Решение № 105896751, 21.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року м. Київ №640/25907/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомКонсорціуму «Всеукраїнський дорожній консорціум»доАнтимонопольного комітету Українипровизнання протиправним та скасування рішенняТреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т»;

встановив:

Консорціум «Всеукраїнський дорожній консорціум» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №18439-р/пк-пз від 11 серпня 2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням на користь Консорціуму «Всеукраїнський дорожній консорціум» у сумі 170000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки останнім не у повній мірі досліджено матеріали скарги при розгляді останньої, а саме щодо порушень, допущенних Замовником - Департаментом дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що оскаржуване рішення є правомірним, прийнято на підставі та в межах чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, а доводи позивача є необґрунтованими та не відповідають реальним обставинам справи.

Третя особа, Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, надала письмові пояснення щодо свого відношення до позовної заяви, в яких заперечила проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що комісією Антимонопольного комітету України правомірно відмовлено у задоволенні скарги, оскільки замовником закупівлі не допущено жодного порушення при проведення останньої.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» свого відношення до позову не висловила.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Департаментом дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації 25 червня 2021 року в електронній системі закупівель «prozorro.gov.ua» розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі - UA-2021-06-25-004659-b).

Предмет закупівлі: «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0141901 Турка-Лопушанка на ділянці км 4+100 - км 11+000 Турківського району Львівської області (ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)».

В рамках Закупівлі 14 липня 2021 року відбувся аукціон, переможцем якого було оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляховик -Т».

Повідомлення про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» оприлюднене на веб-порталі prozorro 19 липня 2021 року.

Позивач, не погоджуючись з рішенням замовника про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» переможцем Закупівлі, користуючись правом, наданим статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі» 29 липня 2021 року, подав скаргу до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель з вимогою зобов`язати замовника скасувати рішення про визнання переможцем ТОВ «Шляховик-Т».

В скарзі від 29 липня 2021 року позивач зокрема вказував на порушення ТОВ «Шляховик -Т» вимог чинного законодавства та Тендерної документації Закупівлі при поданні тендерної пропозиції, зокрема:

ТОВ «Шляховик-Т» не надало у складі своєї тендерної пропозиції Договору про надання гарантії № 24777/ЮГ-21 від « 12» липня 2021 року, на підставі якого видана банківська гарантія на забезпечення тендерної пропозиції ТОВ «Шляховик-Т»;

відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Шляховик-Т»;

ТОВ «Шляховик-Т» не надало підтверджуючі документи щодо працівника ОСОБА_1 - машиніста автогрейдера.

Рішенням Колегії від 02 серпня 2021 року №17589-р/пк-пз скарга прийнята до розгляду та запропоновано Замовнику надати пояснення по суті скарги.

Замовник шляхом завантаження не веб-порталі Уповноваженого органу надав пояснення по суті скарги.

Відповідач у рішенні №18305-р/пк-пз від 10 серпня 2021 року з доводами скарги позивача не погодився та відмовив у задоволенні останньої.

Вважаючи рішення уповноваженого органу оскарження протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон).

Зазначеним Законом на Комітет покладено функції органу оскарження.

Суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла попередня редакція Закону, а на момент розгляду справи по суті нова редакція (від 24 липня 2021 року).

Таким чином, суд зауважує, що всі положення Закону застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону Комітетом як органом оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворена Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі - Колегія). Рішення Колегії ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Порядок оскарження процедур закупівель визначений статтею 18 Закону.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. За подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель в день подання скарги, після чого скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом зі скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

Скаржник не погоджувався з рішенням замовника про визначення переможця процедури закупівлі, виходячи з наступного.

Скаржник зазначав, що відповідно до тендерної пропозиції ТОВ «Шляховик-Т» ним подано банківську гарантію № 24777, відповідно до пункту 1 якої зазначається «Гарантія надається відповідно до Договору про надання гарантії № 24777/ЮГ-21 від « 12» липня 2021 року», проте відповідний договір №24777/ЮГ-21 від « 12» липня 2021 року» не надається в складі тендерної пропозиції.

Відповідно до частини 5 «Вимог до забезпечення тендерної пропозиції / пропозиції», що затверджені наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 14 грудня 2020 року № 2628 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03 березня 2021 року за № 275/35897, зазначається наступне, - 5. Гарантія та договір, який укладається між гарантом та принципалом не може містити додаткових умов щодо: вимог надання принципалом листів або інших документів (крім випадків надання принципалом повідомлення гаранту про настання обставин, за яких строк дії гарантії вважається закінченим, зазначених у абзаці четвертому пункту 4 форми); вимог надання третіми особами листів або документів, що підтверджують факт настання гарантійного випадку; можливості часткової сплати суми гарантії.

Таким чином, оскільки в тексті банківської гарантії учасником зазначається, що гарантія надається відповідно до Договору про надання гарантії № 24777/ЮГ-21 від 12 липня 2021 року, замовник не може в повному обсязі перевірити банківську гарантію не тільки на відповідність тендерній документації, але й нормам чинного законодавства. У відповідності до чого учасником ТОВ «Шляховик-Т» не надано належного підтвердження наявності забезпечення тендерної пропозиції у формі оригіналу безумовної та безвідкличної банківської гарантії.

З приводу вказаного, на думку позивача, порушення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції - надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником, що виникли у зв`язку з поданням тендерної пропозиції/пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Пунктом 11 частини першої статті 9 Закону передбачено, що основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема, розроблення та затвердження форми і вимог до забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема, розмір та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати).

Частиною першої статті 25 Закону передбачено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Розмір забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення тендеру/спрощеної закупівлі на закупівлю робіт та 3 відсотків у разі проведення тендеру/спрощеної закупівлі на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією/оголошенням про проведення спрощеної закупівлі.

Відповідно до пункту 2 розділу «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» Документації замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції у формі оригіналу безумовної та безвідкличної банківської гарантії (у вигляді електронного документу з накладеним електронним цифровим підписом/ кваліфікованим електронним підписом, який є доступним для перегляду та перевірки без необхідності використання окремого програмного продукту), що має містити ствердження про виконання зобов`язань щодо сплати відповідних коштів замовнику (р/р UA 41 820172 0 355159015088057620 у ДКСУ у м. Київ, МФО - 820172, ЄДРГІОУ 43493483) у випадках, передбачених у частині третій статті 25 Закону.

Банківська гарантія, сформульована іншим чином, призведе до відхилення тендерної пропозиції. Банківська гарантія повинна бути видана банком, який має відповідну ліцензію на здійснення банківських послуг та не перебуває на стадії ліквідації. Крім того банківська гарантія повинна бути безумовною та безвідкличною, обов`язково містити реквізити щодо назви закупівлі та її номеру на веб-порталі уповноваженого органу. Розмір забезпечення тендерної пропозиції становить - 800 000,00 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією відповідача, що документація не містить окремих вимог щодо необхідності надання у складі пропозиції Договору про надання гарантії.

У складі пропозиції переможця (архівна папка « 24777 ТОВ ШЛЯХОВИК Т p7s.7z») міститься, зокрема, банківська гарантія № 24777, в якій зазначено, що Гарантія надається відповідно до Договору про надання гарантії № 24777/ЮГ-21 від 12 липня 2021 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що колегія правомірно дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині.

Стосовно іншого, на думку позивача, порушення суд звертає увагу на наступне.

Скаржник зазначав, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в учасника ТОВ «Шляховик-Т» відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, не міститься інформація у передбаченому для цього місці, та відсутня інформація "серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься обґрунтована причина його відсутності.

Також, на переконання скаржника, учасником ТОВ «ІІІляховик-Т» надано недостовірну інформацію в довідці вих. №3501 від 12 липня 2021 року, відповідно до частини восьмої якої зазначається, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань наявна інформація про ТОВ «Шляховик-Т», передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Вирішуючи дану спірну ситуацію суд виходить за наступного.

Відповідно до пункту 1 розділу «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» Документація подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх установлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність /відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в Документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються Замовником у Документації, які повинні містити, зокрема, інформацію щодо відповідності підстав, визначених у статті 17 Закону, згідно з умовами та вимогами Документації (додаток 2 Документації).

Додаток 2 Документації містить спосіб подання інформації в довільній формі для учасника процедури закупівлі та спосіб документального підтвердження інформації для переможця процедури закупівлі про підтвердження відсутності підстав, визначених в статті 17 Закону.

Відповідно до додатку 2 Документації щодо пункту 9 частини першої статті 17 Закону Замовник самостійно перевіряє інформацію, що міститься у відкритому Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (usr.minjust.gov.ua/freesearch).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім політичних партій, структурних утворень політичних партій, професійних спілок, їх об`єднань, організацій профспілок, передбачених статутом профспілок та їх об`єднань, творчих спілок, місцевих осередків творчих спілок, організацій роботодавців, їх об`єднань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься обґрунтована причина його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального виливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Таким чином, суд також погоджується з позицією відповідача, що зазначена вище норма стосується юридичних осіб, засновниками яких є юридичні особи.

