Постановление суда № 105896842, 21.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2064

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху після відкриття

21 червня 2022 року м. Київ № 640/20288/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з клопотанням представника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування строків позовної давності та залишення позовної вимоги без розгляду у справі за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна»

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» (надалі - позивач), адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, літера «з» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (надалі - відповідач), адреса: 65042, місто Одеса, вулиця 7-а Пересипська, будинок 6, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати винесені (прийняті) Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області: рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 113 від 20 лютого 2020 року; постанову про накладення штрафних санкцій № 75 від 06 березня 2020 року; рішення № 161 від 23 квітня 2020 року про внесення змін до Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 113 від 20 лютого 2020 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень протиправних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В подальшому, представником відповідача було подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності та залишення позовної вимоги без розгляду у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що посилання позивача на хворобу відповідального працівника, на переконання представника відповідача не можуть бути належним доводом для поновлення строку, у зв`язку із тим, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб особою що має право здійснювати представництво інтересів товариства «Студіо Модерна» в порядку самопредставництва юридичної особи є Смолко Тетяна Іванівна відомостей, щодо неможливості якої виконувати свої трудові обов`язки, а саме здійснювати представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна», зокрема в суді відсутні.

За твердженнями представника відповідача ніщо не перешкоджало позивачу, зокрема керівнику організації, забезпечити представництво товариства, в тому числі шляхом набору відповідного персоналу, укладення угод про надання правничої допомоги, тощо.

Перевіривши доводи клопотання та дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В свою чергу, при поданні до суду позивачем позовної заяви позивачем було також надано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом.

В обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку позивач зазначив, що починаючи з 12 березня 2020 року на території України встановлений карантин та запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходу, у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Станом на день звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» з даним позовом встановлений Кабінетом Міністрів України карантин та обмежувальні заходи діють.

За твердженнями представника позивача спричинений COVID-19 карантин та пов`язані із ним обмежувальні заходи внесли певні незручності та додаткові обтяження у всі сфери суспільного життя. Комерційна діяльність суб`єктів господарювання у цьому контексті не стала, виключенням.

Представник позивача зазначає, що основний торговий профіль товариства є торгівля, у т.ч. роздрібна, непродовольчими товарами, запровадженні через COVID-19 обмеження дуже сильно вплинули на звичайний (поточний) хід господарської діяльності ТОВ «Студіо Модерна». Особливо це втілилось в:

1) кардинальному внесенні змін до внутрішньо-організаційних процесів позивача - з березня-квітня 2020 року надання працівникам відпусток у пік(и) захворюваності та у періоди значних обмежень по роботі міського/міжміського маршрутного транспорту та починаючи з середини квітня 2020 року переведення на віддалену (надомну) роботу абсолютної більшості працівників та подальше налаштування робочих процесів у дистанційному режимі та постійне перебування значної кількості співробітників на лікарняному та самоізоляції через COVID-19, що підтверджується додатками, копіями відповідних наказів товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» щодо вимушеного запровадження на підприємстві дистанційної роботи через COVID-19, а також копії наказів товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» щодо вимушеної відпустки за власний рахунок працівників юридичного відділу у зв`язку із пандемією COVID-19;

2) кардинальної зміни пріоритетів у бізнес-процесах - протягом 2020 років, майже зі всіма орендодавцями, позивачем були проведені дуже складні перемовини щодо зменшення розміру орендної плати, надання знижок по орендній платі на період карантину, та особливо на періоди Локдаунів. Навіть на даний час з орендодавцями продовжуються переговори щодо зменшення розміру орендних платежів через COVID-19;

3) перебування відповідального працівника товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» (юрисконсульта Загребельного С.К.) за дане судове оскарження індивідуальних актів органу ринкового нагляду на лікарняному та самоізоляції через захворювання на COVID-19 - що підтверджується листками непрацездатності та ПЛР-тести на виявлення РНК коронавірусу SARS-Co-V-2 по вищезазначеному співробітнику позивача.

Таким чином, керуючись викладеними вище обставинами, представник позивача зазначає, що останнім першочергово вчинялися дії по недопущенню поширення серед працівників COVID-19, незважаючи навіть на те, що подібні вимушені новації спричинили певні недоліки у внутрішньо-організаційній взаємодії між підрозділами та недоліки в робочих процесах, зокрема, як за твердженнями представника позивача, це втілилось у перебоях з функціонуванням внутрішньокорпоративної електронної мережі, яка повинна була забезпечувати належну роботу працівників позивача у віддаленому режимі та не функціонуванні електронної корпоративної пошти, не доходили/не відправлялись повідомлення та документи в електронному вигляді.

Також, за твердженнями позивача, через віддалений графік роботи працівників та перебої з функціонуванням електронної корпоративної пошти письмова вхідна кореспонденція (скан-копії вхідної кореспонденції) не вчасно доходила до працівників-виконавців.

Крім того, представник позивача зазначає, що основною направленістю діяльності позивача була направлена на мінімізацію фінансових втрат від COVID-19, особливо, шляхом зменшення поточних грошових зобов`язань по орендній платі по всім об`єктам нерухомості та, як крайня міра, навіть дострокове розірвання певних договорів оренди нерухомого майна.

Тобто, з аналізу наданої представником позивача заяви вбачається, що представник позивача як на підставу для поновлення строку зазначає введення по тероторії України карантину.

Так, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ доповнено Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому, 17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у наступній редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.»

З викладеного вище можна прийти до висновку, що відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в редакції № 540-ІХ від 30 березня 2020 року та № 731-ІХ від 18 червня 2020 року, були спочатку продовжені процесуальні строки до закінчення карантину, в т.ч. на звернення до адміністративного суду з позовом, а потім всі раніше продовжені строки вважалися такими, що закінчуються 06 серпня 2020 року.

Таким чином вбачається, що починаючи з 06 серпня 2020 року строки які були продовжені під час дії заходів щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби закінчуються та починають застосовуватись строки встановленні процесуальним законодавством.

Зі змісту позову судом встановлено, що позивачем оскаржуються рішення які датуються лютим-квітнем 2020 року. Водночас, суд звертає увагу, що до суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише 19 липня 2021 року (що підтверджується штампом вхідної кореспонденції канцелярії суду).

Так, з поданої представником позивача заяви про поновлення строку вбачається, що позивач обґрунтовує підстави пропуску строку введенням на території України карантину спричиненого коронавірусною хворобою (COVID-19), водночас, суд зауважує, що починаючи з 06 серпня 2020 року, усі визначені процесуальним законодавством строки підлягають застосуванню, однак позивач у поданій до суду заяві не обґрунтовує, що заважало останньому звернутись до суду за захистом своїх прав, починаючи з 06 серпня 2020 року.

Суд наголошує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У відповідності до частин 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, для належного та об`єктивного розгляду справи та не створення ситуації порушення прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивачами можуть бути усунуті у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити інші підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160 - 162, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» - залишити без руху.

2. Встановити позивачу семиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова