку 1 заідання - 10 000 грн. 00 коп.) становить 40 000 грн. 00 коп.

У підтвердження доказів перерахування позивачем адвокату гонорару надано рахунок на оплату № 59/22 від 11 квітня 2022 року на суму 300 000 грн. 00 коп. та платіжне доручення № 1652 від 15 червня 2022 року на суму 300 000 грн. про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Кортакоз" адвокатському бюро "Шевчука Віктора" за послуги по договору № 22-01/05 від 12 січня 2022 року.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 126 ГПК України).

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог вказаної частини суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру правничої допомоги, відповідно до змісту якої останній зазначає, що представником позивача при здійсненні розрахунків 3% річних та інфляційних втрат визначено помилкові періоди нарахування вказаних сум, що у свою чергу призвело до збільшення боргового періоду нарахування вказаної грошової відповідальності.

Окрім того, на думку відповідача, суд при вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має керуватися принципами співмірності та розумності вказаних витрат, оскільки у даній справі заявлено розмір правничої допомоги не співміний із складністю справи та виконаними послугами представника позивача.

Суд зазначає, що як видно з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 300 000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову (а саме те, що відповідачем визнано позов в частині основної суми заборгованості та сплачено за час розгляду справи значну суму останньої), з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі.

З приводу заявлених представником позивача 26 год. на підготовку документів, аналізу доказів та складання позовної заяви, формування додатків до неї та направлення її відповідачу та господарському суду, суд звертає увагу на те, що вказаний час, а відповідно і сума 260 000 грн. 00 коп., є явно завищеною (про що також навів доводи представник відповідача в клопотання про зменшення судових витрат), оскільки не відповідає обсягу позовної заяви та складності справи.

Здійснення розрахунку заборгованості, з огляду на суму боргу та періоди прострочення, також не забирає великого часу, так як сума несплаченого боргу хоча є значною, однак періоди прострочення чіткови визначені, тому великого часу затрачати на здійснення такого розрахунку, по суті, також немає необхідності.

При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім суми позову.

Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору підряду.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Підготовка відповіді на відзив у даній справі, також на переконання суду не є складним, оскільки відповідач визнав позовні вимоги частково на суму розміру основної заборгованості.

Щодо підготовки клопотання про усунення недоліків, клопотань про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає, що підготовка згаданих проценсуальних документів не потребує глибокого юридичного аналізу, вказані документи є типовими, тому не несуть великого навантаження і складності при складанні.

Суд приходить до висновку, що час затрачений на підготовку позову та інших процесуальних документів - 26 год. є явно завищеним та неспівмірним із складністю справи.

При цьому, якщо проаналізувати зміст позову, відповіді на відзив, та клопотань про зменшення розміру позовних вимог, то значна частину тексту це цитування норм законів України.

З огляду на вищенаведене, колегія суду вважає судові витрати на правову допомогу в розмірі 260 000 грн. 00 коп. явно не співмірними із складністю цієї справи, ціною позову, значенням справи для сторін та обсягом наданих адвокатом послуг.

З приводу ж гонорару за участь у 4 судових засіданнях у розімір 10 000 грн. 00 коп., суд зазначає, що представник позивача був присутній на всіх судових засіданнях, однак суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку вказані вище витрати фактично понесені позивачем, однак 40 000 грн. 00 коп. за участь у 4 судових засіжаннях на переконання суду не є співмірними наданим послугам.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги № 22-01/05 від 12 січня 2022 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 881 від 19 січня 2012 року, ордер на надання правничої правової допомоги ВК № 1009799 від 28 квітня 2022 року, розрахунок № 1 від 11 квітня 2022 року суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу згідно договору № 22-01/05 від 12 січня 2022 року на суму 300 000 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 59/22 від 11 квітня 2022 року на суму 300 000 грн. 00 коп., платіжне доручення № 1652 від 15 червня 2022 року про сплату 300 000 грн. 00 коп. - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок позивача (у зв`язку з визнанням відповідачем позову в частині основного боргу та здійсненням часткових проплат) в цьому випадку є сума 47 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат відповідача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (34401, Рівненська обл., м. Вараш, код. 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (25701, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Л. Українки, 6в, код. 13993936) заборгованість по договору № 1043 від 17 липня 2020 року, а саме 9 462 801 (дев`ять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі вісімсот один) грн. 00 коп. основної заборгованості, 420 446 (чотириста двадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 75 коп. 3% річних та 3 283 141 (три мільйони двісті вісімдесят три тисячі сто сорок один) грн. 76 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (34401, Рівненська обл., м. Вараш, код. 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (25701, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Л. Українки, 6в, код. 13993936) заборгованість по договору № 1573 від 09 грудня 2020 року, а саме 138 103 (сто тридцять вісім тисяч сто три) грн. 75 коп. 3% річних та 612 231 (шістсот дванадцять тисяч двісті тридцять один) грн. 82 коп. інфляційних втрат.

4. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (34401, Рівненська обл., м. Вараш, код. 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (25701, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Л. Українки, 6в, код. 13993936) 137 779 (сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 80 коп. судових витрат.

5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (34401, Рівненська обл., м. Вараш, код. 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (25701, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Л. Українки, 6в, код. 13993936) 47 000 (сорок сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 серпня 2022 року.

Суддя Войтюк В.Р.