Відповідно до інформації, оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо переможця у розділі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім`я, по батькові за наявності), країна громадянства, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа» зазначено наступне: « ОСОБА_2 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: Україна, 80611, Львівська обл., Бродівський р-н, село Корсів, Розмір внеску до статутного фонду (гри.): 825000,00.

ОСОБА_3 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 275000,00.

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Україна, Львівська область, Бродівський район. село Корсів, 80611- тип бенефіціарного володіння - пряме (75%).

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 - тип бенефіціарного володіння - пряме (25%)».

Враховуючи наведене, засновниками переможця закупівли є фізичні особи.

Крім того, суд зауважує, що пунктом 4 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №361-IX всі раніше зареєстровані юридичні особи повинні подати державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності протягом 3 місяців з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджена форма та зміст структури власності.

Положення про форму та зміст структури власності, яке затверджене наказом Мінфіну від 19 березня 2021 року №163, чинне із 11 липня 2021 року.

Тому в юридичних осіб термін на подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності відведений до 10 жовтня 2021 року (включно).

В той же час, було ухвалено Закон України №1805-ІХ «Про внесення зміни до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який набирав чинності 10 жовтня 2021 року (з дня, наступного за днем офіційного опублікування в «Голосі України» від 09 жовтня 2021 року №193).

Відтак, граничний строк подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника продовжено до 11 липня 2022 року.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про правомірність висновків колегії відповідача під час розгляду скарги позивача.

Стосовно решти порушень, які були зазначені позивачем у скарзі, суд зазначає, що такі порушення не були визначені позивачем, як підстави для позову, а тому не впливають на розгляд справи по суті.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що за подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель. Після здійснення оплати скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом із скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

У разі якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає рішення про задоволення або часткове задоволення такої скарги, залишає її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі, або приймає рішення про припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі, плата за подання скарги повертається суб`єкту оскарження, а в інших випадках - перераховується до Державного бюджету України (частина шоста статті 18 Закону).

Розмір плати за подання скарги, порядок здійснення оплати та її повернення суб`єкту оскарження у випадках, передбачених цією статтею, визначається Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 18 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову «Про встановлення розміру плати за подання скарги та затвердження Порядку здійснення плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження» від 22 квітня 2020 року №292, пунктом 4 якої визначено державне підприємство «ПРОЗОРРО» (адміністратором електронної системи закупівель), що належить до сфери управління Міністерства економіки, відповідальним за забезпечення отримання плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження або перерахування до державного бюджету.

Окрім того, зазначено постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок здійснення плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження.

Згідно з пунктом 5 Порядку плата за скаргу здійснюється суб`єктом оскарження через електронну систему закупівель одним із таких способів: 1) із застосуванням електронного платіжного засобу; 2) шляхом безготівкового переказу коштів з банківського рахунка суб`єкта оскарження.

В силу пункту 9 Порядку скарга вважається сплаченою з моменту зарахування коштів на окремий рахунок адміністратора.

Відповідно до пункту 12 Порядку Адміністратор перераховує плату за подання скарги до державного бюджету протягом двох робочих днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель рішення органу оскарження щодо: 1) відмови в задоволенні скарги; 2) залишення скарги без розгляду в разі, коли: суб`єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення; скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої статті 18 Закону; до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з таких рішень; 3) припинення розгляду скарги у разі, коли суб`єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення або скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої статті 18 Закону та зазначені обставини були встановлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду.

Згідно пункту 13 Порядку Адміністратор перераховує плату за подання скарги суб`єкту оскарження протягом двох робочих днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель рішення органу оскарження щодо: 1) задоволення або часткового задоволення скарги; 2) залишення скарги без розгляду в разі, коли замовником відповідно до Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі; 3) припинення розгляду скарги у разі, коли замовником відповідно до Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі.

З огляду на визначені чинним законодавством підстави і процедуру повернення плати за подання скарги, а також враховуючи висновок суду щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача, - підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині - відсутні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Консорціуму «Всеукраїнський дорожній консорціум» не підлягає задоволенню.

В силу статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Консорціуму «Всеукраїнський дорожній консорціум» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко